ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

стус

•Download as PPTX, PDF•
•
S
SvetikShvager
1 of 22
Downloaded 13 times
Підготували учні 11-А класу: Концур В. Кованьов А. "Або світ прийме мене таким, як я є, як мене народила мати, або вб'є, знищить мене. Але я – не поступлюся! 1938 - 1985 З кожної миті своєї, з кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу..."
Народився 6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — помер 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. Ранній псевдонім – В. Петрик
Народився в селянській родині, був четвертою дитиною в сім’ї. У 1939 році батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів. Ще через рік (1940) батьки забрали туди своїх дітей.
1947/1948 навчальний рік. Четвертий клас середньої школи № 75 м. Сталіно . Василь Стус – крайній справа у другому ряду зверху.
1954 р. м. Донецьк. Під час роботи на залізниці. Василь Стус – крайній зліва Донецьк 1958р. Василь Стус з друзями студентами (перший зліва). Поряд – Дорошенко
Служба в армії 11.1959-11.1961 З батьками в м. Сталіно (тепер Донецьк) 1961 р.
Василь Стус з дружиною і маленьким Дмитриком, 1966 р.
За кілька днів до арешту 1972 року видатний поет Василь Стус приїхав до Львова - з Моршина, де лікував виразкову хворобу шлунка, аби взяти участь у коляді.
12.01.1972 — перший арешт поета. 7.09.1972 — суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до 5-ти років ув’язнення та 3-х років заслання.
1972-01.1977 — відбуття покарання в таборах у Мордовії. Відбуваючи заслання, він писав: «...Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
14.05.1980 — другий арешт. Кінець вересня 1980 — суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. З 11.1980 — відбуття покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с.Кучино Чусовського району Пермської області.
1978 р. Василь з дружиною і Дмитром
Весна 1981 — останнє побачення з рідними. 1882 — рік камери- одиночки. Ніч з 3 на 4.09.1985 — смерть Василя Стуса в карцері табору ВС-389/36.
стус
«Круговерть» (1965) «Зимові дерева» (1970) «Веселий цвинтар» (1971) «Час творчості» (1972) «Палімпсести» (1977) «Дорога болю» (1990) «Під тягарем хреста» (1991) «Вікна в позапростір» (1992)
Д.Стус. «Життя і творчість Василя Стуса.»1992 В.Стус. « Час творчості » - Dichtenszeit. 2005. Поезія: Л Костенко О.Олесь В.Симо- ненко В. Стус 2002 «Не відлюбив свою тривогу ранню.» В.Стус - поет і людина: спогади, статті, листи, поезії. 1993.
Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що вам, лукаві судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст. Що жив-любив і не набрався скверни, зненависті, прокльону, каяття. Народе мій! До тебе поверну і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерть із рідним краєм поріднюсь.
ліричний вірш патріотична, філософська незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин у поезії-заповіті «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучителями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. Ця поезія безпосередньо перегукується з віршем «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченка.
Найпопулярніша інтерпретація історії про номінування українського поета і політв'язня Василя Стуса на Нобелівську премію з літератури 1985 року, виглядає дослівно так: "...У таборі поет продовжував залишатися поетом і зумів навіть передати на волю свої записи - "З табірного зошита", які були висунуті на здобуття Нобелівської премії 1985 року... Відомо, що в табір, де політв'язень Стус відбував покарання, надійшла телеграма, в якій повідомлялось, що він висунутий на Нобелівську премію і, серед іншого зазначалося, що мертвим премію не присуджують".
26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. На Донбасі працює Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса. Ім'ям Василя Стуса названо одну з вулиць Святошинського району м. Києва і Малиновського району в місті Одесі. Також на честь Василя Стуса названо вулиці та площі у Львові, Івано-Франківську, Броварах, Борисполі, Вінниці, Луцьку та Ковелі.
стус
1) Дата народження 2) Місце народження 3) Ранній псевдонім 4) Ким працював після закінчення навчання (1959р) 5) Рік першого арешту 6) До якої течії належав 7) Перша збірка та рік її написання (2 бали) 8) Визначте жанр «Як добре те, що смерті не боюсь я» 9) В якому році був номінований на Нобелівську премію 10) Посмертне звання, присуджене у 2005 році 11) Дата смерті

