ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

вінграновський 22 школа

•Download as PPT, PDF•
•
B
bekeshnatalia
1 of 19
Download to read offline
вінграновський 22 школа
вінграновський 22 школа
вінграновський 22 школа
Шевченківське «Я» у творчості Миколи Вінграновського Щоб повертався я на Україну Плугами чорнокрилими орать І тополята в полі поливать, І поливати землю тополину .
Мета проекту : Дослідити ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського – поета ; Встановити спадкоємність традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця; Прослідити і зробити висновок чи є М.Вінграновський реінкорнацією Т.Шевченка ; Тип проекту Асоціативне проектування творчості поетів
Питання проекту У чому схожість поетичної духовності Тараса Шевченка з поетичною духовністю Миколи Вінграновського ? Гіпотези Світогляд Талант Оточення Корсакова Марія Освіта 11-А клас
Талант  Микола Вінграновський… Він у всьому поет. Неповторна індивідуальність,невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія — це стихія. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Питання які підіймаються в його творах , теми, на які він пише , це — народ, нація, Україна в усій складності, її історичної долі . Батьківщина , діти , рідні , природа, доля , незалежність. Вітчизна, Любов і Свобода — від самих початків творчості ці поняття для М. Вінграновського близькі настільки , що їх емоційні значення раз по раз збігаються. І це не дивно, коли вдуматися і збагнути, що то є вищі символи життя. Вони з одного кореня і однієї енергії — віталістичного захвату землянина, що «встав з колін і небо взяв за зорі». «Не десь і колись, не хтось і якось— а тут, на берегах Дніпра»
Оточення Їх називали «дітьми війни». Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. Історичні події, картини зрушення світу сприяли формуванню такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення,дух тривожної причетності до історії, почуття відповідальності за долю свого народу. Шкільне навчання на Миколаївщині – через захоплення Шевченком, Пушкіним, Лєрмонтовим – до Київського театрального інституту, «вивела» на Олександра Петровича Довженка. І як результат–перші п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися в українській поезії її непритьмянілими перлинами: «Прелюд Землі» «Зоряний прелюд», «Прелюд кохання» та інші стали початком духовної творчості поета.
Світогляд Вінграновський порівнює любов до України , і любов до жінки . Висвідчується людська сутність , здатність віддати себе всього . « Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом, Орлім небом в барвистості хмарних споруд. Я люблю твої рухи, вчаровані часом, І вологу, розтулену музику губ» Поетові однаково болить і доля України, й убогість обділених любов’ю людських душ.Герой М.Вінграновського як і Т. Шевченка шукає сили в любові до Батьківщини, заклинаючи: «Будь при мені, будь навіки мені при мені».
Прелюд землі – М.Вінграновський Мені однаково,чи буду –Т.Шевченко Мені однаково, чи буду Із океанами, полями і стодолами. Я жить в Україні, чи ні. Із місяцем і сонцем на плечах Чи хто згадає, чи забуде Лечу, обліплена народами, Мене в снігу на чужині — як бджолами, Однаковісінько мені. І атомні гриби в моїх очах!.. В неволі виріс між чужими, Кривавий мій! Могилистий! Космічний! І, неоплаканий своїми, Споживач пристрасний людських В неволі, плачучи, умру, страждань і мрій. І все з собою заберу — Не спопелись, мій вік двадцятивічний! Малого сліду не покину Не змавпся ти, двадцятий віче мій!. На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. I не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
Освіта Навчався в Богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р.; Навчався у Всесоюзному інституті кінематографії (1960);  У 1986 році в складі делегації України брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН; Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та »Жовтень («Дзвін») Перша збірка - «Атомні прелюди» - вийшла 1962 року . Дуга поетична збірка «Сто поезій»
Починаючи з поезії Тараса Шевченка, образами Дніпра, козацьких могил, калини, верби ідентифікує Україну. Перший з-поміж рівних у плеяді «шістдесятників», Вінграновський витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до співземлян, ніжність і обурення, шаленство і скруха, бо навіть розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ принципово відмінний од реального і за вищим рахунком є бунтом краси проти недосконалості й приземленості життя .
