музей народознавства школи №2
- 1. Народознавча музейна кімната загальноосвітньої І–ІІІ ступенів школи №2 ім.М.Ф.Ватутіна Ідея створення даного музею належить тодішньому заступнику директора з виховної роботи вчителю російської мови та літератури, Логвиненко Любов Андріївні, а безпосередньою помічницею в збиранні етнографічного матеріалу стала вчитель української мови та літератури, Січкар Любов Миколаївна. Вони неодноразово вирушали в етнографічні експедиції по селам Черкащини та сусідніх районів, Лисянського, Шполянського та рідного Звенигородського районів. Подаровані рушники, посуд, предмети побуту наших предків, хатнє начиння ставали першими, але дорогоцінними експонатами майбутнього музею.
- 2. Власне, створення фонду музею почалося ще раніше, з моменту відкриття школи в 1985 році. Великий внесок в цю справу зробили вчителі та класні керівники школи того часу, які зайнялися відшукуванням народних побутово - обрядових цінностей. А особливе місце в збиранні старожитностей з нашого регіону відіграли школярі, що навчалися в нашій школі, а проживали в сусідніх з містом селах , Скаліватка та Юрківка. Вчитель української мови та літератури, Шинкарьова Валентина Михайлівна, разом з своїми вихованцями впорядкувала кабінет українознавства, де було організовано «Українську світлицю». Підготовкою та реставрацією речей займалися в різний час Тищенко Л.В., Бойко Р.М., Нікітенко С.Ю., Успаленко О.О., Шарова Людмила Валентинівна, викладаючи курс народознавства для учнів молодшої та середньої ланки, вже безпосередньо в приміщенні музею проводила уроки та екскурсії, пов’язані з етнографічними матеріалами, впорядковувала виставкові експонати, експозицію музею. Було створено групу юних екскурсоводів, які одягнуті в національне українське вбрання зустрічали гостей і розповідали про старожитності, що були тут представлені. Спробуємо зараз розповісти про те, що нам вдалося зберегти і примножити для наших нащадків і для тих, хто прийде до нашої школи навчатися в скорному майбутньому. Окрасою нашого музею, візитною картою, що вітає гостей є панорамне зображення українського села, що було подароване школі одним із художників міста. Оригінальним експонатом, який виготовили учні своїми руками під керівництвом вчителів праці є макет української печі. Це копія української варистої печі, що характерна для Правобережної України. Її особливістю є форма димозабірного пристрою, який розташовувався над припічком. Піч мала комин у формі зрізаної піраміди - у вигляді вільно нависаючого над припічком або спертого на стовпчики коша.
- 3. Наступними важливими експонатами є колекція зібраного різноманітного гончарного посуду, виготовленого ще на гончарному крузі та за іншими технологіями. А спеціальні допоміжні засоби для приготування їжі розповідають про інші заняття наших предків - ковальство, столярство. Тут представлено хлібну лопату та рогача, щоб витягати горшки з печі, традиційні ночви, скриню, ін. Та найбільше зібрано для огляду начиння для прасування одягу: кожну висушену річ завивали на качалку й прокочували по ній рублем - пласким дерев’яним брусом з коротким держаком на кінці й трохи вигнутою ребристою робочою поверхнею. Також розміщено вже більш сучасні металеві праски, які нагрівали за допомогою розжареного вугілля. У нашому народознавчому музеї знаходяться речі, виготовлені з лози: колиска та кошик. Це заняття теж типове для нашої місцевості, адже потрібний природний матеріал росте на Черкащині у великій кількості. Значною є колекція тканих предметів, що використовували в повсякденному житті представники нашого старшого покоління. Найяскравішою ілюстраційною сторінкою зібраних народних скарбів, гордістю нашого музею є виставка вишиваних українських рушників. Їх в шкільній колекції нараховується близько 50. В колекції музею представлені вишиті картини, де переважає квіткова тематика. Чільне місце відведено для типових елементів, обов’язкових атрибутів української
- 4. релігійності в оселі - наявність ікон. Учнями зібрано кілька екземплярів цих картин - Ісуса Христа та Божої Матері. В музеї для огляду ще розміщено елементи українського національного одягу. Це вишиті жіночі та чоловічі сорочки, шапки, капелюхи, спідниці, ін. В музеї зберігається модель української селянської хати. В 2009 році наш народознавчий музей поповнився ще одним вагомим експонатом. За розробкою самих учнів було виготовлено під замовлення в міській Школі мистецтв глиняну невелику статуетку Скорботної матері – жінки, яка символізує багатостраждальну Україну, яка втратила своїх дітей під час важкого випробовування голодом в 1932 - 1933 рр. Підведемо підсумки. Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, тобто, ставали традиційними. Ця традиційна культура тісно пов'язана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією. Вона виражена в різних формах: матеріальній (будівлях, знаряддях праці, ремеслах, саморобних засобах транспорту, одязі, їжі) і духовній (звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах, творах усної народної творчості тощо). Завданням нашого часу і нашого покоління є збереження та передача у спадок майбутнім громадянам України неоцінених багатств, створених нашим багатостраждальним народом за свою віковічну історію. Традиційні народні ремесла, знаряддя праці, одяг, їжа, фольклор, народна медицина, свята і обряди - ось неповний перелік того, що потрібно віднаходити, збирати, шанувати, берегти. Саме для цього ми і створили для наших учнів народознавчий музей.