2. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВО-МАЙНОВОГО
СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО
Фінансово-майновий стан підприємства характеризується
сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення та
ефективність використання фінансових та майнових ресурсів
підприємства, його наявні й потенційні фінансові можливості.
Фінансово-майновий стан визначається здатністю підприємства
формувати і залучати кошти, повертати борги і покривати збитки.
Аналіз фінансово-майнового стану ( переважно згадується як
фінансовий аналіз) – це процес дослідження фінансового стану і
основних результатів фінансово-господарської діяльності
підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової
вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб
накопичення, трансформації й використання інформації фінансового
характеру.
3. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
ПІДПРИЄМСТВА
Основними джерелами інформації для аналізу фінансово-
майнового стану є фінансова звітність. У першу чергу це форма
№1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати»,
форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма №4 «Звіт
про власний капітал», форма №5 «Примітки до річної
фінансової звітності».
4. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ АНАЛІЗУ
ФІНАНСОВО-МАЙНОВОГО СТАНУ
ПІДПРИЄМСТВА
Класифікаційна ознака Види аналізу
1.Організаційна форма проведення - зовнішній;
- внутрішній
2. Обсяг дослідження - повний;
- тематичний
3.Об’єкт аналізу - аналіз фінансової діяльності підприємства;
- аналіз фінансової діяльності структурних
одиниць та підрозділів;
- аналіз окремих фінансових операцій
4.Терміни та цілі проведення - попередній;
- поточний (оперативний);
- прогнозний
5. Підхід проведення - горизонтальний;
- вертикальний;
- трендовий;
- відносних показників;
- порівняльний;
- факторний
5. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-
МАЙНОВОГО СТАНУ
Методи аналізу фінансово-майнового стану це комплекси
науково-методичних інструментів та принципів дослідження
фінансово-майнового стану підприємства.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі
аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких
аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До
формалізованих методів аналізу фінансово-майнового стану
належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані
аналітичні залежності.
6. НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-
МАЙНОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
операційна діяльність (управління фінансовими результатами
діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне
використання фінансових ресурсів);
фінансова діяльність (управління джерелами формування
фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами
тощо);
інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та
складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних
проектів).
7. ОЦІНКА МАЙНОВОГО СТАНУ
ПІДПРИЄМСТВА
Фінансово-майновий стан підприємства значною мірою
залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових
ресурсів у активи. У процесі функціонування підприємства
величина активів і їх структура постійно змінюються. Якісні
зміни у структурі майна підприємства та джерел цього майна
можна охарактеризувати за допомогою вертикального та
горизонтального аналізу звітності, загальної оцінки майна
підприємства та відносних показників.
На підставі активу балансу здійснюють загальну оцінку майна,
що є в розпорядженні підприємства. При цьому в складі майна
виокремлюють оборотні (мобільні) і необоротні
(іммобілізовані) кошти.
8. ЛІКВІДНІСТЬ І ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ
Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства
його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну
погашення зобов'язань.
Оцінювання відносних показників ліквідності та
платоспроможності. Для якісної оцінки ліквідності та
платоспроможності підприємства, крім аналізу ліквідності балансу,
проводять розрахунок та аналіз сукупності відносних аналітичних
показників – фінансових коефіцієнтів ліквідності. Основними з них
при оцінюванні платоспроможності в короткостроковій перспективі є
коефіцієнти абсолютної, критичної, поточної і загальної ліквідності.
Розраховують їх зіставленням відображених у балансі оборотних
активів, що мають різний рівень ліквідності, і поточних зобов'язань
підприємства.
9. ВИДИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА
Класифікаційна ознака Вид стійкості
1.Відношення до підприємства - загальна;
- фінансова;
- цінова тощо
2.Фактори впливу на стійкість - внутрішня;
- зовнішня
3.Можливість зміни - статична;
- динамічна
4.Ступінь достатності (забезпечення
запасів і витрат власними та позиковими
коштами)
-абсолютна;
- нормальна;
-недостатня;
-кризова
10. ОЦІНЮВАННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
Оцінювання ділової активності передбачає оцінювання в
динаміці оборотності усього власного капіталу, мобільних
обортних коштів, готової продукції дебіторської та
кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних засобів, з
метою виявлення наявних резервів прискорення оборотності
усіх перелічених складових майна та коштів підприємства.
Кількісні аналіз і оцінку ділової активності в науковій і
навчальній літературі останніх років пропонують здійснювати за
такими основними напрямами:
аналіз динаміки загальних показників господарської діяльності;
аналіз ефективності використання ресурсів підприємства.
11. КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ
ФІНАНСОВО-МАЙНОВОГО СТАНУ
ПІДПРИЄМСТВА
Комплексне оцінювання фінансово-майнового стану
підприємства передбачає визначення економічного потенціалу
суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу
забезпечити ідентифікацію його місця в економічному
середовищі у вигляді інтегральної або рейтингової оцінки.
Методика розрахунку інтегральної оцінки діяльності
господарюючих систем в сучасних економічних умовах повинна
грунтуватися на аналізі їх загальносистемних характеристик:
стійкість, маневреність, гнучкість, чутливість, живучість,
надійність, ефективність, керованість.
12. КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ
ФІНАНСОВО-МАЙНОВОГО СТАНУ
ПІДПРИЄМСТВА
Комплексне (ітегральне) оцінювання фінансово-
майнового стану переважно складається з наступних
трьох блоків:
Визначення та ранжування фінансових показників.
Розрахунок інтегрального показника.
Порівняння розрахункових показників із еталонними
величинами.
Крім розрахунку інтегральних показників рівня фінансово-
майнового стану слід порівняти їх із еталонними
величинами, які будуть характеризувати допустимі
(критичні) межі їх зміни.