ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

лікарські рослини

•Download as PPT, PDF•
•
Любовь Хоненко
Любовь Хоненко
1 of 22
Downloaded 32 times
Лекція на тему: “Технологія вирощування лікарських рослин” доцент кафедри рослинництва тадоцент кафедри рослинництва та садово-паркового господарства, к.с.-г.н.,садово-паркового господарства, к.с.-г.н., Хоненко Любов Григор ьевнаХоненко Любов Григор ьевна
План 1.Особливості промислового вирощування лікарських культур 2. Технологія вирощування лікарських культур
Лікарські рослини — обширна група рослин, органи і частки яких є сировиною для отримання засобів, які використовують в народній, медицинській або ветеринарній практиці з лікувальними або профілактичними цілями. Сировина - різноманітна: трава, кореневища з корінням, коріння, квіти, листя, плоди, ягоди.
З давніх-давен люди користувалися дикорослими лікарськими рослинами, і їх до певного часу вистачало для потреб фармацевтичних заводів.  Після інтенсивного розорювання степів та лук, надмірного випасання худоби та неконтрольованого збирання лікарських рослин настав час масового культивування найуживаніших в медицині рослин.
1.Особливості промислового вирощування лікарських культур. Лікарське рослинництво почало розвиватися з організації 1916 року першої в Росії наукової установи з лікарських рослин - Лубенської дослідної станції з культури лікарських рослин. За 95 років працівники станції культивували понад 90 видів вітчизняної та закордонної флори, розробили технології вирощування лікарських культур.  Ці технології базуються на біологічних особливостях лікарських рослин, що їх великою мірою визначають райони їхнього походження. Лікарськими рослинами є переважно трав'янисті (одно-, дво- і багаторічні), а також кущі, напівкущі, ліани та дерева.
В Україні було створено низку спеціалізованих радгоспів та дослідних станцій, що дало змогу виробляти до 20% загальної кількості вирощуваних лікарських рослин у СРСР. Особливо багато вирощували ефіроолійних рослин: м’яту перцеву, шавлію мускатну, фенхель, кмин, лаванду, коріандр, троянду, базилік євгенольний тощо.  Після аварії на ЧАЕС вирощування лікарських рослин значно зменшилось, а на забруднених територіях припинилося зовсім. Отже, потреба хіміко-фармацевтичної промисловості в лікарських рослинах не задовольняється. Слід нагадати, що більш ніж половина лікарських препаратів виготовляється з лікарських рослин, головним чином це препарати для лікування серцево-судинних захворювань, нервової системи, знеболювальні та ін.
2. Особливості технології вирощування лікарських культур Вибір ділянки, грунти. Під сівбу лікарських культур виділяють чисті від бур'янів і радіонуклідів ділянки, рівні за рельєфом, захищенні від вітру. Найкращими грунтами для сівби є структурні чорноземи легкого та середнього механічного складу. Попередники - чисті і зайняті удобрені пари; - озимі зернові після чорного пару або багаторічних бобових трав; - кукурудза на силос; із зернових - горох; - просапні культури тощо.
Під зяблеву оранку для весняних посівів вносять мінеральні добрива по 45 - 60 кг/га NРК, фосфор і калій — восени, азот — перед сівбою (садінням). Під час оранки неудобрених або недостатньо удобрених попередників одночасно з мінеральними добривами вносять гній (20 — 30 т/га). Якщо треба, під час сівби (садіння) проводять полив (250 — 300 м3 /га). При утворенні ґрунтової кірки до появи сходів її треба обережно зруйнувати. Краще це робити легкими борінками-гвоздівками чи райборінками (ЗОР-0,7).
