2. Принципи зоологічної
номенклатури
"У зоологічній номенклатурі, як і у всякій мові, відбилася
історія її творців, і вона є результатом мінливої й суперечливої
практики. Деякі з наших номенклатурних звичаїв походять з
марнославства, впертого бажання дотримуватись особистих
схильностей, інші, як взагалі в мовах, – від національних
звичаїв, зарозумілості та забобонів.
Природні мови розвиваються стихійно в незліченних
напрямках, але біологічна номенклатура має бути точним
інструментом, що чітко передає певне поняття всім
дослідникам у всіх поколіннях".
Дж.Ч. Бредлі. Передмова до 1-го видання Міжнародного
кодексу зоологічної номенклатури (1961)
3. Зоологічна номенклатура
(називництво)
Спеціальна галузь у межах таксономії, яка
встановлює правила утворення і
використання наукових назв у зоології.
Якщо описано 1 260 000 видів тварин, то
назв – більше ніж 1,7 мільйони!
Синоніми.
Нестабільність назв.
Неможливість домовитися.
Потреба в єдиних правилах.
4. Для того, щоб упорядкувати систему назв і
їх ужитку, створено
правила зоологічної номенклатури.
Жодна людина не може пам’ятати такої
кількості назв.
11. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1737, 1751 рр.:
Правила біологічних номенклатур (включно
з зоологічною) засновані на правилах,
запропонованих Карлом Ліннеєм:
“Crіtіca botanіca” (1737)
“Phіlosophіa botanіca” (1751).
12. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1757, 1758 рр.:
В роботі Клерка «Павуки Швеції» (Clerck
"Araneі Svecіcі", 1757) та у 10-му виданні
«Системи пріроди» Ліннея ("Systema
Naturae", 1758) вперше було послідовно
впроваджено біномінальну номенклатуру.
Наступні півсторіччя роботи К.Ліннея були головним
довідником із зоологічної номенклатури.
13. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
Початок XІХ сторіччя :
Війни => ізоляція зоологів
=> використання різних наукових назв тих
самих тварин.
Дослідження інших континентів
=> вибух кількості новоописаних видів
=> хаос у назвах тварин.
14. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1841 :
Hugh E. Strіckland (1811-1853)
проект реформи зоологічної номенклатури
"Serіes of Proposіtіons for Renderіng the
Nomenclature of Zoology Unіform and
Permanent".
15. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1842 :
Британська асоціація сприяння прогресу
науки (вкл. Ч. Дарвін і Р. Оуен) прийняла
Кодекс зоологічної номенклатури
відомий як «Стріклендів Кодекс» або ж
«Кодекс британської асоціації»
Правила були дуже складними, і мало хто вважав за
обов’язкове дотимуватися їх.
16. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1905 :
На 5 Міжнародних зоологічних конгресах
(Париж, 1889; Москва, 1892; Ляйден, 1895; Кембрідж,
1898; Берлін, 1901) укладено «Міжнародні
правила зоологічної номенклатури».
Французькою, англійською і німецькою мовами.
Російською - 1911 року.
Зоологи мали дотримуватись цих правил обов’язково, на
відміну від кодексу Стрікленда.
17. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1961 :
Після ІІ світової війни на зоологічних конгресах
(Париж, 1948; Копенгаген, 1953; Лондон, 1958)
створено
«Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури»
«International Code of Zoological Nomenclature»
«Code International de Nomenclature Zoologique»
Правила, що діяли до 1960 р., скасовано
18. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1964 :
Опубліковане ІІ видання Кодексу.
Російською мовою – у 1966 році
(«синій кодекс»
– за кольором обкладинки книги).
У пер. Ізяслава Кержнера
(Текст наведено також у книзі Е. Майра, 1971)
19. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1985 :
Опубліковане ІІІ видання Кодексу.
Російською мовою – 1988 р.
(«червоний кодекс»
– за кольором обкладинки книги).
20. Історія міжнародних правил зоологічної
номенклатури
1999 :
Опубліковане ІV видання Кодексу.
Російською мовою – 2000 р.
Українською – 2003 р.
у пер. Юрія Некрутенка
(«зелений кодекс»).
21. Міжнародний кодекс
зоологічної номенклатури
має на меті забезпечити максимальну
універсальність і спадкоємність наукових назв
тварин.
Кодекс складається із статей (обов’язкових) і
рекомендацій.
Користування Кодексом дозволяє визначити
чинну назву таксона.
22. Головні засади Кодексу
1. Засада біномінальної номенклатури (принцип
биноминальной номенклатуры, principle of
binominal nomenclature) :
Назва виду (але не таксона будь-якого іншого рангу) є
сполученням двох назв (біноменом).
Назви підвидів (триномени) або підродів (інтеркалярні назви)
задовольняють вимогам засади біномінальності:
Clusiosoma (Clusiomima) papuana papuana
23. Головні засади Кодексу
1. Критерії опублікування :
- Випущена в світ для публічного та постійного наукового користування
- Має бути досяжною (безплатно або шляхом купівлі)
- У виданні, яке складається з одночасно досяжних примірників
2. Не становить опублікованої праці :
1. Написаний від руки текст, відтворений як факсиміле після 1930 р.
2.Фото як такі. 3.Коректурні відбитки. 4.Мікрофільми. 5.Звукові записи.
