More Related Content
What's hot (20)
Viewers also liked (7)
Similar to Село Мардарівка - моя маленька батьківщина (20)
More from bibl64 (6)
Село Мардарівка - моя маленька батьківщина
- 1. Моє село - моя маленька батьківщина село Мардарівка
- 2. Родина – это первая испытанная ласка, первая сознательная мысль, осенившая голову, это запах воздуха деревьев , цветов и полей, первые игры, песни и танцы… Это последовательные впечетления бытия, детства, отрочества, юности, молодости А.Куприн и зрелости.
- 3. Земля здається людині великою, але в космічному просторі вона маленька, і десь на ній є дорогий для нашого серця куточок – наша Батьківщина.
- 4. Батьківщина – таке милозвучне слово, аж приємно вимовляти його. Воно наче ласкаво торкається вух і вливається знайомою піснею. Кожна людина вимовляє це слово, і у кожного викають свої уявлення про Батьківщину. Хтось бачить широкий степ , хтось блискучі води річки, яку знає з дитинства, а для когось Батьківщина – велике село з охайними будинками, широкими вулицями, автомобілями, що ходять туди-сюди кожен день. І це для кожного рідний край, де яскрава сучасність переплітається із історією минулого. Без минулого немає майбутнього, істина беззаперечна. І великий, трагічний досвід минулого мусить стати доступним і сучасникам, і майбутнім поколінням.
- 5. Мала батьківщина у кожного своя. Для когось це село над тихо плинною річкою, для когось — гамірний міський квартал . А для нас - вузька сільська вуличка та широкий степ, де випасають худобу.
- 6. Колись, у сиву давнину, на тому місті, де зараз розкинула свої лани Мардарівка і села, що входять до Мардарівської сільської ради: Топік, Перешори і зниклі села Плоске, Горьке – були вільні степи. Тільки буяла хвилями ковила, зеленіли діброви та розкошувало птаство. Хороше місце!
- 7. Тому і обрали ці місця біглі каторжани, переселенці – українці , молдовани , євреї - для свого поселення, яке згадується в документах 1765-1767 років . Документ о переписи населения: «Поселения и станция составляют ничем не огороженных хат- 4 , землянок2, дворов -22, населения -107 человек: мужчин- 48, женщин- 59».
- 8. Село Мардарівка Мардарівка Котовського району Одеської області розташоване на межі трьох районів: на півдні Фрунзівського, заході Красноокнянського , зі сходу- Ананьївського.
- 9. • Виникло поселення десь наприкінці ХVІІІ на початку ХІХ століття. Після російсько-турецької війни у 1775 році, коли Кримське ханство було розбито, Крим і північночорноморські землі перейшли до Росії. З цього часу починається інтенсивне заселення дикого степу . Вже в 1799 році всі землі за хуторами були заселені, які і склали майбутню Мардарівку. Її власником був відставний полковник Ромоданівсько-Лодиженського полку Курис, що багато років служив під командуванням О.В.Суворова. У 40 роках ХІХ століття ці землі придбав Мардарій Цигульський. Подальший розвиток села пов’язаний з тим , що в 60 роках ХІХ століття уряд розпочав будівництво залізниці Одеса-Балта. У 1865 році поміщик Мардарій Цигульський надає свої землі під будівництво залізничної колії – з однією вимогою , що станція і село буде носити його ім’я . Ось і виникає у 1865 році станція і село Мардарівка.
- 10. • • • • В 1920 році обирається перша сільська рада. В 1923 році засновуються перші колгоспи. В 1930 році починається колективізація. Усіх заможних піддано репресіям. В 1935 році розпочалася розбудова Мардарівського елеватора.
- 11. У 1935-1940 роках відкривається МТС з машинним парком 125 тракторів і 45 комбайнів. Починають зростати врожаї і рівень життя селян. Працівники МТС
- 12. З споконвіку у нас прикрашають землю, будуючи своє житло, культурні та громадські споруди. Так і в Мардарівці у 1920 році комсомольці організовують хату-читальню. Ліквідовували неписемність, проводили голосні читання (читки), прилучали односільчан до книги. У 1934 році був побудований колгоспний клуб, де розміщалась також бібліотека. Хата -читальня
- 13. Нові художні книги, свіжа періодика вабили до бібліотеки і мали і старих , де організовували (пересувки) на виробничих ділянках : на МТФ, тракторних бригадах, в рільничих ділянках, де завжди можна було ознайомитись з новинками художньої та галузевої літератури. На жаль, не збереглися призвіща тих перших подвижників бібліотечної справи та культури. Лиш на фотографіях можна побачити , що це населення при любій власті , події, та тощо не покидали пісню, веселощі, танці. З піснею не розлучались
- 14. Першого вересня 1923 року за ініціативи К.М.Ворошилової, яка дала з Москви вказівку, щоб в Мардарівці була відкрита побудована школа. Ця школа була переважно для єврейських дітей. В середині 30-х років відкривається семирічна школа, будується клуб. Школярі кінця 30-х років ХХ століття
- 15. Мардарівці пишалися своїми успіхами в господарському і культурному будівництві.