Обробіток грунту. У культивуванні лікарських рослин здебільшого слід застосовувати звичайні засоби основного та передпосівного обробітку грунту, прийняті для певних грунтово-кліматичних зон і районів, де вирощують лікарські культури.  Підготовка грунту під них пов'язана зі строками їх сівби: - для весняного способу сівби потрібний зяблевий обробіток грунту; - літні та підзимні посіви потребують парового або напівпарового обробітку. На грунтах із глибоким гумусним горизонтом глибину оранки доцільно доводити до 28-30, на грунтах легкого та середнього механічного складу - до 25-27 см.
Весняний обробіток включає: боронування та шлейфування зябу з метою вирівнення поверхні грунту та збереження вологи; передпосівна культивація з боронуванням на структурних грунтах на глибину 5-6 см, а на важких за механічним складом - до 7-8 см; передпосівне коткування, яке відіграє вирішальну роль для одержання дружних сходів, особливо коли висівають дрібне насіння. Прийоми підготовки насіння лікарських рослин до сівби: - стратифікація, - ферментація, - замочування, - повітряно-тепловий і сонячний обігрів, - скарифікація.
Сівба Характерною особливістю багатьох лікарських рослин є дрібне насіння, тому сівалки мають забезпечувати якісне висівання його - від поверхневого і до загортання в грунт на глибину 0,5-1-3-5 см залежно від розміру.  Норма висіву насіння на гектар залежить також від розміру та маси 1000 насінин культури і становить від 3 до 8-10-12-20 кг. Гранульований суперфосфат змішують із насінням тільки в день сівби. Майже всі лікарські культури висівають сухим насінням без попередньої підготовки. Насіння таких культур, як астрагал шерстистоквітковий, вовчуг польовий, десмодіум канадський тощо, скарифікують; насіння череди трироздільної - стратифікують або обробляють Гібереліном, а маруни цинерарієлистої - пророщують.
Сівба проводиться спеціалізованими сівалками СОН-2,8, СО-4,2 и СУПЦ-5,4 з ребордами з шириною міжрядь від 45 до 70 см. Насіння деяких культур прорастають повільно. При сівбі таких культур часто до гектарной норми насіння добавляють 50…100 г маячних рослин (салат, льон, гірчиця), які сходять раніше основної культури .
За день така сажалка може посадити до 20 гектар кореневищ.
Ручні сівалки
Догляд за посівами Сходи лікарських рослин бувають недружними, розтягнутими в часі, так само як і наступний їхній ріст та розвиток у початкових фазах. Боронування проводять до появи сходів рослин впоперек посіву середніми боронами.  Першу ранньовесняну міжрядну культивацію проводять на глибину 5-7 см, другу й третю - на глибину 7-8 см. Упродовж літа проводять чотири-п'ять міжрядних обробітків до змикання рядків і три-чотири ручних прополювання.  Перехідні посіви боронують упоперек посіву важкими боронами до початку відростання. У фазу початку відростання проводять перше розпушуваная та підживлення. За час вегетаційного періоду проводять два-три розпушування та одно-дво прополювання в рядках.
Окрім агротехнічних засобів, у боротьбі з бур'янами в посівах лікарських культур, передусім попередників, застосовують гербіциди.  За результатами досліджень працівників станції селективних та ефекгивних гербіцидів, дозволено до застосування на 15 культурах 17 гербіцидів. Розроблено заходи боротьби з комплексом шкідливих організмів, що дають змогу не лише зберегти 20-50% урожаю сировини, а й значно поліпшити її якість - вміст фармакологічно активних речовин у більшості випадків вищий у 1,5-2 рази.
Збирання сировини Сировину збирають у суху та ясну погоду у відповідну фазу розвитку рослини, коли в ній накопичується найбільше діючих речовин: - траву та квіти збирають у фазу масового цвітіння рослин; - коріння з кореневищами, коріння - наприкінці вегетації (восени чи ранньої весни до відростання рослин); - плоди, ягоди - у міру достигання; - листя - у фазу розетки, масового цвітіння (відповідно до біології рослини).
