2. Теорія постсучасності Ж Бодріяра. Загальна характеристика постмодернізму. Людина в контексті постмодерністського бачення. Постмодерністський світогляд.
4. Бодрійяр песимістичний. Він упевнений, що основною рисою пост-історії є втрата віри в утопію. Цей же критерій він застосовує до постмодернізму, до епохи постмодерн. Постмодерністський активізм — лише безвихідна самоомана нарцисизму, що втратила останні останки життя і творчості. «ПОСТМОДЕРНИЗМ от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа.» (Художник Л. Е. Каирский)
5. Постмодернізм можна розглядати як новий етап у розвитку культури, як стиль у мистецтві, як набір методів аналізу світу. Але передусім – це філософія, побудована на глибокому розчаруванні в самій ідеї історичного прогресу. Це нове бачення світу, пов’язане з постійною плюралізацією та ідеологізацією цінностей. «Псой Короленко і постмодернізм»
6. Народження постмодернізму пов’язане з кризою 60-х років, для якої були характерні масові молодіжні бунти, інтенсивний рух трудящих за свої громадянські права, протести проти війни у В’єтнамі, наявність ядерної загрози, що передчувалося людством у період холодної війни, наставання „омасовління”, де персоніфікації, де індивідуалізації людини, пов’язаних із поширенням масової культури, з перемогою НТР “ Повстання в Берліні”
7.
8. До ХХ ст. моделі світобачення людини завжди були впорядковані, тобто мали центр, вісь сенсу та розумно влаштовану систему властивостей і предметів. В античні часи таким центром вважали родову людину як міру усіх речей, за середньовіччя – Бога, у гуманістів відродження – це творча вольова особистість, у просвітників – розум, у ХІХ ст. – індивідуальність. Навколо центру групувалися цінності у вигляді бінарних опозицій: рай і пекло, розум і неосвіченість, добро і зло, прекрасне і бридке тощо, без яких картина світу не могла існувати. Прекрасне Бридке
9. Світ – це „великий дослідницький центр”, де випробовуються і заново створюються кращі людські форми. Р.Музіль „Людина без властивостей”
10.
11. У „новій реальності” постмодернізму не діють логічні закони суперечностей. Якщо раніше людина орієнтувалася в реальності (природній, історичній, соціальній) та обумовлювала своє становище в ній, протиставляючи одне одному поняття…, … то в свідомості людини ХХ ст. руйнується і зникає система символічних протилежностей, сам принцип опозиції втрачає сенс.
12. Замість гармонії, до якої прагнув Ренесанс, та інтеграції, до якої прагнув модерн, постмодернізм наполягає на гібридному мистецтві й архітектурі, що характеризуються "диссонантною красою" і "дисгармонійною гармонією". Більше немає досконалого ансамблю, де нічого не можна відняти або додати без того, щоб цю гармонію не порушити, але в усьому — "важкі ансамблі" і "дисперсні одиниці". Повинні бути тертя різних стилів, розколи, синкоповані пропорції, фрагментована чистота і т.д., що дивують спостерігача. Постмодернізм припускає політичну і культурну плюральність; необхідна гетерогенність масових суспільств повинна просвічувати через постмодерністські будинки. Не можна допускати переваги якогось занадто домінуючого стилю. Постмодернізм припускає елегантний урбанізм. Елементи традиційного урбанізму, тобто вулиці, аркади і площі, повинні бути реабілітовані, з огляду на нові технології і транспортні засоби. Повернення до антропоморфізму — елемент архітектури постмодерна. Людське тіло знову знаходить своє місце в декорації. Основні правила постмодерна, за Чарльзом Дженксом, одним з кращих сучасних істориків архітектури ("Die Postmoderne") такі:
13. Континуальність і прийняття минулого, анамнез. Спогади, реліквії включені в постмодерністські конструкції, розуміє публіка їхнє значення чи ні. Живопис постмодерна акцентує нарративний реалізм, натюрморти і пейзажі. Постмодерн означає "подвійне кодування". Кожен елемент повинний мати свою функцію, що дублюється іронією, суперечливістю, множинністю значень. Корелят "подвійного кодування" — багатозначність. У цьому виявляється відмова від інтеграційного мінімалізму "високого модерну". Спогади й асоціації ідей повинні збагачувати всякий постмодерністський будинок, у противному разі воно буде покаліченим, пограбованим. Постмодерн припускає вступ нових риторичних фігур: парадоксів, багатозначностей, подвійного кодування, дисгармонійної гармонії, комплексності, суперечливості і т.д. Ці нові фігури повинні служити тому, щоб зробити присутньою відсутність. Повернення до відсутнього центра. Архітектурний ансамбль або твір мистецтв виконується таким чином, щоб всі елементи були згруповані навколо єдиного центра, але місце цього центра — порожнє. (Із книги Чарльза Дженкса)
14. Отже, постмодернізм це - несправжність, ненормальність, протиприродність, хаотичність, абсурдність, чи наше - сучасне життя?!
