ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

шістдесятники

•
•
Тетяна Шинкаренко
Тетяна Шинкаренко

До уроку

Convert to study materialsBETA

Transform any presentation into ready-made study material—select from outputs like summaries, definitions, and practice questions.

1 of 31
шістдесятники
шістдесятники
Поява шістдесятників зумовлена потоком утрат: на очах покоління все втрачало значення й сенс; людина втрачала лице та будь- яке значення; слово вивітрювалось; мова засмічувалася та зневажалася; культура й література профанувались. Образно кажучи, шістдесятники прийшли в храм красного письменства, щоб заповнити своїм юним духом моторошний вакуум, витворений «чорною дірою» тоталітаризму, що затягувала у свою смертоносну пащу все справжнє, щире, своєрідне.
Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам. Він сам в своєму стилі – таким був девіз шістдесятників. Мистецтво нового часу запрагнуло правди, отже — свободи. Тому й тісними виявилися для нього фальшиві догми фальшивої епохи.
Після смерті Йосипа Сталіна 1953 року і приходу до керма влади Микити Хрущова в українській літературі спостерігалося явище “відлиги” – послаблення цензури, реабілітація відомих письменників і митців, скасування низки постанов 1940-х років, що стосувалися культури.
Це була духовна атмосфера шістдесятників, повітря, яким дихала їх творчість. В Україну майже відразу по падінні страшного ідола ринули два духовно- інформаційні потоки. Перший — потужна течія зарубіжної культури, яка до цього часу надзвичайно «дозовано» надходила в національний інформаційний простір, тому шістдесятники стали чи не першим після неокласиків поколінням митців- інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами світового мистецтва, у тому числі модерністичного, — новітня західноєвропейська й американська поезія (В. Вітмен, Г. Аполлінер, П. Елюар, Ф. Г. Лорка, П. Неруда) й інтелектуально насичена й емоційно напружена проза XX ст. (Дж. Джойс, Е. Хемінгуей, Е.-М. Ремарк, Г. Белль та ін.).
Другий культурний потік — фаланга імен і творів реабілітованих українських письменників, переважно представників «розстріляного відродження» (поети В. Чумак, М. Зеров, Є. Плужник, М. Драй-Хмара, прозаїки О. Слісаренко та Г. Косинка й ін.).
Існує ще й третє культурне джерело шістдесятництва — народна творчість, що теж надихала молодих письменників на естетичні пошуки (передусім пісенна, тісно пов'язана з обрядовістю), а також прадавня українська міфологія та дивосвіт народних художниць Ганни Собачко-Шостак, Марії Приймаченко, Катерини Білокур.
Куди йдемо? Яканас хвиля Жене на кам’яні вітри? Якого виґвалтуємзвіра, Щоб з ним загинутьдопори? Атомні цвяхи, мудрі бляхи I філософські манівці, I сита морда костомахи З кривавим прапором вруці. IванДрач
частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, яка проявила національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму. Шістдесятництво-
Іван Світличний виводив соцреалізм на загальнолюдський простір і демонтував теорію партійної літератури.
Іван Драч подав перші вірші, незвичні й незрозумілі, так, наче його ніколи не вчили, про що і як треба писати.
український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Герой України. Один із засновників Народного руху України.
Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори його зазвучали апокаліптично.
український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет
Валерій Шевчук писав блискучі психологічні новели «ні про що».
Український письменник, майстер химерної прози, психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.
Український письменник. Його твори “Ирій” та “Білий кінь Шептало” є яскравими прикладами химерної прози.
це письмо, насичене міфологічністю, філософськими роздумами, художньою умовністю. Ознаки химерної прози: • використання міфів; • міф не має хронотопу; • присутність химерних образів; • межа між світом реальним та ірреальним стерта.
Євген Гуцало естетично животворив образи за межами «соціальної дійсності»
український письменник, журналіст
Василь Симоненко заговорив з Україною в тоні недозволеної щирості й одвертості
Український поет і журналіст, шістдесятник.
Ліна Костенко виступала з віршами такого звучання, наче вся радянська поезія до неї була несуттєвою.
Українська письменниця, поетеса. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років.
Василь Стус створив неповторну поезію протягом свого неповторного життя.
Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
Іван Дзюба - український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999— 2001). Дмитро Павличко - український поет, перекладач, літературний критик, громадсько- політичний діяч. Сергій Параджанов - відомий вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка . Алла Горська - українська художниця-шістдесятник і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні.
Українська літературна організація, заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку. Емма Гордієвська – поетеса та художниця Віра Вовк – письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач на португальську мову української поезії. Юрій Тарнавський – український поет та прозаїк, один із засновників Нью- Йоркської Групи та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
Це генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття. “Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”, тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”. Василь Голобородько Тарас Мельничук Микола Воробйов
шістдесятники

