ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

Про що розповідали письменна.pdf

•
•
Д
Дарницька Книгиня

27 жовтня в Україні відзначають День української мови і писемності. А за православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця. «Повість минулих літ» була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

1 of 22
Download to read offline
до 910 – річчя З часу створення літопису «Повісті минулих літ»
Про що розповідали письменна.pdf
«Се повlсти времяньных лlт, откуда есть пошла Руская земля, кто вl Киевl нача первlе княжити, и откуда Руская земля стала есть».

ПОВѐСТЬ МИНУЛИХ ЛѐТ з богом починаєм. Отче, благослови. Повђсть минулих лђт Нестора, чорноризця Феодосђєвого монастиря Печерського, звђдки пђшла Руська земля, ђ хто в нђй почав спершу княжити, як Руська земля постала. Тож почнемо повђсть оцю.
"Пђсля того ж, як було розвалено башту ђ роздђлено народи, взяли сини Симовђ схђднђ краё, а Хамовђ сини — пђвденнђ краё; Яфетовђ ж сини захђд узяли ђ пђвнђчнђ краё. Вђд цих ото сђмдесяти ђ две народђв, од племенђ таки Яфетового, постав народ слов'янський —так званђ норики, якђ є слов'янами"
"По довгих же часах сђли слов'яни по Дунаєвђ, де єсть нинђ угорська земля ђ Болгарська. Од тих слов'ян розђйшлися вони по Землђ прозвалися ђменами своёми, — [од того], де сђли, на котрому мђсцђ".
"У РѐК 6360 [852], ђндикта, коли почав Михайло цесарствувати, стала називатися [наша земля] — Руська земля. А про се ми довђдалися [з того], що за сього цесаря приходила Русь на Цесароград, як ото писав [Георгђй] у лђтописаннђ грецькому. Тим-то ђ звђдси почнемо, ђ числа положимо".
"А на другий день, уставши, сказав вђн ученикам своём, якђ були з ним: "Бачите ви гори сђ? Так от, на сих горах возсђяє благодать божа, ђ буде город великий, ђ церков багато воздвигне бог ". ѐ зђйшов вђн на гори сђ, ђ благословив ёх, ђ поставив хреста. ѐ, поклонившись богу, вђн спустився з гори сеё, де опђсля постав Киёв, ђ рушив по Днђпру вгору".
"Коли ж поляни жили особно ђ володђли родами своёми, — бо й до сих братђв ђснували поляни ђ жили кожен ђз родом своём своёх мђсцях, володђючи кожен родом своём, — то було [мђж них] три брати: одному ђм'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив ђ сестра ёх — Либђдь. ѐ сидђв Кий на горђ, де нинђ узвђз Борич а Щек сидђв на горђ, яка нинђ зветься Щековицею, а Хорив — на третђй горђ, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [ђ] на честь брата ёх найстаршого назвали його Києвом, ѐ був довкола города лђс ђ бђр великий, ђ ловили вони [тут] звђрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими ђ називалися полянами. Од них ото є поляни в Києвђ й до сьогоднђ".
"А по сьому прийшли бђлђ угри ђ успадкували землю Слов'янську, прогнавши волохђв, якђ ранђш захопили були Слов'янську землђ. Бо цђ угри з'явилися за ѐраклђя, цесаря [грецького], якђ ходили [з ним] на Хоздроя, цесаря перського".
"У РѐК 6453 [945]. Прислав Роман, ђ Костянтин, ђ "Стефан ѐгоря послђв налагодити колишнђй мир. ѐгор тодђ, поговоривши з ними про мир, послав мужђв своёх до Романа. Роман же зђбрав бояр ђ сановникђв. ѐ привели руських послђв, ђ повелђли [ём] говорити, ђ [стали] писати речђ обох [сторђн] на хартђю: [......]"
"Ся [Ольга] була передвђсницею християнськђй землђ, яко вранђшня зоря перед сонцем ђ яко зђрниця перед свђтом. Вона бо сђяла, як мђсяць, уночђ. Так ся мђж невђрних людей свђтилася, як перло в багнђ, бо були вони закалянђ грђхом, не омитђ святим хрещенням, а ся омилась святою купђллю, скинула з себе грђховну одђж ветхого чоловђка Адама ђ в нового Адама втђлилась, що ним є Христос ".
"У РѐК 1037 заложив Ярослав город великий Киёв. А в города сєго ворота є золотђ. Заложив вђн також Церкву святоё Софђё, а потђм – церкву на Золотих воротах кам’яну Благовђщення святоё Богородицђ".
"ѐ сказав Володимир: "Се недобре є, [що] мало городђв довкола Києва ". ѐ став вђн городи зводити по Деснђ, ђ по Остру, ђ по Трубежу, ђ по Сулђ, ђ по Стугнђ. ѐ став вђн набирати мужђв лђпших ђз словен, ђ з кривичђв, ђ з чудђ, ђ з вятичђв ђ ними населив вђн городи, бо була вђйна з печенђгами. ѐ воював вђн ђз ними, ђ одолђвав ёх". "Володимир бо любив дружину ђ з ними радився про устрђй землђ [своєё], ђ про порядки землђ, ђ про вђйни. ѐ жив вђн ђз князями навколишнђми у мирђ — з Болеславом лядським, ђ з Стефаном угорським, ђ з Ондроником чеським, ђ був мир межи ними ђ дружба".
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf
Про що розповідали письменна.pdf

