2. «Народ живе красою, вміє не лише створювати,
а й обезсмертити себе у прекрасному.
Стільки стрілося в писанці ! Казка, пісня,
бувальщина, материнська колискова і
росяна стежинка дитинства, вінок першого
кохання і дужість повноліття, мудрість старості
і присмак вічності у присмерку вечірнього неба.
З радістю-смуток, з усмішкою-надія …Добирайте,
осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий
Примножить їх знову й знову.» М Стельмах.