ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ 
“СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №91” 
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
Літературно-мистецький 
захід для 
старшокласників 
ІНСЦЕНУВАННЯ ПОЕМ 
Т.Г.ШЕВЧЕНКА 
«ВІНОК КОБЗАРЕВОЇ 
МУДРОСТІ» 
Відповідальний: учитель української мови та літератури 
КЗО «СЗШ №91» ДМР 
БОТВІНЦЕВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА 
2013-2014 навчальний рік
(1814-1861)
Народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі 
Моринці Звенигородського повіту Київської 
губернії (нині село Звенигородського району 
Черкаської області) в закріпаченій селянській 
родині Григорія Івановича Шевченка та 
Катерини Якимівни Бойко козацького 
походження. 
Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив 
саме ті думки і настрої, які були важливими в 
житті українців його часу. Про те, що його 
творчість знайшла відгук у серцях людей, 
свідчить те, що в другій половині XIX і на 
початку XX ст. чи не єдиною книжкою у 
більшості сільських хат України був «Кобзар», 
вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися 
читати. На той час твори Шевченка об'єднали 
українській народ. За ставленням людини до 
творчості Шевченка відразу стає видно, 
наскільки людина знайома і як ставиться до 
життя українського народу XIX ст.
Творчість Шевченка — багатогранна, як його 
талант. Літературна спадщина Шевченка обіймає 
велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму 
«Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, 
щоденник та автобіографію, написані російською 
мовою, записки історично-археологічного характеру 
(«Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 
листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 
835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в 
оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її 
доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не 
знайдених мистецьких творів.
До ранньої творчості Шевченка 
належать балади «Причинна» (1837), 
«Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що 
мають виразне романтичне 
забарвлення. Поетичним вступом до 
«Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, 
думи мої», у якому, висловлюючи свої 
погляди на відношення поезії до 
дійсності, Шевченко підкреслив 
нерозривну єдність поета зі своїм 
народом. Із цим віршем тематично 
споріднена поезія «Перебендя», у якій 
відобразилися думки молодого Шевченка 
про місце поета в суспільстві. Особливе 
місце серед ранніх творів Шевченка 
посідає соціально-побутова поема 
«Катерина» — хвилююча розповідь про 
трагічну долю української дівчини, яку 
знеславив московський офіцер. 
Т. Шевченко. 
«Катерина». 1842
Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності 
позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і 
«Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від 
тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого 
своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість 
російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. 
Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців 
світової сатири. Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах 
Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші 
«Холодний Яр» (усі 1845).
У поемі-містерії «Великий льох», що складається з 
трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три 
лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), 
Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю 
України в алегоричних образах, що зазнали в 
літературознавстві особливо тенденційної 
інтерпретації . У творі «Кавказ», що поєднує жанрові 
ознаки лірично-сатиричної поеми, 
політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із 
сарказмом виступив проти гнобительської політики 
царської Росії і закликав пригноблені народи до 
революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала 
значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в 
Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і 
ненародженим землякам моїм…» — вдумливий 
поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і 
національно-культурного життя в Україні, що мала 
служити дороговказом на шляху національного, 
соціального і культурного відродження українського 
народу.
У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під 
назвою «Давидові псалми» — перша його спроба 
переспіву й осучаснення біблійних текстів. У вірші 
«Три літа», що дав назву альбомній збірці 
автографів поета, Шевченко змальовує процес свого 
«прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за 
цей час у його світогляді й творчості. Цикл «Три 
літа» завершується «Заповітом», одним з 
найдосконаліших зразків світової політичної лірики. 
Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні 
теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» 
(«Єретик»), написана восени 1845. В історично- 
побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко 
гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування 
Запорізької Січі та закріпачення українського 
селянства. До збірки «Три літа» включено також 
соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і 
«Наймичка» (1845). До зображення нового аспекту 
морально-психологічної драми матері-покритки 
звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». До неї він 
звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом — у 
поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших.
Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847), що 
відкривається тими самими словами, що й заспів до «Кобзаря» (1840). 
До ліричних творів автобіографічного характеру, у яких Шевченко змалював свої 
власні почуття, настрої й переживання, належать вірші«Мені тринадцятий минало», 
«А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й 
дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші. Автобіографічні мотиви трапляються і в 
таких поезіях громадсько-політичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та 
«Якби ви знали, паничі». 
Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі», одна з 
найзначніших політичних поезій Шевченка часів заслання. На засланні Шевченко 
написав і декілька лірично-епічних поем, що відзначаються новими формами 
зображення подій і свідчать про творчий розвиток поета. Героїня поеми «Княжна» — 
це українська Беатріче Ченчі, трагічна жертва кровомісного злочину батька. У 
невеликій поемі «Якби тобі довелося» (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, 
який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, 
який стає народним месником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Деякі 
дослідники пов'язують цей образ з особою Устима Кармалюка. Поема написана у 
своєрідній формі сповіді героя, у ній відчувається деякий вплив байронізму. Морально- 
етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» 
(1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857), «Титарівна» (1848), «Сотник» (1849) і 
«Петрусь» (1850).
Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не 
зломило його морально. Після повернення поета на волю 
починається останній етап його творчості (1857 — 1861). 
Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857 у 
Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми 
заховано актуальний сюжет жорстокої розправи 
російських царів з борцями за національне і соціальне 
визволення. Незакінчена поема «Юродивий» (1857) — гостра 
політична сатира, спрямована проти російського 
самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів в 
Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, 
Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» 
«Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом 
своєї творчості. 
Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та 
встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» і «З передсвіта до вечора». 
Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко 
закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення 
до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і 
відзначається неповторною ліричною своєрідністю.
Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в 
оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві 
російських та граверів з інших країн, а також у копіях, 
що їх виконали художники ще за життя Шевченка. 
Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка 
доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі 
не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за 
часом виконання датуються 1830–1861 роками й 
територіально пов'язані з Росією, Україною і 
Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції 
на міфологічні, історичні та побутові теми, 
архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у 
техніці олійного письма на полотні, а також 
аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в 
техніці офорта на окремих аркушах білого, 
кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а 
також у п'ятьох альбомах. Значну частину 
мистецької спадщини Шевченка становлять 
завершені роботи, але не менш цінними для розуміння 
творчого шляху й розкриття творчого методу 
художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та 
навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина 
має авторські підписи, написи і ще менша — 
авторські дати.
ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ 
Р о з п о д і л п о г р у п а х : 
• “ М и с т е ц т в о з н а в ц і – 
х у д о ж н и к и ” , 
• “ М и с т е ц т в о з н а в ц і – 
л і т е р а т о р и ” , 
• “ В і р т у а л ь н і е к с к у р с о в о д и 
“ , 
• “ А к т о р и – а м а т о р и ” . 
Х в и л и н к а - р о зм и н к а 
“ Б і о г р а фи К о б з а р я ”
С п о с т е р е ж л и в е ж у р і 
п і д р а х о в у є б а л и 
Найбільшу кількість балів (15) 
набрали “Літератори” 
Р о б о т а н а д п о в і с т я м и 
Ше вч е н к а
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ПОВІСТЕЙ 
“ Т а р а с – п а с т у х ” 
“ХУДОЖНИК”, 
“ГАЙДАМАКИ” 
Ак б а ше в а К р и с т и н а т а 
В о й т е н к о Ан г е л і н а 
д е к л а м уют ь р я д к и “ У б і л і 
н о ч і ” А. К а ц н е л ь с о н а
У с к л а д і ж у р і : 
Б е с к о р о в а й н а В 
. В . 
К р і с а н о в а О. В . 
О рл о в а Г. Г. 
Д р і в е н ь Л . Б. 
Підведення підсумків 
А к т о р и – а м ат о р и : 
В о й т е н к о А н г е л і н а - “ О к с а н а 
”, 
А к б а ш е в а К р и с т и н а - “ 
К ат е р и н а ”, 
Ус е н к о Пол і н а - “ Л і л е я ”, 
К и р и л л о в І л л я - “ Ше в ч е н к о - 
х уд ож н и к ” з в ч и т е л я м и
Експозиція в рекреації школи 
В и с т а в к а і л ю с т р а ц і й 
д о т в о р і в Т. Г.Ше в ч е н к а 
Пе т р и к і в с ь к и м ц в і т о м 
к в і т н е с л о в о К о б з а р е в е
Го т в я н с ь к и й Ми к и т а , 8 А 
Ф р ол о в а К а т е р и н а , 1 1 А 
ТВОРЧІ РОБОТИ УЧНІВ ДО 
ТВОРІВ ШЕВЧЕНКА Т.Г. 
