ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

д

•Download as PPT, PDF•
•
H
hel77
1 of 6
Download to read offline
Д, д (назва: дэ) — п ’ ята літера майже в усіх слов'янських кириличних алфавіт ах (в українській мові шоста), використовується також і в кириличних писемностях інших мов. В старо- і церковнослов'янских абетках носить назву «добро». Кирилична форма походить від візантійського виведення грецької літери дельта (Δ) — яка, як і нинішня друкована Д, малювалася з «лапками» внизу.
В українській рукописній традиції XV—XVI ст. виробилося правило малювати літеру Д на початку слова з маленькими лапками, а в середині та в кінці — з довгими, часом довше довжини самої літери. Московські друкарі, знаючи, що букви на початку та всередині відрізняються, не приділяли цьому уваги та писали скрізь одну й ту саму літеру. Проте українські типографи відрізняли дві літери Д і дотримувалися цього в церковнослов'янській літературі аж до кінця XIX ст., так що за цією ознакою легко відрізнити київські книги від московських, навіть якщо там один і той самий текст.
Заголовна рукописна літера Д в українській мові збігається з написанням латинської літери D, тоді коли у сербів має вигляд, схожий на каліграфічно виведену цифру 2. В українській та білоруській мовах з літерами Ж та З часто використовується для запису африкатів – звуків [дж] та [дз], що є дзвінкими відповідниками до [ч] та [ц].
Літера ( ض ) (дот) – являє собою шумний зазубний дзвінкий твердий звук, для вимовлення якого необхідно приблизити язик збоку до верхніх коренних зубів з кликом, вимовити твердий звук [ л ] з інтонацією звука [ з ] . З ’ єднується в обидві сторони та має 4 графічні форми.
Махрадж « ض » - з боку язика, з обох боків чи з одного, разом з внутрішньою стороною верхніх корінних зубів. Язик повністю залипає до верхнього піднебіння та шляхом тиску однієї чи обох сторін язика, від самої віддаленої його частини до найближчої, на внутрішні сторони верхніх корінних зубів вимовляється літера « ض » .(мал.1) На малюнках 2 та 3 ми можемо побачити, на які місця треба робити натиск. Для вимовлення « ض » тиск на обидва боки язика проводиться від віддаленої його частини до найближчої. Мал.1 Мал. 2 Мал.3

More Related Content

д

  • 1.
  • 2. Д, д (назва: дэ) — п ’ ята літера майже в усіх слов'янських кириличних алфавіт ах (в українській мові шоста), використовується також і в кириличних писемностях інших мов. В старо- і церковнослов'янских абетках носить назву «добро». Кирилична форма походить від візантійського виведення грецької літери дельта (Δ) — яка, як і нинішня друкована Д, малювалася з «лапками» внизу.
  • 3. В українській рукописній традиції XV—XVI ст. виробилося правило малювати літеру Д на початку слова з маленькими лапками, а в середині та в кінці — з довгими, часом довше довжини самої літери. Московські друкарі, знаючи, що букви на початку та всередині відрізняються, не приділяли цьому уваги та писали скрізь одну й ту саму літеру. Проте українські типографи відрізняли дві літери Д і дотримувалися цього в церковнослов'янській літературі аж до кінця XIX ст., так що за цією ознакою легко відрізнити київські книги від московських, навіть якщо там один і той самий текст.
  • 4. Заголовна рукописна літера Д в українській мові збігається з написанням латинської літери D, тоді коли у сербів має вигляд, схожий на каліграфічно виведену цифру 2. В українській та білоруській мовах з літерами Ж та З часто використовується для запису африкатів – звуків [дж] та [дз], що є дзвінкими відповідниками до [ч] та [ц].
  • 5. Літера ( ض ) (дот) – являє собою шумний зазубний дзвінкий твердий звук, для вимовлення якого необхідно приблизити язик збоку до верхніх коренних зубів з кликом, вимовити твердий звук [ л ] з інтонацією звука [ з ] . З ’ єднується в обидві сторони та має 4 графічні форми.
  • 6. Махрадж « ض » - з боку язика, з обох боків чи з одного, разом з внутрішньою стороною верхніх корінних зубів. Язик повністю залипає до верхнього піднебіння та шляхом тиску однієї чи обох сторін язика, від самої віддаленої його частини до найближчої, на внутрішні сторони верхніх корінних зубів вимовляється літера « ض » .(мал.1) На малюнках 2 та 3 ми можемо побачити, на які місця треба робити натиск. Для вимовлення « ض » тиск на обидва боки язика проводиться від віддаленої його частини до найближчої. Мал.1 Мал. 2 Мал.3