ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

багатство нашого народу

•
•
N
nelarina
1 of 11
Download to read offline
Вихователь: Погорєлова Л.В.
Світлиця прикрашена вишитими рушниками, висять ікони, стіл застелений вишитою скатертиною, хлопці та дівчата у вишитому одязі (Виконується український танець). У нас сьогодні наче вечорниці; Милують око диво-рушники, Дівочий спів лунає у світлиці Як добре,що є звичаї такі. Добре збиратися разом, cniвamu, гуляти, Про Україну-неньку розмовляти, Дізнатись більше про традиції, обряди, Культуру та історію ~ ми завжди раді. А як же не згадатъ про пісню: Сумну й веселу, paдicну й тужну. Вона то у блакитъ зрина небесну, То серце крає від жалю. Скільки багатства в нашого народу! В криниці мудрості не висоха вода. Свято шанують закони роду, Душі народної скарбниця не згаса.!. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Bci вони наші давні й добрі символи, наші обереги. Маючи такі прекрасні символи, український народ уберігає від забуття нашу пісню і душу. Поговоримо про них. Хліб - символ життя. 3 давніх-давен BiH у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога «Отче Наш* люди, як великої милостині просили не позбавити їx хліба, бо він не просто основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні і, нарешті, на столі. Якби в нас було хліба стільки, що могли б ним прогодувати весь світ, ми все одно сказали б: бережміть кожну скибочку хліба, кожний колосок, кожну зернину, бережіть не тому, що ми cкупіi, а тому, що це - наш xліб.
«Як вродить жито, то будемо жити», - говорить народне прислів’я. Хліб із людиною від народження до смерті. 3 хлібом ідуть на родини, хрестини, весілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на весілля, хлібом мати благословляє до вінця i зустрічає молоде подружжя. В Україні з хлібом i сіллю зустрічають на вишитому рушнику найпочесніших гостей. Він - ознака гостинності українського народу. (Хлопчик із дівчинкою виносять коровай). Добрий день, любі друзі Я рада вас в цей день eimamu На світлому i радісному святі Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,. Із хлібом у нас зустрічають гостей, Хліб на весіллях цвіте в короваї, І кращих немає на світі вістей Ніж хліб уродився на славу. Звучитъ пісня “Хліб всьому голова”
Яке це диво українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українсь­ка пісня- то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній материнська ласка i любов, світ добра, краси, справедливості.
Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допома­гати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні. (Звучить віночок українських пісень). • Їхав козак за Дунай. • Несе Галя воду. • Ой є в лісі калина. Виконують танець, «А калина, а калина не верба»)'.
