2. З позиції фінансової діяльності будь-якому
підприємству доводиться вирішувати такі
завдання:
підтримання спроможності своєчасно
відповідати за своїми поточними фінансовими
зобов’язаннями;
забезпечення фінансування в необхідних
обсягах.
3. Ці завдання формуються з позиції коротко- та
довгострокової перспектив.
Фінансовий стан підприємства з позиції
короткострокової перспективи оцінюється
показниками ліквідності та платоспроможності,
які в загальному вигляді характеризують його
спроможність своєчасно і в повному обсязі
здійснювати розрахунки за короткостроковими
зобов’язаннями перед контрагентами.
4. Короткострокова заборгованість підприємства, що
відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу,
погашається різними способами, зокрема забезпеченням
такої заборгованості можуть виступати будь-які активи
підприємства, у тому числі необоротні.
Саме тому, говорячи про ліквідність та
платоспроможність підприємства як характеристики його
поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його
потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за
поточними операціями, цілком логічним є зіставлення
оборотних активів та короткострокових пасивів.
5. Незважаючи на те, що на практиці поняття
ліквідності та платоспроможності тісно
взаємозв’язані, вони не є тотожними. Ліквідність у
загальному розумінні означає здатність цінностей
перетворюватися в грошові кошти.
Ступінь ліквідності визначається тривалістю
часового періоду, протягом якого ця
трансформація може бути здійснена. Чим
коротший період, тим вища ліквідність цього виду
активів.
6. Слід зауважити, що в складі поточних активів є
такі їх елементи, які можна швидко продати, але зі
значною знижкою в ціні. До таких елементів
відносять виробничі запаси, при реалізації яких
підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх
облікової вартості.
У зв’язку з цим ліквідність необхідно
розглядати:
як час, необхідний для продажу активів;
як суму, одержану від продажу активу.
7. Платоспроможність підприємства
характеризується його можливістю і здатністю
своєчасно й повністю виконувати свої фінансові
зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми
партнерами, а також державою.
Основними ознаками платоспроможності є:
наявність у достатньому обсязі коштів на
поточному рахунку;
відсутність простроченої кредиторської
заборгованості.
Оцінка платоспроможності необхідна не тільки
для підприємства з метою аналізу й
прогнозування його подальшої фінансової
діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і
потенційних інвесторів.
8. Поточна платоспроможність характеризує
поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується
на основі даних про його фінансові потоки: приток
грошових коштів має забезпечити покриття поточних
зобов’язань господарюючого суб’єкта.
Перспективна платоспроможність визначає
можливість підприємства у майбутньому розраховуватися
за своїми короткостроковими боргами і досліджується
переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від
рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна
платоспроможність.
9. Отже, ліквідність і платоспроможність не тотожні,
хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є
більш місткою категорією, ніж платоспроможність.
Ліквідність балансу виражається в ступені
покриття боргових зобов’язань підприємства його
активами, строк перетворення яких у грошову готівку
відповідає строку погашення платіжних зобов’язань.
Ліквідність балансу досягається встановленням
рівності між зобов’язаннями підприємства та його
активами.
10. Ліквідність підприємства характеризує
наявність у нього оборотних коштів у розмірі,
теоретично достатньому для погашення
короткострокових зобов’язань навіть з
порушенням строків погашення, які передбачені
контрактом. Зміст визначення полягає в тому, що
якщо процеси виробництва і реалізації продукції
відбуваються в нормальному режимі, то грошових
коштів, які надходять від покупців продукції, буде
достатньо для розрахунків з кредиторами, тобто
розрахунків за поточними зобов’язаннями.
11. Застереження про порушення строків
погашення означає, що в принципі не є винятком
збої в надходженні грошових коштів від дебіторів,
однак у будь-якому разі ці кошти надійдуть і їх
буде достатньо для розрахунків з кредиторами.
Слід зазначити, що наведене визначення
категорії «ліквідність підприємства» не єдине і в
економічній літературі спостерігається
багатоваріантність тлумачень цього терміна.
12. З метою уточнення його суті вважаємо за
доцільне розглянути походження слова
«ліквідність». У перекладі з грецької мови
«liquidus» означає «рідкий, плинний». Якщо
пригадати властивості будь-якої рідини, то однією
з них є здатність останньої приймати форму того
посуду, який вона наповнює, і миттєво змінювати
цю форму при її переміщенні з одного посуду в
інший.
13. У зв’язку з цим вважаємо, що найбільш точним є
визначення, коли під ліквідністю розуміють
мобільність активів, їх спроможність (у разі потреби і
за короткий проміжок часу) перетворюватися з
натурально-речовинної форми в грошову.
Для розкриття поняття «ліквідність
підприємства» необхідно врахувати ще одну
характеристику рідини — її плинність. Остання
забезпечується тепловим рухом молекул, яке являє
собою коливання біля положення рівноваги.
14. Виходячи з викладеного можна дати таке
визначення: «ліквідність підприємства» — це
мобільність підприємства, його спроможність за
рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел
оперативно вишукувати резерви платіжних
коштів, необхідних для погашення боргів, і
постійно, на будь-який момент часу, підтримувати
рівновагу між обсягами і строками перетворення
активів у грошові кошти та обсягами і строками
погашення зобов’язань.
15. Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення
(у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими
пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший
фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності.
Якщо величина оборотних активів недостатньо велика
порівняно з короткостроковими пасивами, поточний стан є
нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме
достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми
зобов’язаннями і змушене буде або порушити технологічний
процес (наприклад, терміново продати частину запасів чи
обтяжувати себе новими боргами), або розпродати частину
довгострокових активів.
16. При визначенні рівня ліквідності недостатнім є
лише порівняння величини поточних активів з
величиною поточних пасивів. На практиці іноді
виникає ситуація, коли поточні активи
перевищують за величиною короткострокові
пасиви, показники ліквідності характеризують
фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка
вважається помилковою, оскільки в оборотних
активах значну частку займають неліквіди та
прострочена дебіторська заборгованість.
17. Можливість отримання більш точної оцінки
ліквідності виникає в процесі здійснення
внутрішнього аналізу, який ґрунтується на повних
даних бухгалтерського обліку. Однак наявність
неліквідів у структурі поточних активів не тільки
робить результати зовнішнього аналізу ліквідності
дуже умовними, а й значно погіршує якісний
склад оборотних активів та негативно впливає на
рівень ліквідності.
18. У свою чергу, наслідками низького рівня
ліквідності є неспроможність підприємства швидко
розраховуватися за допомогою наявного на балансі
майна за своїми зобов’язаннями, що призводить до
зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.
Крім того, важкі наслідки низької ліквідності
відчувають не тільки самі підприємства, а й їх
кредитори, постачальники, оскільки відбувається
затримка сплати відсотків і суми боргу, в крайньому
разі — часткова або повна втрата неповернутого боргу,
а також невиконання умов контракту тощо.
Отже, можна зробити висновок, що від структури
оборотних активів за ступенем ліквідності залежить
платоспроможність підприємства.