2. Самооцінка – це необхідний
компонент розвитку
самосвідомості, тобто
усвідомлення людиною самого
себе, своїх фізичних сил,
розумових здібностей, вчинків,
мотивів і цілей своєї поведінки,
свого відношення до тих, що
оточують, до інших людей і самому
собі.
3. В учня в навчально-
виховному процесі
формується
установка на оцінку
своїх можливостей –
один з основних
компонентів
самооцінки.
7. Якщо у вчителя сформована
установка на низькі результати
навчання, то мимоволі
реалізуючи й та поєднуючи з
нетерплячістю у спілкуванні з
учнем, учитель сприяє
пониженню самооцінки і
реальному погіршенню
успішності учня.
8. Професійні вчителі:
• не порівнюють дітей між собою;
• не закликають всіх брати приклад з відмінників;
• орієнтують учнів на індивідуальні досягнення;
• не захвалюють хороших учнів, особливо тих, які
досягають високих результатів без особливих
труднощів, без докладання вольових зусиль;
• заохочують найменші позитивні зрушення у
навчанні слабенької, але старанної дитини.
10. Тривала неуспішність формує у
школяра моральну й психологічну
травму, породжує невпевненість у
власних силах.
11. Зв'язок успішності особистості з соціально-
психологічними обставинами її життя:
діти, в яких була помітна самоповага,
які мали хороші дружні стосунки з
іншими дітьми, стали успішними й
задоволеними життям дорослими, не
схильними до депресій та
залежностей;
«погані» риси в дитинстві
збільшують вірогідність неуспіху в
майбутньому .
12. Тривожна людина не вміє
насолоджуватись життям,
радіти з нічого, бо постійно
хвилюється за майбутнє,
жалкує за минулим
14. Потрібно постійно підкреслювати дитині, що
сьогоднішні здобутки є результатом сьогоднішньої праці й
терпіння, що вони не залежать від минулого, вони завжди є
результатом теперішніх дій .
Важливим фактором у формуванні
особистості дитини є оцінювання її
діяльності дорослими людьми.