Похилена калина - засмучена дівчна. Щоб вівся рід, калину садили коло хати. Кущ калини біля материнської хати - це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина. З калини робили колиски для немов­лят, прикрашали світлиці. На калині мене мати колихала, Щастя, долі в чистім полі виглядала, Ой калинонько червона, нахилися, Від землі ти сили-соку наберися. Та літа давно минули, одлунали. Як мене гілля високо колихало. Знов калина коло млина розквітає, Мого рідного синочка забавляє. Виростай же, мій синочку, мій соколе. Тобі щастям колоситься рідне поле. Пролягла тобі на полі путь орлина, І в дорогу проводжає кущ калини. Одна калина Сумно, сумно аж за край, Не дивись на мене, Грай, музико, грай. Зимно, зимно на душі, Забирай, що хочеш, тільки залиши Приспів; Одну калину за вікном, Одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама, Одну любов на все життя, Одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Сумно, сумно аж за край, Та чого ж ти плачеш, Грай, музико, грай. Крапля горя не заллє, Наливай, козаче, бо у нас ще є. Приспів. Сумно, так і не засну. Краще буду думать про свою весну. Та й піду за небокрай Вперше, як востаннє, Грай, музико, грай. Приспів.
багатство нашого народу
Калина Посадіть калину коло школи, Щоб на цілий білий світ Усміхнулась щира доля, Материнський ніжний цвіт. Посадіть калину на городі. Щоб розквітнула земля! Із роси пречиста врода, З неба - почерк журавля. Посадіть калину коло хати, Щоб на всеньке, на життя, Став би кожен ранок святом, Дітям буде вороття. Посадіть калину в чистім полі, Хай вона освятить час, Рід наш дуже любить волю. Хай же й воля любить нас! А щоб цвіт її не стерся, Не зів'яв у спориші, Посадіть калину коло серця, Щоб цвіла вона в душі.
. Наша свята земля, рідна оселя, солов'їна мова, невмируща пісня, червона калина і все, про що ми говорили, - є нашою Україною. Тож любімо, шануймо бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками. Жінки і дівчата в Україні дуже любили вишивати рушники. Вишиті рушники вважалися священними їм поклонялися наші предки. Рушники берегли, їх передавали як оберіг із роду в рід. Оберіг - це захист від чогось небезпечного, небажаного. Український рушник пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. «Хай стелиться ваша доля рушниками» - бажали людям щастя. Звучить пісня «Рідна, мати моя Під музику виходять діти з вишитими рушниками Моя бабуся гарно вишиває, Цвітуть на полотні троянди й виноград, Розмай калиновий там грає, І дивні птахи щебетять Рушникове обличчя веселе. Опліта коровай на столі, Закликає гостей до оселі, Випромінює щедрість землі. Рушничок на столі — давній звичай. Ним шлюбують дітей матері, Він додому із далечі кличе, Де в калині живуть солов'ї. Він простелений тим, в кого серце Не черствіє й дарує тепло. Хай цей символ світиться вічно, В нашій хаті на мир, на добро.
Вишиваю рушничка різними нитками. Там калина молода й ружі з соловями. У барвінку синім світ,кущ рясного глоду. Український рушничок – символ мого роду. А на прощання хочеться сказати: Шануйте, друзі, рушники, Квітчайте ними свою хату, То обереги від біди. Шануйте ті, що дала мати, Готуйте дітям з чистої роси, Щоб легше їм в житті здолати Похмурі та скрутні часи, Шануйте, друзі рушники (Звучить пісня “ Хай щастить Вам люди добрі ”. Хай здоров'я ніколи не зраджує вам Будьте завжди такі ж ніжні, рідні, милі, Щоб вам радість і щастя, й любов Вишиваним цвіли рушником.
Зелене жито Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє-жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошї гості мене ждуть. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито ще й овес, Тут зібрався рід наш увесь. (Ділиться коровай для гостей).