- 16. Але на довгі важкі роки сувора доля, наче бажаючи помститися за отримане щастя і добробут, відірвала мардарівчан від мирної праці.
- 17. 22 червня 1941року розірвали залпи війни. Більше 600 жителів сіл Мардарівки, Топік, Плоске, Відродження, Горьке, зали шивши свої домівки, пішли на війну. З 7 серпня 1941 року по 22 квітня 1944 року село знаходилося в окупації під гнітом окупації. Будні медсестри Навіть на війну йшли під звуки музики
- 18. У безвість. У вічність. І горить їм біля пам’ятника вічний вогонь, який освітлює священні імена наших односельців, що загинули, не повернулися, але живі в нашій памяті – це 178 чоловік.
- 21. Після збору врожаю святкували обжинки всім селом
- 23. В 1971 році здається в експлуатацію новий будинок культури на 400 місць. Бібліотека переходить в нове приміщення. Благоустрій нового будинку культури
- 24. Культурне життя села Репетиція хору вчителів у сільському клубі Виступ агітбригади Будинка культури
- 25. Кожне село гордилося своїм духовим оркестром Мардарівський оркестр Перешорський оркестр Оркестр села Плоске
- 26. У 1976 році здається в експлуатацію нова двохповерхова школа. Так що я уже 10 клас закінчую в новій школі, де працювали кваліфіковані вчителі.
- 27. Вчитель – це мудрість, Вчитель – терпіння, Вчитель – це серце, Любов, привітання. Ми вдячні Вам щиро Усі Ваші учні Що Ви нам відкрили Дорогу в майбутнє. І затишні світлі класи –кабінети. Моєю першою вчителькою була, нині покійна, Малютяк Євдокія Григорівна. Пам’ятаю, що до неї йшли ми малі з усіма негараздами, проблемами як до мами. І вона допомагала вирішувати ці дуже важливі проблеми, для нас малечі. Вчителі початкових класів: Малютяк Євдокія Григорівна, Мартолог Людмила Ілінічна, Євгенія Йосипівна
- 28. Випуск 1977 року Зустріч однокласників через 30 років А потім влилися в великий колектив. Це уже у 5 класі, де продовжували нас навчати української літератури - Ковальчук Віра Степанівна, розв’язувати рівняння – Хілініченко Павло Олександрович та Куцупера Дмитро Йосипович, фізиці – незамінна наша Гаврилюк Марія Яківна та багато інших. На жаль, багато вчителів нема в живих .
- 29. Напевне, кожне село має свої пам'ятки. В нас вони також є. Це -свято-Миколаївська церква збудована в 20-30 роках XIX століття в Перешорах , зруйнована в 1985 році.
- 30. Хутір нашого земляка, видатного мецената, Євгена Чикаленка
- 31. Визначною подією в 2002 році стало перепоховання праху сина Євгена Чикаленка – Левка Чикаленка. Прах по заповіту було перевезено з США в Україну і поховано на кладовищі села Перешори Родина Левка Чикаленка на перезахованні його праха на рідній землі в селі Перешори (дружина – Софія, дочка Маріана з чоловіком, пленінник Євген Іванович Чикаленко Переховування праху
- 32. Відвідування могили Левка Чикаленка головою спілки письменників Одещини Б.І.Сушинським
- 33. Як не жило село і його мешканці тут завжди панує піднятий настрій, щирість , хлібосольність, веселощі з сільськими традиціями. Є завжди місце для праці і відпочинку. Зберігання традицій – це і масові гуляння, день села, дні народження, реєстрація немовлят, випуски як і в школі так і в дитячому садку, перше знайомство з школою і першим вчителем, весілля, проводи до лав Української армії, зустрічі в колективах де працюють, проводи на пенсію, трудові досягнення. Ні одного жителя села не залишила любов до пісні, танцю, гумору.
- 34. Реєстрація новонароджених дітей у сільраді
- 38. Культурне життя села Чествування родини Стасілевичів у будинку культури 1979 рік Проводи на пенсію залізничника Кулішинського Петра
- 40. Цікавим стало життя в селі після відновлення Будинку культури
- 41. Районний ярмарок
- 44. Свято села
- 45. Із задоволенням нам хочеться відвідувати сільську бібліотеку
- 46. Виставка народної творчості в сільському Будинку культури
- 48. Кагорта ветеранів нашого села 1986 рік 1991 рік
- 49. Школо наша, школо, Приголуб нас, мила, Пригорни усіх нас, Як голуб під крила. Ти нас всіх научиш, Як у світі жити, Як зло обминати, А добро чинити.
- 51. Хороші люди живуть у Мардарівці і це, мабуть, найголов ніше. Постійно відчуваєш підтримку, повагу, вз аєморозуміння.
- 52. Село моє, мій дивосвіт – колисочка подій, Лишило ти глибокий слід у пам’яті моїй. Все найдорожче зберегло,що діялосьбулось –Моє найглибше джерело – село, моє село.
- 53. Дякую жителям села за надані фотографії з сімейних альбомів Робота виконана сільським бібліотекарем Шевченко Людмилою Аркадіївною, Оформлена Русалович Л.М. та Бойко Л.О.