More Related Content
Similar to Демократична влада: основні принципи та засадничі норми.ppt (20)
Recently uploaded (20)
Демократична влада: основні принципи та засадничі норми.ppt
- 1. Демократизм системи врядування Канадсько-український проект “Розбудова демократії” Семінар “Викладання курсу: Основи демократії” Антоніна Колодій Київ, 1 червня- 9 липня 2005 р.
- 2. Зміст інтерактивної лекції: І частина – вступ: Становлення державності і демократії в умовах України Ефективна, міцна держава – умова переходу до демократії. Підходи до визначення держави. Потенційні загрози молодій державі. Failed states (невдалі держави) в світі Державотворення як ускладнюючий чинник переходу до демократії. Українська четвірна трансформація та її етапи. Оцінка української демократії за шкалою Freedom House В чому полягає “перехідний” характер політичного ладу в Україні?
- 3. ІI частина - дискусія: Політичні інститути, політичні актори, політичний режим в умовах переходу. Вибір форми правління та інституційного дизайну як завдання демократичного переходу. Інститути і процеси, структура і культура як чинники, що визначають характер політичного режиму Форми правління: президентська, змішана, парламентська; їх плюси та мінуси. Яку форму правління можна було б визнати оптимальною для України? Наскільки політичний режим залежить від форми правління? Політичний режим в Україні за Л. Кучми. Переформатування політичних сил після виборів 2004 р. Правляча еліта та опозиція в сучасних умовах. Соціальні “козирі” уряду Ю. Тимошенко. Перспектива зміни форми правління. Зміст, методи впровадження та можливі наслідки (позитивні й негативні) Конституційної реформи. Перспективи утвердження демократії після запровадження реформи
- 4. Сутність держави визначення держави на основі підкреслення суб'єктно- об'єктного зв'язку між народом, територією та владою: "держава — це політично організований народ (нація, суспільство), що здійснює суверенну волю і забезпечує свої національні інтереси на власній, історично визначеній території за допомогою інституту політичної влади" С. Телешун
- 5. «Невдалі держави» (кандидати на занепад?)
- 6. «Невдалі держави» Чи загрожувала Україні анархізація?
- 7. «Четвірна» трансформація Передбачає паралельну трансформацію в чотирьох сферах суспільства: 1) Перехід до ринкової економіки 2) Перехід до ліберально-демократичного політичного ладу 3) Побудову нової держави 4) Національну консолідацію
- 8. Демократизація в Україні за оцінкою Freedom House (“Nations in Transit” 2004 / UKRAINE) Оцінювані аспекти демократії 1997 1998 1999 2001 2002 2003 2004 Виборчий процес 3.25 3.50 3.50 4.00 4.50 4.00 4.25 Громадянське суспільство 4.00 4.25 4.00 3.75 3.75 3.50 3.75 Незалежні ЗМІ 4.50 4.75 5.00 5.25 5.50 5.50 5.50 Врядування (Governance) 4.50 4.75 4.75 4.75 5.00 5.00 5.25 Конституційні, законотворчі та судові аспекти 3.75 4.00 4.50 4.50 4.75 4.50 4.75 Корупція NA NA 6.00 6.00 6.00 5.75 5.75 http://www.freedomhouse.org/research/nitransit/2004/guide2004.pdf
- 9. Гілки влади Кабінет Міністрів, за Конституцією, є вищим органом у системі органів виконавчої влади” (ст.113). Він є “відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах передбачених у статтях 85, 87 Конституції України”. Верховна Рада – вищий законодавчий і представниць-кий орган держави. Незалежно, відповідно до Конституції, має функціонувати судова гілка влади, представлена Конституційним Судом та Судами загальної юрисдикції (вища інстанція - Верховний Суд України), у межах яких виділяються спеціалізовані суди). Конституція вимагає, щоб усі структури влади дотримувались її положень. “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” , – сказано в ст. 19, ч. 2.
- 10. Основні сили, що складали противагу одна одній у боротьбі за владу в Україні в 1999-2002 рр. Під час і після виборів 2002 р. кланово-олігархічні партії остаточно обєднались навколо Л. Кучми, а іші політичні сили утворили не дуже консолідовану, але менш-більш координовану опозицію.
