ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo
функції в ет
– це створена
   заздалегідь формула, що
  виконує певні обчислення.
За допомогою функцій великі і
   складні формули можна
      зробити легкими і
        зрозумілими.
    Кожна функція має свій
 власний синтаксис (правила
      запису), якого слід
дотримуватись, щоб програма
   працювала як належить.
Введення функції починається зі знаків
             “=”, “+” або “-”.
Усі функції програми Ехсеl складаються
з двох основних частин – імені функції і
               аргументів.
       Наприклад: СУММ (А1:А8)
         СУММ – ім'я функції,
            А1:А8 – аргументи
Аргументи – це величини, що використовуються для обчислення значень
                              функції.



  Результат обчислення функції називається поверненим значенням.




Аргументи функцій задаються в круглих дужках, що йдуть безпосередньо за
                            ім’ям функцій.




    Функція може мати один, декілька чи не мати жодного аргументу.
Аргументом може бути
      діапазон комірок.
Наявність круглих дужок під
    час уведення функції є
 обов’язковою, навіть якщо
 функція не має аргументів.
 Крім посилань на комірки і
   діапазони, аргументами
     функції можуть бути
  константи, текстові рядки,
 імена комірок і діапазонів,
математичні і логічні вирази,
масиви, значення помилок і
      навіть інші функції.
Якщо як аргумент використовується інша
функція (вона називається вкладеною), то
    спочатку Ехсеl обчислює значення
 вкладеної функції, а потім використовує
 його як аргумент до зовнішньої функції.

 У формулах можна використовувати до
     семи рівнів вкладення функцій.
Функції у формули можна
вводити вручну або вставляти
 за допомогою спеціального
           майстра.

       Перший варіант
  використовується тоді, коли
точно відомо, яку функцію слід
  застосувати в даному місці
          формули.
В тих випадках коли користувач не
  впевнений в правильності написання
функції доречно скористатися Майстром
                   функції.
Для виклику майстра можна виконати
           одну із наступних дій:
- виконати команду Формули – вставити
                  функцію;
   - клацнути мишею по кнопці Вставка
          функції в рядку формул;
      - вибрати елемент Інші функції в
        розгортаючому списку десяти
       функцій, які використовувались
                 остатніми.
Після виконання однієї із команд на екрані появиться вікно Вставка функції.




     Дане вікно містить два списки: один розгортаючий, а інший звичайний.
В розгортаю чому списку представлені категорії функцій, а в іншому перераховані
                              функції даної категорії.
Після вибору категорії і необхідної функції натискують ОК і на екрані відображається
                             вікно Аргументи функції.
функції в ет
функції в ет
функції в ет

More Related Content

функції в ет

  • 2. – це створена заздалегідь формула, що виконує певні обчислення. За допомогою функцій великі і складні формули можна зробити легкими і зрозумілими. Кожна функція має свій власний синтаксис (правила запису), якого слід дотримуватись, щоб програма працювала як належить.
  • 3. Введення функції починається зі знаків “=”, “+” або “-”. Усі функції програми Ехсеl складаються з двох основних частин – імені функції і аргументів. Наприклад: СУММ (А1:А8) СУММ – ім'я функції, А1:А8 – аргументи
  • 4. Аргументи – це величини, що використовуються для обчислення значень функції. Результат обчислення функції називається поверненим значенням. Аргументи функцій задаються в круглих дужках, що йдуть безпосередньо за ім’ям функцій. Функція може мати один, декілька чи не мати жодного аргументу.
  • 5. Аргументом може бути діапазон комірок. Наявність круглих дужок під час уведення функції є обов’язковою, навіть якщо функція не має аргументів. Крім посилань на комірки і діапазони, аргументами функції можуть бути константи, текстові рядки, імена комірок і діапазонів, математичні і логічні вирази, масиви, значення помилок і навіть інші функції.
  • 6. Якщо як аргумент використовується інша функція (вона називається вкладеною), то спочатку Ехсеl обчислює значення вкладеної функції, а потім використовує його як аргумент до зовнішньої функції. У формулах можна використовувати до семи рівнів вкладення функцій.
  • 7. Функції у формули можна вводити вручну або вставляти за допомогою спеціального майстра. Перший варіант використовується тоді, коли точно відомо, яку функцію слід застосувати в даному місці формули.
  • 8. В тих випадках коли користувач не впевнений в правильності написання функції доречно скористатися Майстром функції. Для виклику майстра можна виконати одну із наступних дій: - виконати команду Формули – вставити функцію; - клацнути мишею по кнопці Вставка функції в рядку формул; - вибрати елемент Інші функції в розгортаючому списку десяти функцій, які використовувались остатніми.
  • 9. Після виконання однієї із команд на екрані появиться вікно Вставка функції. Дане вікно містить два списки: один розгортаючий, а інший звичайний. В розгортаю чому списку представлені категорії функцій, а в іншому перераховані функції даної категорії. Після вибору категорії і необхідної функції натискують ОК і на екрані відображається вікно Аргументи функції.