Поетична медитація , де бурлить історіософський дух . «..Минає все, лиш наше не минає, «Дурні та гордії ми люди Одним займаємось, що ставимо свічки, На всіх шляхах, по всій усюді, Та гордо плачемо, та «Заповіт» А хвалимось, що ось-то ми співаєм, І над землею, і водою Співаєм тяжко так, що наче залюбки. І од палат та до тюрми Та всмак їмо могутніми зубами, Усе царі, а над собою Цілуємось могутньо, як бійці, Аж деспоти — такі царі, І в кого на душі синці або рубці, І на престолі і в неволі. То аж тоді – це не в ім’я забави... І все то те по добрій волі, ...Попід небом, листом і соломою, По волі розуму горить, Під землею в вічність завглибки, Як той маяк у синім морі, Синьою безоднею солоною Чи те… в житейськім. Само так Козаки ладнають байдаки. У нас у костяній коморі Там Самійло Кішка й Сагайдачний, Горить розумний той маяк, Там Небаба чорний і гіркий, А ми оливи наливаєм І правиці рапаногарячі Та байдуже собі співаєм — Козаків над лугом у віки. Чи то в годину, чи в напасть…» Вони ідуть мені в обличчя В тій небрехливій глибині, Т.Шевченко Де воля волю тихо кличе, Де море стогне і кигиче, І зиче дещо і мені...». М.Вінграновський
Народе мій! Поки ще небо Лягає на ніч у Дніпро — Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро. Пригадаймо шевченківське «А на сторожі коло них поставлю Слово» — це перегук не форм, а ідеалів, суголосність мети, що має надособистісну, надгенераційну суть. І хоча в цьому було ще чимало декларативності, але вона вже здебільшого ставала декларативністю пристрасті й думки, а не готових публіцистичних формул; «глобальне», навіть коли залишалося в загальних поняттях, поставало як глибоко особисте,в якості переживання,а не називання
Як і Т.Шевченко,М. Вінграновський відображає багато образів . Таких як : природа , Україна , тварини ,діти. Діти для Вінграновського — не просто тема. Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому, це компенсація втрат дорослої тверезості і практичної доцільності. Мені тринадцятий минало Перша колискова Я пас ягнята за селом. Спи, моя дитино золота, Чи то так сонечко сіяло, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита, Чи так мені чого було? І зоря над ними йде висока. Мені так любо, любо стало, Спи, моя гіллячко голуба, Неначе в бога.. Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.
Микола Вінграновський дуже талановита і різноманітна людина . На таких як він треба рівнятися ,треба цінувати і завжди пам’ятати. У великого таланту завжди попереду більше, ніж позаду.
Підсумок Наближення до справжнього ,неперехідного ,дійсного буде рухом від дійсності - ось в чому полягає поетична духовність Миколи Вінграновського і Тараса Шевченка. Поезія Миколи Вінграновського,як і поезія Тараса Шевченка – явище глибоке самобутнє й невичерпне як саме життя. З неї постає людина з добрим серцем,чесна,порядна,щира, милосердна й талановита. Висновок 1)Ми дослідили ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського - поета ; 2)Також встановили успадкованість традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця, М.Вінграновським; 3)Висновком цієї роботи: М.Вінграновський є реінкарнацією Т.Шевченка у літературі.
Посилання на літературу http://www.ukrainian-nation.org.ua/literatura/vidomi-literatory/749-mykola-vingranovskyj http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=40&type=tvorch http://poezia.org/ua/personnels/145 http://194.44.242.244/portal/Soc_Gum/Magisterium/Lit/2010_38/13_trefyak_ni.pdf Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 76—78. “Вінграновський був неперекладним поетом “; “Газета по-українськи” №245 за 07.11.2006 Салига Тарас. Микола Вінграновський. – К.: Рад. письменники, 1989. – 167 с.
Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала, Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку б їх не розлучала. Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе. З вогню і вод, від неба і до неба Твоім ім ям на тебе я молюсь… Роботу виконала : Корсакова Марія - учениця 11-А класу загальноосвітньої школи I-III спупенів № 22 ім. М.Острякова Керівник : Копотун Світлана Олександрівна – учитель української мови та літератури

More Related Content

вінграновський 22 школа

  • 4. Шевченківське «Я» у творчості Миколи Вінграновського Щоб повертався я на Україну Плугами чорнокрилими орать І тополята в полі поливать, І поливати землю тополину .