More Related Content

шістдесятники

  • 3. Поява шістдесятників зумовлена потоком утрат: на очах покоління все втрачало значення й сенс; людина втрачала лице та будь- яке значення; слово вивітрювалось; мова засмічувалася та зневажалася; культура й література профанувались. Образно кажучи, шістдесятники прийшли в храм красного письменства, щоб заповнити своїм юним духом моторошний вакуум, витворений «чорною дірою» тоталітаризму, що затягувала у свою смертоносну пащу все справжнє, щире, своєрідне.
  • 4. Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам. Він сам в своєму стилі – таким був девіз шістдесятників. Мистецтво нового часу запрагнуло правди, отже — свободи. Тому й тісними виявилися для нього фальшиві догми фальшивої епохи.
  • 5. Після смерті Йосипа Сталіна 1953 року і приходу до керма влади Микити Хрущова в українській літературі спостерігалося явище “відлиги” – послаблення цензури, реабілітація відомих письменників і митців, скасування низки постанов 1940-х років, що стосувалися культури.
  • 6. Це була духовна атмосфера шістдесятників, повітря, яким дихала їх творчість. В Україну майже відразу по падінні страшного ідола ринули два духовно- інформаційні потоки. Перший — потужна течія зарубіжної культури, яка до цього часу надзвичайно «дозовано» надходила в національний інформаційний простір, тому шістдесятники стали чи не першим після неокласиків поколінням митців- інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами світового мистецтва, у тому числі модерністичного, — новітня західноєвропейська й американська поезія (В. Вітмен, Г. Аполлінер, П. Елюар, Ф. Г. Лорка, П. Неруда) й інтелектуально насичена й емоційно напружена проза XX ст. (Дж. Джойс, Е. Хемінгуей, Е.-М. Ремарк, Г. Белль та ін.).
  • 7. Другий культурний потік — фаланга імен і творів реабілітованих українських письменників, переважно представників «розстріляного відродження» (поети В. Чумак, М. Зеров, Є. Плужник, М. Драй-Хмара, прозаїки О. Слісаренко та Г. Косинка й ін.).
  • 8. Існує ще й третє культурне джерело шістдесятництва — народна творчість, що теж надихала молодих письменників на естетичні пошуки (передусім пісенна, тісно пов'язана з обрядовістю), а також прадавня українська міфологія та дивосвіт народних художниць Ганни Собачко-Шостак, Марії Приймаченко, Катерини Білокур.
  • 9. Куди йдемо? Яканас хвиля Жене на кам’яні вітри? Якого виґвалтуємзвіра, Щоб з ним загинутьдопори? Атомні цвяхи, мудрі бляхи I філософські манівці, I сита морда костомахи З кривавим прапором вруці. IванДрач
  • 10. частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, яка проявила національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму. Шістдесятництво-
  • 11. Іван Світличний виводив соцреалізм на загальнолюдський простір і демонтував теорію партійної літератури.
  • 12. Іван Драч подав перші вірші, незвичні й незрозумілі, так, наче його ніколи не вчили, про що і як треба писати.
  • 13. український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Герой України. Один із засновників Народного руху України.
  • 14. Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори його зазвучали апокаліптично.
  • 16. Валерій Шевчук писав блискучі психологічні новели «ні про що».
  • 17. Український письменник, майстер химерної прози, психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.
  • 18. Український письменник. Його твори “Ирій” та “Білий кінь Шептало” є яскравими прикладами химерної прози.
  • 19. це письмо, насичене міфологічністю, філософськими роздумами, художньою умовністю. Ознаки химерної прози: • використання міфів; • міф не має хронотопу; • присутність химерних образів; • межа між світом реальним та ірреальним стерта.
  • 20. Євген Гуцало естетично животворив образи за межами «соціальної дійсності»
  • 22. Василь Симоненко заговорив з Україною в тоні недозволеної щирості й одвертості
  • 24. Ліна Костенко виступала з віршами такого звучання, наче вся радянська поезія до неї була несуттєвою.
  • 25. Українська письменниця, поетеса. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років.
  • 26. Василь Стус створив неповторну поезію протягом свого неповторного життя.
  • 27. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
  • 28. Іван Дзюба - український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999— 2001). Дмитро Павличко - український поет, перекладач, літературний критик, громадсько- політичний діяч. Сергій Параджанов - відомий вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка . Алла Горська - українська художниця-шістдесятник і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні.
  • 29. Українська літературна організація, заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку. Емма Гордієвська – поетеса та художниця Віра Вовк – письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач на португальську мову української поезії. Юрій Тарнавський – український поет та прозаїк, один із засновників Нью- Йоркської Групи та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
  • 30. Це генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття. “Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”, тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”. Василь Голобородько Тарас Мельничук Микола Воробйов