лікарські рослини
лікарські рослини
лікарські рослини
лікарські рослини
Збирання лаванди

More Related Content

лікарські рослини

  • 1. Лекція на тему: “Технологія вирощування лікарських рослин” доцент кафедри рослинництва тадоцент кафедри рослинництва та садово-паркового господарства, к.с.-г.н.,садово-паркового господарства, к.с.-г.н., Хоненко Любов Григор ьевнаХоненко Любов Григор ьевна
  • 2. План 1.Особливості промислового вирощування лікарських культур 2. Технологія вирощування лікарських культур
  • 3. Лікарські рослини — обширна група рослин, органи і частки яких є сировиною для отримання засобів, які використовують в народній, медицинській або ветеринарній практиці з лікувальними або профілактичними цілями. Сировина - різноманітна: трава, кореневища з корінням, коріння, квіти, листя, плоди, ягоди.
  • 4. З давніх-давен люди користувалися дикорослими лікарськими рослинами, і їх до певного часу вистачало для потреб фармацевтичних заводів.  Після інтенсивного розорювання степів та лук, надмірного випасання худоби та неконтрольованого збирання лікарських рослин настав час масового культивування найуживаніших в медицині рослин.
  • 5. 1.Особливості промислового вирощування лікарських культур. Лікарське рослинництво почало розвиватися з організації 1916 року першої в Росії наукової установи з лікарських рослин - Лубенської дослідної станції з культури лікарських рослин. За 95 років працівники станції культивували понад 90 видів вітчизняної та закордонної флори, розробили технології вирощування лікарських культур.  Ці технології базуються на біологічних особливостях лікарських рослин, що їх великою мірою визначають райони їхнього походження. Лікарськими рослинами є переважно трав'янисті (одно-, дво- і багаторічні), а також кущі, напівкущі, ліани та дерева.
  • 6. В Україні було створено низку спеціалізованих радгоспів та дослідних станцій, що дало змогу виробляти до 20% загальної кількості вирощуваних лікарських рослин у СРСР. Особливо багато вирощували ефіроолійних рослин: м’яту перцеву, шавлію мускатну, фенхель, кмин, лаванду, коріандр, троянду, базилік євгенольний тощо.  Після аварії на ЧАЕС вирощування лікарських рослин значно зменшилось, а на забруднених територіях припинилося зовсім. Отже, потреба хіміко-фармацевтичної промисловості в лікарських рослинах не задовольняється. Слід нагадати, що більш ніж половина лікарських препаратів виготовляється з лікарських рослин, головним чином це препарати для лікування серцево-судинних захворювань, нервової системи, знеболювальні та ін.
  • 7. 2. Особливості технології вирощування лікарських культур Вибір ділянки, грунти. Під сівбу лікарських культур виділяють чисті від бур'янів і радіонуклідів ділянки, рівні за рельєфом, захищенні від вітру. Найкращими грунтами для сівби є структурні чорноземи легкого та середнього механічного складу. Попередники - чисті і зайняті удобрені пари; - озимі зернові після чорного пару або багаторічних бобових трав; - кукурудза на силос; із зернових - горох; - просапні культури тощо.
  • 8. Під зяблеву оранку для весняних посівів вносять мінеральні добрива по 45 - 60 кг/га NРК, фосфор і калій — восени, азот — перед сівбою (садінням). Під час оранки неудобрених або недостатньо удобрених попередників одночасно з мінеральними добривами вносять гній (20 — 30 т/га). Якщо треба, під час сівби (садіння) проводять полив (250 — 300 м3 /га). При утворенні ґрунтової кірки до появи сходів її треба обережно зруйнувати. Краще це робити легкими борінками-гвоздівками чи райборінками (ЗОР-0,7).