More Related Content

стус

  • 1. Підготували учні 11-А класу: Концур В. Кованьов А. "Або світ прийме мене таким, як я є, як мене народила мати, або вб'є, знищить мене. Але я – не поступлюся! 1938 - 1985 З кожної миті своєї, з кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу..."
  • 2. Народився 6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — помер 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. Ранній псевдонім – В. Петрик
  • 3. Народився в селянській родині, був четвертою дитиною в сім’ї. У 1939 році батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів. Ще через рік (1940) батьки забрали туди своїх дітей.
  • 4. 1947/1948 навчальний рік. Четвертий клас середньої школи № 75 м. Сталіно . Василь Стус – крайній справа у другому ряду зверху.
  • 5. 1954 р. м. Донецьк. Під час роботи на залізниці. Василь Стус – крайній зліва Донецьк 1958р. Василь Стус з друзями студентами (перший зліва). Поряд – Дорошенко
  • 6. Служба в армії 11.1959-11.1961 З батьками в м. Сталіно (тепер Донецьк) 1961 р.
  • 7. Василь Стус з дружиною і маленьким Дмитриком, 1966 р.
  • 8. За кілька днів до арешту 1972 року видатний поет Василь Стус приїхав до Львова - з Моршина, де лікував виразкову хворобу шлунка, аби взяти участь у коляді.
  • 9. 12.01.1972 — перший арешт поета. 7.09.1972 — суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до 5-ти років ув’язнення та 3-х років заслання.
  • 10. 1972-01.1977 — відбуття покарання в таборах у Мордовії. Відбуваючи заслання, він писав: «...Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
  • 11. 14.05.1980 — другий арешт. Кінець вересня 1980 — суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. З 11.1980 — відбуття покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с.Кучино Чусовського району Пермської області.
  • 12. 1978 р. Василь з дружиною і Дмитром
  • 13. Весна 1981 — останнє побачення з рідними. 1882 — рік камери- одиночки. Ніч з 3 на 4.09.1985 — смерть Василя Стуса в карцері табору ВС-389/36.
  • 15. «Круговерть» (1965) «Зимові дерева» (1970) «Веселий цвинтар» (1971) «Час творчості» (1972) «Палімпсести» (1977) «Дорога болю» (1990) «Під тягарем хреста» (1991) «Вікна в позапростір» (1992)
  • 16. Д.Стус. «Життя і творчість Василя Стуса.»1992 В.Стус. « Час творчості » - Dichtenszeit. 2005. Поезія: Л Костенко О.Олесь В.Симо- ненко В. Стус 2002 «Не відлюбив свою тривогу ранню.» В.Стус - поет і людина: спогади, статті, листи, поезії. 1993.
  • 17. Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що вам, лукаві судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст. Що жив-любив і не набрався скверни, зненависті, прокльону, каяття. Народе мій! До тебе поверну і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерть із рідним краєм поріднюсь.
  • 18. ліричний вірш патріотична, філософська незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин у поезії-заповіті «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучителями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. Ця поезія безпосередньо перегукується з віршем «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченка.
  • 19. Найпопулярніша інтерпретація історії про номінування українського поета і політв'язня Василя Стуса на Нобелівську премію з літератури 1985 року, виглядає дослівно так: "...У таборі поет продовжував залишатися поетом і зумів навіть передати на волю свої записи - "З табірного зошита", які були висунуті на здобуття Нобелівської премії 1985 року... Відомо, що в табір, де політв'язень Стус відбував покарання, надійшла телеграма, в якій повідомлялось, що він висунутий на Нобелівську премію і, серед іншого зазначалося, що мертвим премію не присуджують".
  • 20. 26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. На Донбасі працює Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса. Ім'ям Василя Стуса названо одну з вулиць Святошинського району м. Києва і Малиновського району в місті Одесі. Також на честь Василя Стуса названо вулиці та площі у Львові, Івано-Франківську, Броварах, Борисполі, Вінниці, Луцьку та Ковелі.
  • 22. 1) Дата народження 2) Місце народження 3) Ранній псевдонім 4) Ким працював після закінчення навчання (1959р) 5) Рік першого арешту 6) До якої течії належав 7) Перша збірка та рік її написання (2 бали) 8) Визначте жанр «Як добре те, що смерті не боюсь я» 9) В якому році був номінований на Нобелівську премію 10) Посмертне звання, присуджене у 2005 році 11) Дата смерті