- 11. Результати пропорційної частини парламентських виборів 2002 р., за областями
- 12. 2002 р. В результаті виборів політичні сили у ВР були представлені такою кількістю депутатів НУ – 112 КПУ- 65 БЮТ- 22 СПУ – 22 РАЗОМ – 221 депутат За ЄдУ – 121 СДПУ(о) – 27 Про-президентські фракції разом – 148 депутатаів Незалежні депутати – 80 ----------------------------------------------- Процес формування більшості з прямим втручанням Президента і застосуванням найрізноманітніших форм тиску на депутатів завершився підписанням угоди між Президентом і більшістю. Через рік після виборів чисельність про-президентських та опозиційних фракцій змінилась на користь перших. Y. Lischenko, “WZ” Політичний режим за правління Л. Кучми: Президент і Верховна Рада після виборів 2002 р.
- 13. Парламентські фракції через рік після виборів Фракція блоку "Наша Україна" – 102 нар. деп. фракція Компартії – 60 фракція Соцпартії – 20 фракція Блоку Юлії Тимошенко – 18 ------------------------------------------------------------- Разом – 200 народних депутатів фракція ПППУ і "Трудової України" – 43 фракція СДПУ(О) – 38 фракція партії "Регіони України" – 42 група "Демініціативи" – 22 група "Європейський вибір" – 20 група "Народовладдя" – 20 фракція Аграрної партії – 16, фракція Народно-демократичної партії – 16 група "Народний вибір" – 15 --------------------------------------------------------------- Разом – 232 народних депутати позафракційних депутатів – 17
- 14. Парламентська більшість, сформована під тиском Л. Кучми, включала депутатів з мажоритарних округів практично усієї України
- 15. Економічна реформа і соціальна стратифікація Основні олігархічні групи: - Київська група СДПУ(о) (Суркіс-Медведчук) - Дніпропетровськ-Київ “Трудова Українв” (Пінчук – Деркач -Тігіпко) - Донецька ІСД + Регіони України (Ахметов-Янукович) Інші олігархи (менші або колишні): Бакай, Ярославський, Рабінович, Волков, Порошенко, Тимошенко, (Лазаренко) - Частка малого бізнесу в ВНП – біля 10% - Частка соціальної допомоги в усіх доходах населення – 30%, в заробітній платі – 42% - Середня заробітна плата (2003 р.) – 551 грн (~$100) - Прожитковий мінімум – 342 грн - Мінімальна заробітна плата – 185 грн. - Середня пенсія – 136 грн
- 16. Олігархи України (“еліта впливу” за Л. Кучми). В. Медведчук, Суркіс і В. Пінчук (Київ-Дніпропетровськ) Р. Ахметов (Донецьк) Яка їх подальша доля? Які складуться відносини відносини з новою правлячою елітою? Як далеко зайде і наскільки справедливим буде процес реприватизації?
- 17. Виборча кампанія 2004 – дзеркало політичного режиму Л. Кучми Розстановка політичних сил напередодні виборів Висування кандидатів Виборча кампанія, Президент і Верховна Рада Засоби масової інформації “Адміністративний ресурс”, “чорний піар” і кримінальні злочини як складова виборчих “технологій”. Соціологія і вибори. Результати виборів та їх уроки для української демократії
- 18. Помаранчева революція – і зміна політичної еліти
- 19. Досягнення (підсумки) Помаранчевої революції Зміна владної еліти Корекція переходу Перемога нових правил гри Повернення моралі в сферу політики Поява громадянина Зміни в суспільній свідомості Легітимність влади Поява ідеї політичної нації
- 21. Соціальні “козирі” уряду Ю. Тимошенко
- 22. Суперечності постреволюційної України Проблеми узгодження реприватизації і залучення інвестицій Проблеми “адміністрування” з боку Премєра та урядовців “Люструвати не можна амністувати” Захоплення поняттями “люстрація" та "амністія", що позначають крайні заходи “лікування” суспільства — репресивний та легалізуючий. Обидва поки що – залишились на рівні риторики Маніпулювання протестними настроями Можливість правової анархії, коли і уряд, і громадяни дозволяють собі силовий тиск у сфері, де повинні діяти виключно закони Загострення міжрегіонального протистояння Завищені очікування і передчуття розчарувань з приводу дій владної еліти
- 23. Революція і Конституційна реформа Особливості (недоліки) змішаної форми правління в Україні Політична боротьба навкруг Конституційної реформи у 2002- 2004 рр. та її цілі “Реформа в пакеті” - контреволюційна складова революції чи її стрижень (інституційні зміни)? Хто і яким чином може виграти від ухваленого варіанту реформи? Запобігання узурпації влади. Перспективи зміни форми правління та налагодження демократичного механізму зміни людей при владі.
