презентація літературно
- 1. Прем’єра літературно-художнього альманаху «Первоцвіт» У бібліотеці демонструються виставки: • учнівських робіт: вишивки; витинанки; бісероплетіння; ліплення з солоного тіста; живопис • «Дитяча книжка – власними руками»- виставка книжок-саморобок • «Тут серцю рідна пристань» - книжкова виставка –подіум літератури поетів рідного краю, учнівських творів. Хореографічна композиція «Український віночок» Учениця: День народження – дата радісна. ЇЇ пам’ятають усі. День народження школи – дата особлива. Вона говорить про те, що школа, як і людина, має свою «біографію». І «біографія» ця спільна для багатьох людей. Зовсім юна ще наша красуня. Але скільки всього вже бачила на своєму віку. Тож згадаємо, як все починалося. Учень: Енергодар – місто молодих. Тільки-но вступила в дію школа №5, як уже виникла необхідність у будівництві нового навчального закладу. Тому в 1993 році почалося будівництво нашої школи. Технічним директором була призначена Семиколєнова Ніна Михайлівна, завдяки її наполегливості росла новобудова. Ідея створення української школи в російськомовному місті Енергодарі виникла в 1994 році. Вона належала міському відділу освіти (завідуюча – Біла Галина Семенівна) та вчителеві української мови, літератури та народознавства школи №5 Скибі Тетяні Олексіївні. Їх підтримали міська рада народних депутатів, батьківська громадськість, міський осередок Народного Руху України, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.. Т.Шевченка. Учениця: Так сталося, що будівництво школи випало на не найкращі часи в історії нашої держави. Тому перші учні, яких у вересні 1994 р. було 352, навчалися в пристосованих приміщеннях. Незважаючи на такі умови, школа з перших років заявила про себе, як про осередок української культури. У всіх було найзаповітніше бажання – швидше отримати своє приміщення, тим більше, що учнів у 1996 - 1997 н.р. було вже 1103.
- 2. І ось – сталося! Учень: 4 квітня 1997 року колектив школи святкував «входини». Що то було за свято! На відкритті красуні-новобудови були присутні будівельники, шефи-замовники, представники обласної держадміністрації, депутати Верховної Ради України та інші гості. Колектив отримав «школу-красуню, кращую в світі», єдину в Україні, побудовану за таким проектом. Величезна кількість класних кімнат, пристосованих для навчання та гурткової роботи, широкі коридори, басейн, виставкова зала, тренажерна зала, кафетерій, 2 читальні зали, радіовузол – ось неповний перелік того, що отримали діти. Учитель: Сьогодні нашій красуні – 15. Скільки випускників пішло у світ із її стін. Юних, завзятих, наполегливих, талановитих. А скільки талантів ще навчається у школі. І сьогодні ми презентуємо другий випуск літературно- художнього альманаху ЗОШ №7. Перший вийшов у світ до 5-річчя школи. Зерно любові до прекрасного, посіяне першим директором школи Скибою Тетяною Олексіївною у співпраці із заступником директора Міллер Любов’ю Семенівною, за чиєї ініціативи вийшов у світ 1- й випуск, проросло та дало благодатні сходи. Та будь-яка добра ідея повинна мати продовжувачів. І ось уже директор школи Мисик Любов Георгіївна разом із членами колективу ініціює продовження цієї доброї справи. Бібліотекар: Альманах, який ви тримаєте в руках, – результат спільних зусиль саме їх, тих, хто вже є випускниками, і тих, хто ще сидить за шкільною партою, а також їхніх наставників за 10 років. Це – наша гордість. Представляємо на ваш розсуд їх творіння. Про роботу над складанням альманаху розповість його упорядники вчитель української мови та літератури Гандзюк Ж.М. ( Верстка і художнє оформлення – Тітова С. М., учениця 11-Б кл.) Альманах оформлено світлинами робіт учнів школи Альманах складається з розділів: Уклін тобі доземний, рідна школо! У тім краю, де серця рідна пристань До тебе, рідна Україно, серцем лину! У пам’яті - скорботний 33-ий Себе я бачу в дзеркалі природи Літературний передзвін А. Іванісова «Здрастуй, школо!»( читає автор)
- 3. Раділовець Анастасія Поллються сльози додолу, І забракне мені слів, Коли вернусь я в рідну школу, Побачу очі вчителів. Коли пройду по коридору, Де відбулося стільки дій, Згадаю все, що мені любо, Всі спогади з дитячих мрій. За весь цей час усе змінилось. Змінилися думки й слова, Та школа люба залишилась В моєму серці, мов жива. Чекаю я того моменту, Коли зайду до рідних стін, Коли прийду з літніх канікул В найкращу школу номер сім! Ксенія Шевцова Подяка школі Людина прагне знань від самого свого народження. Вона пізнає світ щодня. На сьогоднішній день кожна дитина ходить до школи. І не всякий учень здатен покинути таку вже рідну та улюблену будівлю. Адже тут усе твоє життя: друзі, добрі вчителі та цікаві уроки. Кожен куточок цього закладу освіти вже такий знайомий, такий рідний… Наша школа не виняток. Хоча, здається, нікому з нас не хочеться вставати рано-вранці і йти на уроки. Насправді ж всі ми вже давно прив’язані до цієї будівлі. Можливо, хтось із нас цього не розуміє, але я впевнена, що кожен дійде до цієї істини у свій час. Правду говорять: «Школа – другий дім». Хоча, можливо, для нас вона є найпершим і найріднішим місцем у світі. Адже тут ми переживали усе: і поразки, і піднесення, і любов, і ненависть. Тут вчителі нас навчають не тільки різним наукам. Вони вчать життю, виховують духовно. І хотілося б подякувати їм за це. Дякуємо вчителям і за те, що вони показали нам правильний життєвий шлях. І за те, що навчили нас жити і цінувати свою честь. Іноді ви нас сварите, а іноді можете завищувати оцінки. Та всі ми знаємо, що ви нас любите вже такими, якими ми є зараз. І ви завжди готові йти назустріч. Саме це ми завжди цінуємо. У цьому році нашій ЕЗОШ № 7 виповнюється вже 15 років. І кожен учень повинен не просто знати цю пам’ятну дату, а святкувати це свято, як свій другий день народження.
