1. • Вернадський Володимир
Іванович
• 28.02.1863—06.01.1945
• Природодослідник, видатний
мислитель, мінералог і
кристалограф,
основоположник геохімії,
біогеохімії, радіогеології та
вчення про біосферу,
організатор багатьох
наукових установ. Академік
АН СРСР (1912), перший
президент АН Української
РСР (1919).
10. Вернадського В.І.
Вчений майбутнього
1.Започаткував низку нових природничих наук,
серед яких ізотопна геохронологія, геохімія,
біогеохімія та радіогеологія.
2. Вчений передбачив наслідки відкриття
радіоактивності, зокрема, його дуже
хвилювало те, чи правильно людство зможе
скористатися цим невичерпним джерелом
енергії.
3.Деякі науки завдяки Вернадському отримали
нове дихання, наприклад, кристалографія та
мінералогія,
11. Наукова діяльність Вернадського В.І.
• 1897-”Явище ковзання кристалічної речовини”
• 1899- “Лекції описової геології”
• 1904- “Основи кристалографії”
• 1923 – “Історія мінералів земної кори”
• 1937 – “Земляні силікати, алюмосилікати і їх
аналоги”
12. НООСФЕРА – це перетворення
біосфери під впливом освіченої
людини в – СФЕРУ РОЗУМУ
13. Остання публікація
Вернадського В.І.
“Декілька слів про НООСФЕРУ”
• Умови, які необхідні для настання ноосфери:
• 1.Людство має бути єдиним в інформаційному
відношенні
• 2.Оскільки ноосфера-явище
всепланетне,людствоповине прийти до певної рівності
рас, народів, незалежно від кольору шкіри.
• 3.Ноосфера не може бути збудована до припинення війн
між народами світу.
• На превеликий жаль, усвідомити просвою незалежність
до біосфери й залежність від неї, людство, поки що, не
може.
14. Основні положення вчення Вернадського про
біосферу
1. Цілісність біосфери визначається самоузгодженісттю всіх процесів в
біосфері, обмежених фізичними константами, рівнем радіації та ін.
2. Земні закони руху атомів, перетворення енергії є відображенням
гармонії космосу, забезпечуючи гармонію і організованість біосфери.
Сонце як основне джерело енергії біосфери регулює життєві процеси на
Землі.
3. Жива речовина біосфери з найдавніших геологічних часів активно
трансформує сонячну енергію в енергію хімічних зв'язків складних
органічних речовин. При цьому сутність живого постійна, змінюються лише
форми існування живої речовини. Сама жива речовина не є випадковим
створенням, а є результатом перетворення сонячної світлової енергії в
дійсну енергію Землі.
4. Чим дрібніше організми, тим з більшою швидкістю вони розмножуються.
Швидкість розмноження залежить від щільності живої речовини.
Розтікання життя — результат прояву її геохімічної енергії.
5. Автотрофні організми отримують всі необхідні для життя речовини з
навколишньої косної матерії. Для життя гетеротрофів необхідні готові
органічні сполуки.
15. Основні положення вчення Вернадського
про біосферу (продовження)
6. Поширення фотосинтезуючих організмів (автотрофів)
обмежується можливістю проникнення сонячної енергії.
7. Активна трансформація живою речовиною космічної енергії
супроводжується прагненням до максимальної експансії,
прагненням до заполонення всього можливого простору. Цей
процес В. І. Вернадський назвав «тиском життя».
8. Формами знаходження хімічних елементів є гірські породи,
мінерали, магма, розсіяні елементи і жива речовина. У земній
корі відбуваються постійні перетворення речовин, кругообіг, рух
атомів і молекул.
9. Поширення життя на нашій планеті визначається полем стійкості
зелених рослин. Максимальне поле життя обмежується
крайніми межами виживання організмів, яке залежить від
стійкості хімічних сполук, що становлять живу речовину, до
певних умов середовища.
10. Кількість живої речовини в біосфері постійна і відповідає
кількості газів в атмосфері, перш за все кисню.
11. Будь-яка система досягає стійкої рівноваги, при якому вільна
енергія системи наближається до нуля.
16. Вивчення радіоактивного розпаду
елементів.
• Вчені не повинні закривати очі на можливі
наслідки їхньої наукової праці.
• Вони повинні себе відчувати
відповідальними за наслідки свого
відкриття.
• Вони повинні повязувати свою працю з
кращою організацією людства.
• Як показали історичні події, пророцтво
великого вченого збулося
17. Розум дав нам ядерний реактор, антирозум
- Хіросіму, Нагасакі, Чорнобиль.
43. Біосфера еволюціонує
1. З точки зору історичного часу, життя людського
індивіда ми можемо говорити лише про те, що
ноосфера є своєрідним «світлим майбутнім» для
людства, єдиною альтернативою вмиранню
природи внаслідок людської діяльності по її
перетворенню, а також смерті самої людини як
біологічної істоти, що буде позбавлена природних
умов свого існування.
2. Тому «переведення» біосфери в її якісно новий
стан — ноосферу, є одним із найважливіших
завдань, які стоять перед людством сьогодні.
44. Загроза існування біосфери
1. Біосфера почала швидко втрачати здатність
до відтворення своїх основних функцій, вона
«не встигає» переробляти результати
людської діяльності.
2. Людина також створила багато таких
речовин, які не існували в природі до неї і
для яких вона не виробила способів та
механізмів утилізації.
