Медико-етичні аспекти в комплексній нейрореабілітації хворих з апалічним синдромом
1. МЕДИКО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ В
КОМПЛЕКСНІЙ НЕЙРОРЕАБІЛІТАЦІЇ
ХВОРИХ З АПАЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
Український науково-методичний центр
ультразвукової медичної діагностики “Істина”
Головний лікар НМЦУЗМД “Істина”
Бабій І. П.
E-mail:
istyna@ukrnet.net
2003
2. Український науковий медичний центр
http//www.istyna.kiev.ua
тел./факс: (044) 467-63-97
м. Київ,
вул. Почайнинська 44
заснований 1996 р.
3. Вступ
В останні десятиріччя в медицині відбулися значні зміни в
лікуванні тяжких станів. Нині, коли лікарі вміють тривалий
час підтримувати штучне дихання та кров’яний тиск у
судинах, люди після тяжкої травми, хвороби чи отруєння
можуть вижити. Однак поновити кровообіг та дихання
вдається не відразу, і в таких хворих поступово
поновлюються функції стовбура мозку – з’являється
самостійне дихання, стабілізується тиск крові. Потім
поновлення закінчується, і хворий перебуває в
довготривалому несвідомому стані, розвивається
персиституючий вегетативний стан (ПВС) чи апалічний
синдром (АС) (лат. pallium – плащ або мантія). В основі
такого стану лежить довгоіснуючий тотальний розлад
функції головного мозку.
4. У деяких випадках вегетативний стан може тривати місяці
й роки. Хворі повністю залежать від стороннього догляду.
5. Сьогодні науковий центр “Істина” виступає пропагандистом
нових концепцій нейрореабілітації хворих з апалічним
синдромом і тримає курс на створення приватної клініки
комплексної інтенсивної безперервної нейрореабілітації таких
пацієнтів.
Церебральна артеріо-
венозна рівновага збережена
Артеріо-венозна
церебральна рівновага
збережена,
виражена гіпофункція ВЯВ
6. ПАЦІЄНТ З
АПАЛІЧНИМ С-М
НЕЙРОРЕАБІЛІТАЦІЯ
РЕНІМАТОЛОГ,
НЕЙРОХІРУРГ,
НЕВРОЛОГ
РОДИЧІ ТА
БЛИЗЬКІ
ХВОРОГО ДЕРЖАВНІ ТА
ФІНАНС.
УСТАНОВИ
ЗАСОБИ
МАСОВОї
ІНФОРМАЦІЇ
ЦЕРКВА
-критеріїї СМ
-донорування
-біоетика біля
ліжка хворого
-формування віри в успіх лікування
-співпраця
-моральна підтримка
-нормативні документи
-адмін. підтримка
-кредитування
-доступність
-об’єктивність
-духовна
підтримка
-укріплення
надії
7. У нашій країні критеріями мозкової смерті лікарі
користуються, але рідко; в основному там, де займаються
пересадкою органів. В інших лікарнях лікарі знають про
критерії смерті мозку, але зазвичай намагаються лікувати
таких пацієнтів, із погляду закону та медичних правил уже
померлих.
8. Незважаючи на сьогоднішній рівень діагностики, лікарі не
знають відчуттів несвідомого стану і поки що не прагнуть їх
об’єктивізувати. Відомо, що свідомість і підсвідомість можна
певним чином кодувати й програмувати. Тому найбільш
оптимальним вирішенням даної біоетичної проблеми може
бути лише позитивне ставлення до будь-якого, навіть
найважчого хворого.
9. Розмови з лікарями, медсестрами та родиною про
можливі негативні наслідки треба вести дуже обережно і
в жодному разі не в присутності такого хворого.
10. Протягом останніх двох років у нашій роботі існує чітке
правило: якщо ми не бачимо активної роботи родичів щодо
виконання домашніх завдань, ми відмовляємося від
подальшої нейрореабілітації хворого.
11. Питання констатації загибелі організму – встановлення
факту неможливості відновлення його життєвих функцій –
набуває дедалі більшої актуальності, насамперед в зв’язку з
розширенням потреб трансплантології в одержанні органів
для пересадки.
Виражене зміщення
патологічної артеріо-венозної
рівноваги
в бік венозної церебральної
гіпертонії
на фоні зниження нагнітаючої
функції міокарда
Ознаки вираженої венозної
дистонії за гіпертонічним типом
12. Поряд із суто біологічними проблемами, це питання має і
неабияке юридичне значення, головним чином у зв’язку з
відсутністю в чинному законодавстві чітких регламентацій
правових питань щодо вилучення внутрішніх органів для
потреб трансплантації у момент загибелі організму донора.
Першорядне значення при цьому має науково обґрунтоване
встановлення вірогідних ознак загибелі основного регу-
люючого органа даного індивідума – його головного мозку.
Пацієнт: Олег З.
Вік: 36р.
Діагноз: важка ЧМТ.
Апалічний синдром
6 років .
3 рівень шкали Ранчо
Лос Амігос.
13. Пацієнт: Анатолій З.
Вік: 63 роки.
Діагноз: важка ЧМТ 2 роки тому.Апалічний синдром: 5 місяців
5 рівень шкали Ранчо Лос Амігос.
14. Пацієнт: Борис Н.
Вік: 60 років
Діагноз: тривала гіпоксія головного мозку 2 роки
тому. Апалічний синдром: 10 місяців.
2 рівень шкали Ранчо Лос Амігос.
15. Пацієнт: Сергій П.
Вік: 19 років.
Діагноз: важка ЧМТ 5 років тому.
Апалічний синдром: 1 рік.
4 рівень шкали Ранчо Лос Амігос.
16. Пацієнт: Василь І.
Вік: 45 років.
Діагноз: важка ЧМТ
3,5 років тому.
Апалічний синдром:
6 місяців.
6 рівень шкали
Ранчо Лос Амігос.
17. Висновки
Наш шестирічний досвід спостереження за 43 хворими в
коматозному стані та з апалічним синдромом і успішного
виведення декого з них із цього стану до рівня
самообслуговування та соціальної реабілітації свідчить, що
мозок не вмирає, а перебуває в стані тривалого діашизу, про
що свідчить відновлення свідомості, мови, рухів.
До хворого в критичному стані повинні бути застосовані всі
правила деонтології.
Інтенсивна терапія ЧМТ повинна мати випереджальний
характер і враховувати стан конкретного хворого, а не
покладатися на банальні стандарти та рекомендації.
18. Аналіз деяких епідеміологічних даних щодо діагностики СМ та
донорування органів показав, що поставити діагноз СМ можна
частіше та швидше, якщо мати надійний, чіткий тест,
безпечність якого підтверджено.
Досвід колективу спеціалістів МЦ “Істина” на практиці довів,
що хворих з апалічним синдромом можна і потрібно
відновлювати, незважаючи на великі фізичні, моральні,
енергетичні затрати.