6.Етикетки екземплярів. 7.Примірники неопублікованої праці,
депонованої в бібліотеці (напр., дисертації). 8. Текст, або ілюстрації,
викладені в Інтернеті. 9.Абстракти (резюме), тези, постери,
презентації, що видаються для учасників лекцій, симпозіумів, тощо.
24. Головні засади Кодексу
Придатність (пригодность, availability) назв :
1.Опублікована після 1757 р.
2.Написана із вживанням латинських літер.
3.Має бути утворена таким чином, щоб уживатися
як слово (не kjhjhfghtghtshk).
Urophora, Abudefduf, This, canguru, alf, no
4.У роботі має послідовно вживатися біномінальна
номенклатура.
Кемніц (Kemnitz 1780) описав Conus mollucensis; робота не є послідовно
біномінальною, і назва нечинна. Kuster (1838) застосував цю назву до таксона
як Conus mollucensis Kemnitz 1780, але насправді він вперше надав їй
придатності і став автором назви Conus mollucensis Kuster 1838
5.Має вживатися як чинна (не як синонім!).
25. Головні засади Кодексу
2. Засада пріоритету (принцип приоритета, principle
of priority) :
Чинною (валидное, valid) назвою таксона є найстарша
з придатних (пригодное, available) назв,
за умови, якщо цю назву не було знечинено або що іншій назві
не було надано першості згідно з положеннями Кодексу.
Засада пріоритету має слугувати сталості (стабильности).
28. Головні засади Кодексу
Чинність (валидность, validity) назв :
Старший синонім вважається чинною назвою
(валиднім названием, valid name), якщо вона є
придатною (пригодной, available) і її вживання
не суперечить іншим засадам зоологічної
номенклатури.
29. Головні засади Кодексу
Придатність (пригодность, availability) назв :
1.Опублікована після 1757 р.
2.Написана із вживанням латинських літер.
3.Має бути утворена таким чином, щоб уживатися
як слово (не kjhjhfghtghtshk).
Urophora, Abudefduf, This, canguru, alf, no
4.У роботі має послідовно вживатися біномінальна
номенклатура.
Кемніц (Kemnitz 1780) описав Conus mollucensis; робота не є послідовно
біномінальною, і назва нечинна. Kuster (1838) застосував цю назву до таксона
як Conus mollucensis Kemnitz 1780, але насправді він вперше надав їй
придатності і став автором назви Conus mollucensis Kuster 1838
5.Має вживатися як чинна (не як синонім!).
30. Головні засади Кодексу
Засада пріоритету пригамовується (применение
принципа приоритета приостанавливается),
якщо:
Старший синонім чи омонім не вживався як чинна
назва після 1899.
Молодший синонім чи омонім уживався
щонайменше 10 авторами за останні 50 років.
31. Головні засади Кодексу
Мета засади пріоритету – стабільність
(цель принципа приоритета – стабильность) :
Якщо послідовне використання засади пріоритету
призводить до значної дестабілізації
номенклатури важливих і часто цитованих груп,
зоологи можуть звернутися до Комісії з
зоологічної номенклатури з проханням
скасувати придатність назви, яка має пріоритет
(тобто старшої).
32. Головні засади Кодексу
Приклад:
Leucophrydium Roux, 1899
Lambornella Keilin, 1921
Paraglaucoma Kahl, 1926
Tetrahymena Furgason, 1940.
Tetrahymena pyriformis (Ehlenberg, 1830)
(Ciliata) – понад 1500 випадків уживання.
1970 р. Комісія пригамувала чинність старших назв.
33. Головні засади Кодексу
3. Засада невтручання у таксономічні судження
(невмешательства в таксономические суждения) :
Кодекс не визначає, які види (роди) включати до
таксона, який ранг йому надати, чи вважати дві
назви належними до одного виду, чи однієї
назви – до багатьох.
Дія Кодексу лежить у сфері поводження з назвами,
а не з реальними таксонами
35. Головні засади Кодексу
4. Засада омонімії (принцип омонимии) :
Якщо два таксони є відмінними один від іншого,
вони не можуть мати одну і ту саму назву.
Молодші омоніми є нечинними назвами:
Musca formosa Scopoli 1763 (Stratiomyiidae)
Musca formosa Panzer 1796 (Ulidiidae)
Назви, які ніколи не розглядалися як назви тварин,
не є омонімами:
Amphipogon R. Brown 1856 (Poaceae)
Amphipogon Wahlberg 1839 (Diptera)
37. Головні засади Кодексу
4. Засада омонімії у родинній групі :
Якщо дві придатних назви групи родини мають
однакове написання, або відрізняються
суфіксом та закінченням, та які означають різні
таксони, є омонімами:
Metopiinae Foerster 1869 (Hymenoptera, типовий рід Metopius Panzer)
Metopiinae Raffary 1904 (Coleoptera, типовий рід Metopias Gory)
Metopiinae Townsend 1908 (Diptera, типовий рід Metopia Meigen).
Комісія з зоологічної номенклатури: виправлення на
Metopiasini i Metopiaini
38. Головні засади Кодексу
5. Засада типіфікації (принцип типификации) :
Усякий номінальний таксон (фактично чи
потенційно) має свій назвоносний тип.
Фіксація назвоносного типу забезпечує таксон довідковим
еталоном для діючої назви.
Назвоносний тип номінального виду – екземпляр (або серія
екземплярів).
Назвоносний тип номінального роду (підроду) – вид.
Назвоносний тип номінального родини (над-, під-, триби) –
рід.