Ч е р н я в с ь к а Я н а , 9 В 
З а р і ч н и й Я р о с л а в , 8 А

More Related Content

презентація заходу

  • 1. КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ “СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №91” ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Літературно-мистецький захід для старшокласників ІНСЦЕНУВАННЯ ПОЕМ Т.Г.ШЕВЧЕНКА «ВІНОК КОБЗАРЕВОЇ МУДРОСТІ» Відповідальний: учитель української мови та літератури КЗО «СЗШ №91» ДМР БОТВІНЦЕВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА 2013-2014 навчальний рік
  • 3. Народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко козацького походження. Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. На той час твори Шевченка об'єднали українській народ. За ставленням людини до творчості Шевченка відразу стає видно, наскільки людина знайома і як ставиться до життя українського народу XIX ст.
  • 4. Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.
  • 5. До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. Т. Шевченко. «Катерина». 1842
  • 6. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845).
  • 7. У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації . У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» — вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу.
  • 8. У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» — перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845. В історично- побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом — у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших.
  • 9. Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847), що відкривається тими самими словами, що й заспів до «Кобзаря» (1840). До ліричних творів автобіографічного характеру, у яких Шевченко змалював свої власні почуття, настрої й переживання, належать вірші«Мені тринадцятий минало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші. Автобіографічні мотиви трапляються і в таких поезіях громадсько-політичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та «Якби ви знали, паничі». Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі», одна з найзначніших політичних поезій Шевченка часів заслання. На засланні Шевченко написав і декілька лірично-епічних поем, що відзначаються новими формами зображення подій і свідчать про творчий розвиток поета. Героїня поеми «Княжна» — це українська Беатріче Ченчі, трагічна жертва кровомісного злочину батька. У невеликій поемі «Якби тобі довелося» (1849) поет звеличує мужність хлопця-кріпака, який вступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженого кріпака, який стає народним месником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Деякі дослідники пов'язують цей образ з особою Устима Кармалюка. Поема написана у своєрідній формі сповіді героя, у ній відчувається деякий вплив байронізму. Морально- етичні проблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» (1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857), «Титарівна» (1848), «Сотник» (1849) і «Петрусь» (1850).
  • 10. Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857 у Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення. Незакінчена поема «Юродивий» (1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів в Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості. Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.
  • 11. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві російських та граверів з інших країн, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.
  • 12. ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ Р о з п о д і л п о г р у п а х : • “ М и с т е ц т в о з н а в ц і – х у д о ж н и к и ” , • “ М и с т е ц т в о з н а в ц і – л і т е р а т о р и ” , • “ В і р т у а л ь н і е к с к у р с о в о д и “ , • “ А к т о р и – а м а т о р и ” . Х в и л и н к а - р о зм и н к а “ Б і о г р а фи К о б з а р я ”
  • 13. С п о с т е р е ж л и в е ж у р і п і д р а х о в у є б а л и Найбільшу кількість балів (15) набрали “Літератори” Р о б о т а н а д п о в і с т я м и Ше вч е н к а
  • 14. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ПОВІСТЕЙ “ Т а р а с – п а с т у х ” “ХУДОЖНИК”, “ГАЙДАМАКИ” Ак б а ше в а К р и с т и н а т а В о й т е н к о Ан г е л і н а д е к л а м уют ь р я д к и “ У б і л і н о ч і ” А. К а ц н е л ь с о н а
  • 15. У с к л а д і ж у р і : Б е с к о р о в а й н а В . В . К р і с а н о в а О. В . О рл о в а Г. Г. Д р і в е н ь Л . Б. Підведення підсумків А к т о р и – а м ат о р и : В о й т е н к о А н г е л і н а - “ О к с а н а ”, А к б а ш е в а К р и с т и н а - “ К ат е р и н а ”, Ус е н к о Пол і н а - “ Л і л е я ”, К и р и л л о в І л л я - “ Ше в ч е н к о - х уд ож н и к ” з в ч и т е л я м и
  • 16. Експозиція в рекреації школи В и с т а в к а і л ю с т р а ц і й д о т в о р і в Т. Г.Ше в ч е н к а Пе т р и к і в с ь к и м ц в і т о м к в і т н е с л о в о К о б з а р е в е
  • 17. Го т в я н с ь к и й Ми к и т а , 8 А Ф р ол о в а К а т е р и н а , 1 1 А ТВОРЧІ РОБОТИ УЧНІВ ДО ТВОРІВ ШЕВЧЕНКА Т.Г. Ч е р н я в с ь к а Я н а , 9 В З а р і ч н и й Я р о с л а в , 8 А