микола хвильовий
- 1. Презентація на тему Микола Хвильовий Підготувала учениця 11-А класу Петік Тая
- 2. Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
- 3. Біографія 13 грудня 1893 р.народився Микола Григорович Фітільов в селищі Тростянець на Харківщині в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. Мав молодших брата та трьох сестер. 1919 р. -одружується з учителькою Катериною Гащенко. Спільна донька.
- 4. 1920-ті рр.- повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації». У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу».
- 5. 1927 р.- працівники ГПУ УСРР заводять справуформуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового. Груднь 1927 р.- березнь 1928 р.- перебував у Берліні та Відні. 13 травня 1933 р.- у Харкові покінчив життя самогубством.
- 6. Літературна діяльність Активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — “Гарт” (1923), “ВАПЛІТЕ”(Вільної академії пролетарської літератури) (1925), “Пролітфронт” (1930). Створив журнал «Літературний ярмарок»(1928–1930). Заснував журнал «Пролітфронт».(1930–1931 рр.).
- 7. Хвильовий запропонував назву нового творчого методу 20-х років — «романтика вітаїзму», тобто життєстверджуючий романтизм. Романтика вітаїзму - експресивний, енергійний стиль прози, жанровокомпозиційні новації, покликані активізувати читацьке сприйняття, навіювати читачам бадьоре, оптимістичне світосприйняття, а відтак і активно критичне ставлення до переродження революційних ідеалів.
- 8. Хвильовизм Літературна дискусія 1925–1928 років — публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. Приводом до неї стала стаття Миколи Хвильового «Про „сатану в бочці“ або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії», що була написана у відповідь на виступ «Про критику і критиків у літературі» початківця Григорія Яковенка. У ході дискусії було опубліковано понад 1000 статей. Найбільш резонансними були памфлети Миколи Хвильового «Апологети писаризму», «Україна чи Малоросія», «Думки проти течії».
- 9. Творчість Три основні жанри накреслила проза Хвильового: перший- героїка революції (Хвильовий воліє говорити «романтика» («Солонський Яр», «Кіт у чоботях»); другий- революційна сатира («Іван Іванович»); третій- сатиричне, що іноді переходить в елегію- «горьким смехом моим посмеюся»,зображення внутрішнього неладу в середовищі колишніх ідейних борців, розпаду, що веде до смутку, до зміщення, до того самого обивательського багна, до моральної смерті («Я (Романтика)», «Мати»).
- 10. Твори 1920 року у Харкові виходить його перший (відомий нам) друкований твір- поезія «Я тепер покохав город». 1921 року з’являються друком три книжки поезій відразу «В електричний вік» (поема) , «Молодість» і «Досвітні симфонії». 1923 перша прозова збірка «Сині етюди». 1924 новела «Я (Романтика)». Новаторські новели: «Кіт у чоботях», «Із Вариної біографії», «Наречений», «Солонський Яр». Оповідання «Мати». Повість «Сентементальна історія». Роман «Вальдшнепи» зберігся в уривках.
- 11. “Я (РОМАНТИКА)” Присвята : «Цвітові яблуні», новелі М.Коцюбинського. Тема: автор зобразив антигуманний руйнівний характер громадянської війни й революції, що призвели до зречення власного «Я», протиборства добра і зла в душі головного героя, його роздвоєності: «Я — чекіст, але і людина». Ідея: світ врятує любов, усепрощення. Жанр: психологічна новела. Композиція: оповідання складається із заспіву (короткого вступу) і трьох частин, протягом яких читач спостерігає зміну у ставленні героя до вбивства. Розповідь у новелі ведеться від першої особи («Я»).
- 12. Доля Миколи Хвильового — трагедія знівечених ідеалів. Відданий революції, пристрасний романтик світлої комуни майбутнього став свідком того, як благородна ідея обернулася чорною реальністю: арешти, «чистки», сфарибковані суди, репресії. М. Хвильовий не знаходив відповіді на ці питання і не бачив виходу, тому так трагічно обірвалося його життя 13 травня 1933 року.
Editor's Notes
- {}