1. Виступ на тему:
«Вплив оточуючих на підлітка»
Коли ми чуємо слово «підліток», у нас виникає якийсь невизначений образ,
сповнений протиріч.Юнацький вік, тобто перехід від дитинства до
дорослості, триває, на думку американського психолога Арнольда Геззелу,
від 13 до 21 року, з яких особливо важливі перші п’ять ( від 11 до 16 років).
Демонстрація мультимедіа.
10 років – дитина спокійна, врівноважена, довірлива ;
11 років – дитина стає імпульсивною, проявляється негативізм, часта
зміна настроїв, сварка з однолітками, бунт проти батьків;
13 років – зростає незалежність підлітка від родини й одночасно –
вплив однолітків. Схильний до занурення в себе, самокритичний і
чутливий до критики, критично ставиться до батьків, вчителів, стає
перебірливий у друзях;
14 років – стає товариським, виявляє інтерес до інших людей і різниці
між ними, любить обговорювати й порівнювати.
Отож, якщо раніше дитина, молодший школяр шукав у всьому підтримки
батьків, почував при цьому впевненіше, сміливіше, то зараз підліток
насторожено зустрічає не тільки зауваження, але і поради. Стрімко зростає
бажання підлітка утвердити власне право на самостійність. А разом з тим і
ростуть сумніви батьків та й вчителів щодо своєчасності цієї самостійності.
Ми починаємо не довіряти дітям, огороджуємо разом і з батьками
частоколом заборон, вимагаємо беззаперечної покори. Але чим більш
жорстко ми чинимо тим більше схиляємо їх до непокори і тим гостріша
реакція протесту.. І деякі підлітки шукають шляхи до самоствердження у
сімї, а знаходять їх переважно на тій же «нещасній» вулиці. Чи завжди ми
приділяємо своїй дитині належну увагу, чи дійсно живемо її проблемами,
турботами, радощами й печалями? Мабуть, нечасто батьки ставлять собі це
запитання...
А тим часом наші діти ростуть, набувають нових знань, які, на жаль, не
завжди хороші; знаходять нові захоплення та заводять нових товаришів...
Так що ж вулиця… друг чи ворог?
Але чи можливе дитинство без вулиці? Ні! Діти не можуть вільний час
проводити у чотирьох стінах, замкнено. Вони прагнуть спілкування.
Причому не лише в колі чи у позакласному закладі, але й на вулиці . Вулиця
небезпечна, коли її вплив стає єдиним , головним, коли він не коригується
нічим іншим. Вулиця – полігон випробувань дітей на стійкість життя. І вони
витримають це випробування, якщо вдома на них чекають батьки-друзі, а в
школі вчителі-друзі.
Підлітка вабить вулиця, де порівняно більше подразників, цікавіше ніж
удома, де його все ще вважають за дитину. Потяг дітей до неї необхідний та
природний.
Так, вулиця ще нерідко дає підліткові не лише позитивне: велика кількість
правопорушень та злочинів неповнолітніми коїться у середовищі вільного
2. спілкування, особливо у вечірній час на вулиці. Але чи варто поспішати з
виконанням «приговору» та тримати під арештом дітей.
Вулиця може стати і добрим виховатилем. Якщо їй у цьому допоможуть і
батьки і вчителі.
Отож, що необхідно для того щоб вулиця стала другом:
• Спілкуватися на різні теми з підлітком, цікавитися чим він живе.
• Тісна співпраця вчителів і батьків
Можар Т. О.
