2. Сьогодні ми казку сюди запросили,
Щоб бачити казку і слухать гуртом,
А казка в дорозі десь загубилась —
Давайте її пошукаєм разом.
3. Українські народні казки —
популярний фольклорний жанр
(фольклор — «народна мудрість»).
зка — це вид художньої прози, що походить від народних
переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні
події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.
5. Казка – це подорож в країну чудес.
Казка – це мудрість народу.
Казка – це мої мрії.
Казка – це наука про добро, яке знищує зло.
Казка – це краса.
Казка – це наше дитинство.
Казка – це давній і мудрий порадник.
6. Скринька зовні невеличка,
в ній скарби - проте безмежні,
будьте дуже обережні.
Їх ніколи той не згубить
хто народну мудрість любить.
І багатства ці безцінні
їх збирали по краплині.
7. Казки, казки... У світі їх багато.
В них мрія людства, мудрість поколінь.
То ж розгорніть сторінку в будень чи у свято
І почерпніть наснагу і глибінь
Казок народних, щоб душа прозріла
І повернулась у дитячий вік.
Щоб засвітилась радо, заясніла...
І помудрішає дорослий чоловік.
Надія Красоткіна
«Казки належать до найдавніших витворів людського духу
і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не
досягає жодна людська історія»
В. Гнатюк
8. «Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом,
а й серцем».
В. Сухомлинський.
«Казка невіддільна від краси,
сприяє розвитку естетичних почуттів,
без якого немислиме благородство душі, щира чуйність».
«Казка – свіжий вітер, що роздмухує вогник
дитячого мислення й мови».
9. Діти ходили, діти гуляли,
Дружно у парку казку…
Може, під кущиком, чи під місточком,
Може, накрилась кленовим…
Хлопці гасали, бешкетували.
Що ви? Це казку вони…
Казко, постій, гей, озовися
Та не жартуй з нас, в клас…
Казка із сонечком в небо злетіла,
Ні, нашу казку кізонька…
Та, слава Богу, казка знайшлася
Будем старатись, щоб гарна…
В. Сухомлинський
шукали
листочком,
доганяли.
повернися.
з’їла.
вдалася.
11. Казки про тварин — це казки, в яких головними героями є
тварини — лісові та домашні, а також птахи та комахи. В цих
казках ми бачимо звірів за суто людськими справами: вони
воюють, обирають царів, судяться та ін. Казки про тварин
висміюють людські недоліки та пороки такі, як заздрість,
агресивність та жадоба.
Чарівні казки (їх іноді називають героїчні чи фантастичні)
породжені в докласовому суспільстві, пов'язані із
світопоглядом, звичаями та обрядами наших далеких предків.
Головні герої, як правило, виявляються в двобої з темними
силами, які зазнають неминучої поразки. Головними героями
як правило є богатирі, наділені неймовірною силою. Чарівні
казки чітко підкреслюють перевагу добра над злом.
Соціально-побутові казки (реалістичні, новелістичні)
сформувалися за часів феодалізму.
35. Коли це тріщить кущами, вилазить ведмідь та й собі
до рукавички, реве та й питається:
- А хто тут, хто в цій рукавичці?
36. - Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик,
лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?
- Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!
37. Вліз і той, - семеро стало. Тат так уже тісно,
що рукавичка ось-ось розірветься.
38. Коли це дід оглядівся, - нема рукавички…
- Розкажіть за малюнками, як закінчилась казка.