  • 9. Обробіток грунту. У культивуванні лікарських рослин здебільшого слід застосовувати звичайні засоби основного та передпосівного обробітку грунту, прийняті для певних грунтово-кліматичних зон і районів, де вирощують лікарські культури.  Підготовка грунту під них пов'язана зі строками їх сівби: - для весняного способу сівби потрібний зяблевий обробіток грунту; - літні та підзимні посіви потребують парового або напівпарового обробітку. На грунтах із глибоким гумусним горизонтом глибину оранки доцільно доводити до 28-30, на грунтах легкого та середнього механічного складу - до 25-27 см.
  • 10. Весняний обробіток включає: боронування та шлейфування зябу з метою вирівнення поверхні грунту та збереження вологи; передпосівна культивація з боронуванням на структурних грунтах на глибину 5-6 см, а на важких за механічним складом - до 7-8 см; передпосівне коткування, яке відіграє вирішальну роль для одержання дружних сходів, особливо коли висівають дрібне насіння. Прийоми підготовки насіння лікарських рослин до сівби: - стратифікація, - ферментація, - замочування, - повітряно-тепловий і сонячний обігрів, - скарифікація.
  • 11. Сівба Характерною особливістю багатьох лікарських рослин є дрібне насіння, тому сівалки мають забезпечувати якісне висівання його - від поверхневого і до загортання в грунт на глибину 0,5-1-3-5 см залежно від розміру.  Норма висіву насіння на гектар залежить також від розміру та маси 1000 насінин культури і становить від 3 до 8-10-12-20 кг. Гранульований суперфосфат змішують із насінням тільки в день сівби. Майже всі лікарські культури висівають сухим насінням без попередньої підготовки. Насіння таких культур, як астрагал шерстистоквітковий, вовчуг польовий, десмодіум канадський тощо, скарифікують; насіння череди трироздільної - стратифікують або обробляють Гібереліном, а маруни цинерарієлистої - пророщують.
  • 12. Сівба проводиться спеціалізованими сівалками СОН-2,8, СО-4,2 и СУПЦ-5,4 з ребордами з шириною міжрядь від 45 до 70 см. Насіння деяких культур прорастають повільно. При сівбі таких культур часто до гектарной норми насіння добавляють 50…100 г маячних рослин (салат, льон, гірчиця), які сходять раніше основної культури .
  • 13. За день така сажалка може посадити до 20 гектар кореневищ.
  • 15. Догляд за посівами Сходи лікарських рослин бувають недружними, розтягнутими в часі, так само як і наступний їхній ріст та розвиток у початкових фазах. Боронування проводять до появи сходів рослин впоперек посіву середніми боронами.  Першу ранньовесняну міжрядну культивацію проводять на глибину 5-7 см, другу й третю - на глибину 7-8 см. Упродовж літа проводять чотири-п'ять міжрядних обробітків до змикання рядків і три-чотири ручних прополювання.  Перехідні посіви боронують упоперек посіву важкими боронами до початку відростання. У фазу початку відростання проводять перше розпушуваная та підживлення. За час вегетаційного періоду проводять два-три розпушування та одно-дво прополювання в рядках.
  • 16. Окрім агротехнічних засобів, у боротьбі з бур'янами в посівах лікарських культур, передусім попередників, застосовують гербіциди.  За результатами досліджень працівників станції селективних та ефекгивних гербіцидів, дозволено до застосування на 15 культурах 17 гербіцидів. Розроблено заходи боротьби з комплексом шкідливих організмів, що дають змогу не лише зберегти 20-50% урожаю сировини, а й значно поліпшити її якість - вміст фармакологічно активних речовин у більшості випадків вищий у 1,5-2 рази.
  • 17. Збирання сировини Сировину збирають у суху та ясну погоду у відповідну фазу розвитку рослини, коли в ній накопичується найбільше діючих речовин: - траву та квіти збирають у фазу масового цвітіння рослин; - коріння з кореневищами, коріння - наприкінці вегетації (восени чи ранньої весни до відростання рослин); - плоди, ягоди - у міру достигання; - листя - у фазу розетки, масового цвітіння (відповідно до біології рослини).