2. Ландшафти (або
природнотериторіальні
комплекси ) – це різні
за розмірами ділянки
з певною
однорідністю фізикогеографічних умов,
що характризуються
закономірним
поєднанням
взаємопов’язаних і
взаємозалежних
природних
компонентів.
6. Фізико-географічне районування –
це виділення та описання територій з
відносно однорідними природними
умовами.
Одиниці
фізикогеографічного
районування
Район
Країна
Зона
Підзона
Область
Провінція
8. Визначається за впливом тектонічного чинника і
особливостями циркуляції атмосфери. Рівнинним
країнам притаманний своєрідний, неповторний набір
природних зон, а гірським країнам – висотних поясів.
9/10 площі України належить до південно-західної
частини Східно-Європейської рівнинної фізикогеографічної країни. Тут чітко виражена зональність
грунтово-рослинного покриву і ландшафтів у цілому.
Українські Карпати є частиною АльпійськоКарпатської гірської фізико-географічної країни.
Кримські гори є крайньою західною частиною
Кримсько-Кавказької фізико-гкографічної країни.
10. Це частина природної країни. На рівнинних територіях
зони зберігають широтне. Або близьке до нього
простягання та відповідають території найбільшого
поширення одного певного типу ландшафтів. Тому
природні зони виділяють відповідно до змін показників
забезпеченості теплом і вологою. У кордонах України
виділяють три природних зони: мішаних лісів, лісостепу
та степу.
12. Частина зони, або підзони. Характеризується
ступенем континентальності клімату та
неоднорідністю поверхні. Найчіткіший поділ
на провінції спостерігається у лісостепу та
північному степу.
13. Складова провінції. Під час визначення меж
областей враховують їх зв’язок з тектонічними
структурами, положення над рівнем моря,
ступінь розчленування поверхні, склад
гірських порід.