  • 5. Мета проекту : Дослідити ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського – поета ; Встановити спадкоємність традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця; Прослідити і зробити висновок чи є М.Вінграновський реінкорнацією Т.Шевченка ; Тип проекту Асоціативне проектування творчості поетів
  • 6. Питання проекту У чому схожість поетичної духовності Тараса Шевченка з поетичною духовністю Миколи Вінграновського ? Гіпотези Світогляд Талант Оточення Корсакова Марія Освіта 11-А клас
  • 7. Талант  Микола Вінграновський… Він у всьому поет. Неповторна індивідуальність,невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія — це стихія. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Питання які підіймаються в його творах , теми, на які він пише , це — народ, нація, Україна в усій складності, її історичної долі . Батьківщина , діти , рідні , природа, доля , незалежність. Вітчизна, Любов і Свобода — від самих початків творчості ці поняття для М. Вінграновського близькі настільки , що їх емоційні значення раз по раз збігаються. І це не дивно, коли вдуматися і збагнути, що то є вищі символи життя. Вони з одного кореня і однієї енергії — віталістичного захвату землянина, що «встав з колін і небо взяв за зорі». «Не десь і колись, не хтось і якось— а тут, на берегах Дніпра»
  • 8. Оточення Їх називали «дітьми війни». Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. Історичні події, картини зрушення світу сприяли формуванню такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення,дух тривожної причетності до історії, почуття відповідальності за долю свого народу. Шкільне навчання на Миколаївщині – через захоплення Шевченком, Пушкіним, Лєрмонтовим – до Київського театрального інституту, «вивела» на Олександра Петровича Довженка. І як результат–перші п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися в українській поезії її непритьмянілими перлинами: «Прелюд Землі» «Зоряний прелюд», «Прелюд кохання» та інші стали початком духовної творчості поета.
  • 9. Світогляд Вінграновський порівнює любов до України , і любов до жінки . Висвідчується людська сутність , здатність віддати себе всього . « Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом, Орлім небом в барвистості хмарних споруд. Я люблю твої рухи, вчаровані часом, І вологу, розтулену музику губ» Поетові однаково болить і доля України, й убогість обділених любов’ю людських душ.Герой М.Вінграновського як і Т. Шевченка шукає сили в любові до Батьківщини, заклинаючи: «Будь при мені, будь навіки мені при мені».
  • 10. Прелюд землі – М.Вінграновський Мені однаково,чи буду –Т.Шевченко Мені однаково, чи буду Із океанами, полями і стодолами. Я жить в Україні, чи ні. Із місяцем і сонцем на плечах Чи хто згадає, чи забуде Лечу, обліплена народами, Мене в снігу на чужині — як бджолами, Однаковісінько мені. І атомні гриби в моїх очах!.. В неволі виріс між чужими, Кривавий мій! Могилистий! Космічний! І, неоплаканий своїми, Споживач пристрасний людських В неволі, плачучи, умру, страждань і мрій. І все з собою заберу — Не спопелись, мій вік двадцятивічний! Малого сліду не покину Не змавпся ти, двадцятий віче мій!. На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. I не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
  • 11. Освіта Навчався в Богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р.; Навчався у Всесоюзному інституті кінематографії (1960);  У 1986 році в складі делегації України брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН; Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та »Жовтень («Дзвін») Перша збірка - «Атомні прелюди» - вийшла 1962 року . Дуга поетична збірка «Сто поезій»
  • 12. Починаючи з поезії Тараса Шевченка, образами Дніпра, козацьких могил, калини, верби ідентифікує Україну. Перший з-поміж рівних у плеяді «шістдесятників», Вінграновський витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до співземлян, ніжність і обурення, шаленство і скруха, бо навіть розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ принципово відмінний од реального і за вищим рахунком є бунтом краси проти недосконалості й приземленості життя .