More Related Content

багатство нашого народу

  • 2. Світлиця прикрашена вишитими рушниками, висять ікони, стіл застелений вишитою скатертиною, хлопці та дівчата у вишитому одязі (Виконується український танець). У нас сьогодні наче вечорниці; Милують око диво-рушники, Дівочий спів лунає у світлиці Як добре,що є звичаї такі. Добре збиратися разом, cniвamu, гуляти, Про Україну-неньку розмовляти, Дізнатись більше про традиції, обряди, Культуру та історію ~ ми завжди раді. А як же не згадатъ про пісню: Сумну й веселу, paдicну й тужну. Вона то у блакитъ зрина небесну, То серце крає від жалю. Скільки багатства в нашого народу! В криниці мудрості не висоха вода. Свято шанують закони роду, Душі народної скарбниця не згаса.!. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Bci вони наші давні й добрі символи, наші обереги. Маючи такі прекрасні символи, український народ уберігає від забуття нашу пісню і душу. Поговоримо про них. Хліб - символ життя. 3 давніх-давен BiH у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога «Отче Наш* люди, як великої милостині просили не позбавити їx хліба, бо він не просто основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні і, нарешті, на столі. Якби в нас було хліба стільки, що могли б ним прогодувати весь світ, ми все одно сказали б: бережміть кожну скибочку хліба, кожний колосок, кожну зернину, бережіть не тому, що ми cкупіi, а тому, що це - наш xліб.
  • 3. «Як вродить жито, то будемо жити», - говорить народне прислів’я. Хліб із людиною від народження до смерті. 3 хлібом ідуть на родини, хрестини, весілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на весілля, хлібом мати благословляє до вінця i зустрічає молоде подружжя. В Україні з хлібом i сіллю зустрічають на вишитому рушнику найпочесніших гостей. Він - ознака гостинності українського народу. (Хлопчик із дівчинкою виносять коровай). Добрий день, любі друзі Я рада вас в цей день eimamu На світлому i радісному святі Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,. Із хлібом у нас зустрічають гостей, Хліб на весіллях цвіте в короваї, І кращих немає на світі вістей Ніж хліб уродився на славу. Звучитъ пісня “Хліб всьому голова”
  • 4. Яке це диво українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українсь­ка пісня- то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній материнська ласка i любов, світ добра, краси, справедливості.
  • 5. Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допома­гати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні. (Звучить віночок українських пісень). • Їхав козак за Дунай. • Несе Галя воду. • Ой є в лісі калина. Виконують танець, «А калина, а калина не верба»)'.
  • 6. Похилена калина - засмучена дівчна. Щоб вівся рід, калину садили коло хати. Кущ калини біля материнської хати - це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина. З калини робили колиски для немов­лят, прикрашали світлиці. На калині мене мати колихала, Щастя, долі в чистім полі виглядала, Ой калинонько червона, нахилися, Від землі ти сили-соку наберися. Та літа давно минули, одлунали. Як мене гілля високо колихало. Знов калина коло млина розквітає, Мого рідного синочка забавляє. Виростай же, мій синочку, мій соколе. Тобі щастям колоситься рідне поле. Пролягла тобі на полі путь орлина, І в дорогу проводжає кущ калини. Одна калина Сумно, сумно аж за край, Не дивись на мене, Грай, музико, грай. Зимно, зимно на душі, Забирай, що хочеш, тільки залиши Приспів; Одну калину за вікном, Одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама, Одну любов на все життя, Одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Сумно, сумно аж за край, Та чого ж ти плачеш, Грай, музико, грай. Крапля горя не заллє, Наливай, козаче, бо у нас ще є. Приспів. Сумно, так і не засну. Краще буду думать про свою весну. Та й піду за небокрай Вперше, як востаннє, Грай, музико, грай. Приспів.
  • 8. Калина Посадіть калину коло школи, Щоб на цілий білий світ Усміхнулась щира доля, Материнський ніжний цвіт. Посадіть калину на городі. Щоб розквітнула земля! Із роси пречиста врода, З неба - почерк журавля. Посадіть калину коло хати, Щоб на всеньке, на життя, Став би кожен ранок святом, Дітям буде вороття. Посадіть калину в чистім полі, Хай вона освятить час, Рід наш дуже любить волю. Хай же й воля любить нас! А щоб цвіт її не стерся, Не зів'яв у спориші, Посадіть калину коло серця, Щоб цвіла вона в душі.
  • 9. . Наша свята земля, рідна оселя, солов'їна мова, невмируща пісня, червона калина і все, про що ми говорили, - є нашою Україною. Тож любімо, шануймо бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками. Жінки і дівчата в Україні дуже любили вишивати рушники. Вишиті рушники вважалися священними їм поклонялися наші предки. Рушники берегли, їх передавали як оберіг із роду в рід. Оберіг - це захист від чогось небезпечного, небажаного. Український рушник пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. «Хай стелиться ваша доля рушниками» - бажали людям щастя. Звучить пісня «Рідна, мати моя Під музику виходять діти з вишитими рушниками Моя бабуся гарно вишиває, Цвітуть на полотні троянди й виноград, Розмай калиновий там грає, І дивні птахи щебетять Рушникове обличчя веселе. Опліта коровай на столі, Закликає гостей до оселі, Випромінює щедрість землі. Рушничок на столі — давній звичай. Ним шлюбують дітей матері, Він додому із далечі кличе, Де в калині живуть солов'ї. Він простелений тим, в кого серце Не черствіє й дарує тепло. Хай цей символ світиться вічно, В нашій хаті на мир, на добро.
  • 10. Вишиваю рушничка різними нитками. Там калина молода й ружі з соловями. У барвінку синім світ,кущ рясного глоду. Український рушничок – символ мого роду. А на прощання хочеться сказати: Шануйте, друзі, рушники, Квітчайте ними свою хату, То обереги від біди. Шануйте ті, що дала мати, Готуйте дітям з чистої роси, Щоб легше їм в житті здолати Похмурі та скрутні часи, Шануйте, друзі рушники (Звучить пісня “ Хай щастить Вам люди добрі ”. Хай здоров'я ніколи не зраджує вам Будьте завжди такі ж ніжні, рідні, милі, Щоб вам радість і щастя, й любов Вишиваним цвіли рушником.
  • 11. Зелене жито Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє-жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошї гості мене ждуть. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито ще й овес, Тут зібрався рід наш увесь. (Ділиться коровай для гостей).