- 4. І наостанок хотілося б сказати: «Люби свою школу так, як ти любиш себе самого». Лунає вітальна пісня у виконанні шкільного вокального ансамбль Бібліотекар: «Батьківщина... її чуття в стократ цінніші від матеріального. Ви придивіться, яка Батьківщина красива. Бачити ту красу й не осліпнути. Краса водиці в озері, яка хвилями йде до берега. Краса в камінчиках, у травинках, що перешіптуються про свої таємниці, краса у всьому». (уривок із есе «Землі запорізькій» Олександри Піскохи). Анастасія Раділовець : Славен Запорізький край. Знають його і в Україні, і далеко за її межами. Славне сьогодення нашого краю, цікава і велична історія, а які люди тут жили і живуть сьогодні. Запорізький край – це край трудівників, хліборобів. Мої земляки не шукають легкого хліба за кордоном, а важко працюють на землі, у парниках, годуючи майже всю Україну овочами та фруктами. Тож уклонімося низенько і славним лицарям-запорожцям, і трудівникам-металургам та енергетикам, будівельникам і хліборобам за їх героїзм і працю, відданість і любов до рідної землі. Анастасія Іванісова багато своїх поезій присвятила Україні і в її виконанні ми прослухаємо деякі з них. (Читає вірші і розповідає про їх написання) Учитель: Не злічити бід та важких випробувань в історії нашого народу. Та найстрашніший за все – голод, той «жовтий князь», що поглинув мільйони українців. Чи геноцид то був? Нехай нам скаже історія. То - вічний не спокутний гріх перед людством тієї системи, що нещадно перемелювала в свої жорнах все і всіх без розбору. Людство має знати про це. Ми маємо пам’ятати, щоб ніколи не допустити подібного. Юлія М’ясникова :«Десь вдарив дзвін, потім ще один. По кому він дзвонить? По тисячах померлих від голоду, штучного голоду, що знищував український народ. Я запалю свічку. Ми запалимо свічки. І горять над землею мільйони свічок – це наша пам'ять, це крик нашої душі… А на Україні цвітуть вишні, трепетний барвінок, червона рута в лузі і дворі. Життя іде…» Наталія Слівканич: «Немає цьому прощення і забуття. Без виправдання оці страшні роки 32-33. зі статистикою у мільйони загиблих на руках у Жовтих князів. І сил не маю розказати все. що відчуваю. Подяка Барці, що доніс таке до майбутнього. Радше б такі книги читалися на уроках історії замість статистичних даних. Тоді б не кричали і не сумнівалися, що таке горе було. Крапка».
- 5. Бібліотекар: Життя іде…Змінюються часи, покоління. Нас підхоплює і безжально закручує у вирві повсякденних турбот. Та ось, несподівано зимову сірість пробиває несміливий сонячний промінь. І розумієш, весна! І життя починається знову і все довкола стугонить весною, радістю, любов’ю і звичайно ж поезією. (Поезії про природу читають автори) Звучить пісня. Автори, чиї вірші увійшли до останнього розділу «Літературний передзвін» альманаху: випускники школи, вчителі – люди, які мають хист бачити зорі навіть в калюжах буденного життя. Вони мають талант передавати свої душевні порухи в поезії. (Виступи Ольги Вовк, Любові Міллер) Бібліотекар: Останови прекрасное мгновенье. Пусть отдохнет неумолимый рок. Будь славен Бог и все его творенья, И счастья недописанный листок. Цими словами з вірша Л. Міллер хочемо закінчити знайомство з альманахом «Первоцвіт» і прочитати рядки з гімну школи, автором тексту якого є Любов Семенівна: Будемо щиро друзів вітати, В мудрості предків силу шукати, Знання криниця щоб не всихала, Творчості сяйво щоб не згасало. Бажаємо вам, щоб «творчості сяйво не згасало», а вигравало якнайяскравіше на радість людям! Звучить гімн школи.
- 6. Бібліотекар: Життя іде…Змінюються часи, покоління. Нас підхоплює і безжально закручує у вирві повсякденних турбот. Та ось, несподівано зимову сірість пробиває несміливий сонячний промінь. І розумієш, весна! І життя починається знову і все довкола стугонить весною, радістю, любов’ю і звичайно ж поезією. (Поезії про природу читають автори) Звучить пісня. Автори, чиї вірші увійшли до останнього розділу «Літературний передзвін» альманаху: випускники школи, вчителі – люди, які мають хист бачити зорі навіть в калюжах буденного життя. Вони мають талант передавати свої душевні порухи в поезії. (Виступи Ольги Вовк, Любові Міллер) Бібліотекар: Останови прекрасное мгновенье. Пусть отдохнет неумолимый рок. Будь славен Бог и все его творенья, И счастья недописанный листок. Цими словами з вірша Л. Міллер хочемо закінчити знайомство з альманахом «Первоцвіт» і прочитати рядки з гімну школи, автором тексту якого є Любов Семенівна: Будемо щиро друзів вітати, В мудрості предків силу шукати, Знання криниця щоб не всихала, Творчості сяйво щоб не згасало. Бажаємо вам, щоб «творчості сяйво не згасало», а вигравало якнайяскравіше на радість людям! Звучить гімн школи.