  • 13. Поетична медитація , де бурлить історіософський дух . «..Минає все, лиш наше не минає, «Дурні та гордії ми люди Одним займаємось, що ставимо свічки, На всіх шляхах, по всій усюді, Та гордо плачемо, та «Заповіт» А хвалимось, що ось-то ми співаєм, І над землею, і водою Співаєм тяжко так, що наче залюбки. І од палат та до тюрми Та всмак їмо могутніми зубами, Усе царі, а над собою Цілуємось могутньо, як бійці, Аж деспоти — такі царі, І в кого на душі синці або рубці, І на престолі і в неволі. То аж тоді – це не в ім’я забави... І все то те по добрій волі, ...Попід небом, листом і соломою, По волі розуму горить, Під землею в вічність завглибки, Як той маяк у синім морі, Синьою безоднею солоною Чи те… в житейськім. Само так Козаки ладнають байдаки. У нас у костяній коморі Там Самійло Кішка й Сагайдачний, Горить розумний той маяк, Там Небаба чорний і гіркий, А ми оливи наливаєм І правиці рапаногарячі Та байдуже собі співаєм — Козаків над лугом у віки. Чи то в годину, чи в напасть…» Вони ідуть мені в обличчя В тій небрехливій глибині, Т.Шевченко Де воля волю тихо кличе, Де море стогне і кигиче, І зиче дещо і мені...». М.Вінграновський
  • 14. Народе мій! Поки ще небо Лягає на ніч у Дніпро — Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро. Пригадаймо шевченківське «А на сторожі коло них поставлю Слово» — це перегук не форм, а ідеалів, суголосність мети, що має надособистісну, надгенераційну суть. І хоча в цьому було ще чимало декларативності, але вона вже здебільшого ставала декларативністю пристрасті й думки, а не готових публіцистичних формул; «глобальне», навіть коли залишалося в загальних поняттях, поставало як глибоко особисте,в якості переживання,а не називання
  • 15. Як і Т.Шевченко,М. Вінграновський відображає багато образів . Таких як : природа , Україна , тварини ,діти. Діти для Вінграновського — не просто тема. Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому, це компенсація втрат дорослої тверезості і практичної доцільності. Мені тринадцятий минало Перша колискова Я пас ягнята за селом. Спи, моя дитино золота, Чи то так сонечко сіяло, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита, Чи так мені чого було? І зоря над ними йде висока. Мені так любо, любо стало, Спи, моя гіллячко голуба, Неначе в бога.. Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.
  • 16. Микола Вінграновський дуже талановита і різноманітна людина . На таких як він треба рівнятися ,треба цінувати і завжди пам’ятати. У великого таланту завжди попереду більше, ніж позаду.
  • 17. Підсумок Наближення до справжнього ,неперехідного ,дійсного буде рухом від дійсності - ось в чому полягає поетична духовність Миколи Вінграновського і Тараса Шевченка. Поезія Миколи Вінграновського,як і поезія Тараса Шевченка – явище глибоке самобутнє й невичерпне як саме життя. З неї постає людина з добрим серцем,чесна,порядна,щира, милосердна й талановита. Висновок 1)Ми дослідили ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського - поета ; 2)Також встановили успадкованість традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця, М.Вінграновським; 3)Висновком цієї роботи: М.Вінграновський є реінкарнацією Т.Шевченка у літературі.
  • 18. Посилання на літературу http://www.ukrainian-nation.org.ua/literatura/vidomi-literatory/749-mykola-vingranovskyj http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=40&type=tvorch http://poezia.org/ua/personnels/145 http://194.44.242.244/portal/Soc_Gum/Magisterium/Lit/2010_38/13_trefyak_ni.pdf Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 76—78. “Вінграновський був неперекладним поетом “; “Газета по-українськи” №245 за 07.11.2006 Салига Тарас. Микола Вінграновський. – К.: Рад. письменники, 1989. – 167 с.
  • 19. Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала, Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку б їх не розлучала. Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе. З вогню і вод, від неба і до неба Твоім ім ям на тебе я молюсь… Роботу виконала : Корсакова Марія - учениця 11-А класу загальноосвітньої школи I-III спупенів № 22 ім. М.Острякова Керівник : Копотун Світлана Олександрівна – учитель української мови та літератури