More Related Content

Про що розповідали письменна.pdf

  • 1. до 910 – річчя З часу створення літопису «Повісті минулих літ»
  • 3. «Се повlсти времяньных лlт, откуда есть пошла Руская земля, кто вl Киевl нача первlе княжити, и откуда Руская земля стала есть».
  • 4.
  • 5. ПОВѐСТЬ МИНУЛИХ ЛѐТ з богом починаєм. Отче, благослови. Повђсть минулих лђт Нестора, чорноризця Феодосђєвого монастиря Печерського, звђдки пђшла Руська земля, ђ хто в нђй почав спершу княжити, як Руська земля постала. Тож почнемо повђсть оцю.
  • 6. "Пђсля того ж, як було розвалено башту ђ роздђлено народи, взяли сини Симовђ схђднђ краё, а Хамовђ сини — пђвденнђ краё; Яфетовђ ж сини захђд узяли ђ пђвнђчнђ краё. Вђд цих ото сђмдесяти ђ две народђв, од племенђ таки Яфетового, постав народ слов'янський —так званђ норики, якђ є слов'янами"
  • 7. "По довгих же часах сђли слов'яни по Дунаєвђ, де єсть нинђ угорська земля ђ Болгарська. Од тих слов'ян розђйшлися вони по Землђ прозвалися ђменами своёми, — [од того], де сђли, на котрому мђсцђ".
  • 8. "У РѐК 6360 [852], ђндикта, коли почав Михайло цесарствувати, стала називатися [наша земля] — Руська земля. А про се ми довђдалися [з того], що за сього цесаря приходила Русь на Цесароград, як ото писав [Георгђй] у лђтописаннђ грецькому. Тим-то ђ звђдси почнемо, ђ числа положимо".
  • 9. "А на другий день, уставши, сказав вђн ученикам своём, якђ були з ним: "Бачите ви гори сђ? Так от, на сих горах возсђяє благодать божа, ђ буде город великий, ђ церков багато воздвигне бог ". ѐ зђйшов вђн на гори сђ, ђ благословив ёх, ђ поставив хреста. ѐ, поклонившись богу, вђн спустився з гори сеё, де опђсля постав Киёв, ђ рушив по Днђпру вгору".
  • 10. "Коли ж поляни жили особно ђ володђли родами своёми, — бо й до сих братђв ђснували поляни ђ жили кожен ђз родом своём своёх мђсцях, володђючи кожен родом своём, — то було [мђж них] три брати: одному ђм'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив ђ сестра ёх — Либђдь. ѐ сидђв Кий на горђ, де нинђ узвђз Борич а Щек сидђв на горђ, яка нинђ зветься Щековицею, а Хорив — на третђй горђ, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [ђ] на честь брата ёх найстаршого назвали його Києвом, ѐ був довкола города лђс ђ бђр великий, ђ ловили вони [тут] звђрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими ђ називалися полянами. Од них ото є поляни в Києвђ й до сьогоднђ".
  • 11. "А по сьому прийшли бђлђ угри ђ успадкували землю Слов'янську, прогнавши волохђв, якђ ранђш захопили були Слов'янську землђ. Бо цђ угри з'явилися за ѐраклђя, цесаря [грецького], якђ ходили [з ним] на Хоздроя, цесаря перського".
  • 12. "У РѐК 6453 [945]. Прислав Роман, ђ Костянтин, ђ "Стефан ѐгоря послђв налагодити колишнђй мир. ѐгор тодђ, поговоривши з ними про мир, послав мужђв своёх до Романа. Роман же зђбрав бояр ђ сановникђв. ѐ привели руських послђв, ђ повелђли [ём] говорити, ђ [стали] писати речђ обох [сторђн] на хартђю: [......]"
  • 13. "Ся [Ольга] була передвђсницею християнськђй землђ, яко вранђшня зоря перед сонцем ђ яко зђрниця перед свђтом. Вона бо сђяла, як мђсяць, уночђ. Так ся мђж невђрних людей свђтилася, як перло в багнђ, бо були вони закалянђ грђхом, не омитђ святим хрещенням, а ся омилась святою купђллю, скинула з себе грђховну одђж ветхого чоловђка Адама ђ в нового Адама втђлилась, що ним є Христос ".
  • 14. "У РѐК 1037 заложив Ярослав город великий Киёв. А в города сєго ворота є золотђ. Заложив вђн також Церкву святоё Софђё, а потђм – церкву на Золотих воротах кам’яну Благовђщення святоё Богородицђ".
  • 15. "ѐ сказав Володимир: "Се недобре є, [що] мало городђв довкола Києва ". ѐ став вђн городи зводити по Деснђ, ђ по Остру, ђ по Трубежу, ђ по Сулђ, ђ по Стугнђ. ѐ став вђн набирати мужђв лђпших ђз словен, ђ з кривичђв, ђ з чудђ, ђ з вятичђв ђ ними населив вђн городи, бо була вђйна з печенђгами. ѐ воював вђн ђз ними, ђ одолђвав ёх". "Володимир бо любив дружину ђ з ними радився про устрђй землђ [своєё], ђ про порядки землђ, ђ про вђйни. ѐ жив вђн ђз князями навколишнђми у мирђ — з Болеславом лядським, ђ з Стефаном угорським, ђ з Ондроником чеським, ђ був мир межи ними ђ дружба".