- 24. Із заяви Центру політико-правових реформ щодо “політичної реформи” в Україні : Позитивні положення Закону: Норма про складення повноважень Кабінету Міністрів перед новообраною Верховною Радою; заборона застосування Президентом права вето на закони про внесення змін до Конституції України; надання Кабінету Міністрів повноважень щодо призначення керівників центральних органів виконавчої влади (крім міністерств) та вирішення установчих питань щодо центральних органів виконавчої влади; уточнення президентського контролю за актами Кабінету Міністрів; визначення механізму оприлюднення закону при його непідписанні Президентом; введення норми про необхідність отримання згоди Верховної Ради при звільненні Генерального прокурора України. (Голова ЦППР Ігор Коліушко)
- 25. Із заяви Центру політико-правових реформ щодо “політичної реформи” в Україні Водночас ЦППР висловив стурбованість: самим ставленням до Конституції України як до об’єкту політичного торгу; небезпекою запровадженні імперативного мандата народного депутата України, вилученням норми про регулювання законом порядку роботи Верховної Ради, збільшенням до п’яти років строку повноважень Верховної Ради України, місцевих та регіональних рад; недосконалістю та суперечливістю правового регулювання порядку формування Уряду, небаченого у жодній країні світу, та загрозами для ефективного функціонування виконавчої влади; поверненням прокуратурі функції загального нагляду; тим фактом, що ухвалення цього Закону одночасно означає і перемогу української олігархії, насамперед персоніфікованої в особах Л.Кучми, В.Медведчука, В.Пінчука та інших, які отримали шанс і надалі зберегти свій вплив на українську владу. http://www.pravo.org.ua/?w=r&i=&d=257
- 26. Висновки Тенденції розвитку політичного режиму в Україні 1990-95; 1996-2004; від 2005 р. Роль політичних інститутів, особи лідера та груп інтересів у його формуванні Тип політичної еліти періоду правління Кучми Чи відбулася зміна еліт? Чи здатна нова еліта забезпечити новий стиль правління (гру за демократичними правилами)? Значення конституційного дизайну (обраної форми державного правління). Чи виправить Конституційна реформа основні вади ситеми врядування в Україні? Роль опозиції та причини обмеженості її впливу в Україні Демократичні перспективи України Україна і ліберальний тип демократії
- 27. Основна література: Акерман Б. Майбутнє ліберальної революції. Перекл.з англ. // Ї. Незалежний культорологічний журнал. 2004 – Число 34. – http://www.ji.lviv.ua/n34texts/akerman.htm Каротерс Т. Закат парадигмы «демократического перехода» / сокращенный перевод статьи: Carothers Thomas. The end of transition Paradigm // Диалог. – 28.09.2004. – http://dialogs.org.ua/ru/material/full/1/1749 Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування. Навчальний посібник. – Київ, 2001. Кульчицький С. Визрівання помаранчевої революції // День. 2005. № 54, 55, 56, 58. – http://www.day.kiev.ua/134983/ Основи демократії. Навч. посібник / За заг. ред. А.Колодій. – Київ: Ай Бі, 2002. – Розділ 7-8. – С. 226-280. Павленко Р. Парламентська відповідальність уряду: порівняльний аспект // Людина і політика. – 1999. № 5. Ревель Ж.-Ф. Відживлення демократії. Перекл. з фр. — Київ: Критика, 2004. – 589 с. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с. Сенктон Ендрю. Системи міського управління. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2001. – 91 с. Сміт Дж. Роль законодавчої влади в ліберально-демократичних суспільствах. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2001. – 104 с. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – Київ, 1993. Шаповал В.М., Борденюк В.Ш., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. – Київ, 2000. Fukuyama, F. The Primacy of Culture – In.: Dimond L., and Plattner M. F., eds. 1996. P. 320–327 (Фукуяма Ф. Примат культури // Ї. – 2001. – Ч. 21).