ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo
шістдесятники
шістдесятники
Поява шістдесятників
зумовлена потоком утрат: на очах
покоління все втрачало значення
й сенс; людина втрачала лице та будь-
яке значення; слово вивітрювалось;
мова засмічувалася та зневажалася;
культура й література профанувались.
Образно кажучи, шістдесятники
прийшли в храм красного письменства,
щоб заповнити своїм юним духом
моторошний вакуум, витворений
«чорною дірою» тоталітаризму, що
затягувала у свою смертоносну пащу
все справжнє, щире, своєрідне.
Художнику — немає скутих норм.
Він — норма сам.
Він сам в своєму стилі –
таким був девіз шістдесятників.
Мистецтво нового часу запрагнуло правди, отже — свободи. Тому й
тісними виявилися для нього фальшиві
догми фальшивої епохи.
Після смерті Йосипа
Сталіна 1953 року і
приходу до керма влади
Микити Хрущова в
українській літературі
спостерігалося явище
“відлиги” –
послаблення цензури,
реабілітація відомих
письменників і митців,
скасування низки
постанов
1940-х років, що
стосувалися
культури.
Це була духовна атмосфера
шістдесятників, повітря,
яким дихала їх творчість.
В Україну майже відразу
по падінні страшного ідола ринули два духовно-
інформаційні потоки.
Перший — потужна течія зарубіжної культури,
яка до цього часу надзвичайно «дозовано»
надходила в національний інформаційний
простір, тому шістдесятники стали чи не першим
після неокласиків поколінням митців-
інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами
світового мистецтва, у тому числі
модерністичного, — новітня західноєвропейська
й американська поезія (В. Вітмен, Г. Аполлінер,
П. Елюар,
Ф. Г. Лорка, П. Неруда) й інтелектуально
насичена й емоційно напружена
проза XX ст. (Дж. Джойс, Е. Хемінгуей,
Е.-М. Ремарк, Г. Белль та ін.).
Другий культурний потік —
фаланга імен і творів
реабілітованих українських
письменників, переважно
представників
«розстріляного відродження»
(поети В. Чумак, М. Зеров,
Є. Плужник, М. Драй-Хмара,
прозаїки О. Слісаренко та
Г. Косинка й ін.).
Існує ще й третє
культурне джерело шістдесятництва —
народна творчість, що теж надихала
молодих письменників на естетичні
пошуки (передусім пісенна, тісно
пов'язана з обрядовістю), а також
прадавня українська міфологія та
дивосвіт народних художниць
Ганни Собачко-Шостак,
Марії Приймаченко,
Катерини Білокур.
Куди йдемо? Яканас хвиля
Жене на кам’яні вітри?
Якого виґвалтуємзвіра,
Щоб з ним загинутьдопори?
Атомні цвяхи, мудрі бляхи
I філософські манівці,
I сита морда костомахи
З кривавим прапором вруці.
IванДрач
частина
української інтелігенції
1960-х років ХХ століття,
яка проявила
національну свідомість
і моральну опозицію
тоталітарному
державному режиму.
Шістдесятництво-
Іван Світличний виводив
соцреалізм на
загальнолюдський
простір і демонтував
теорію партійної
літератури.
Іван Драч
подав перші вірші,
незвичні й незрозумілі,
так,
наче його ніколи не вчили,
про що і як треба
писати.
український поет, перекладач, кіносценарист,
драматург, державний і громадський діяч. Герой
України. Один із засновників Народного руху
України.
Микола Вінграновський
тривожно заговорив
про свій народ, і
метафори його
зазвучали
апокаліптично.
український письменник-шістдесятник,
режисер, актор, сценарист і поет
Валерій Шевчук писав
блискучі психологічні
новели
«ні про що».
Український письменник, майстер химерної прози,
психологічної і готичної прози, автор низки
літературознавчих та публіцистичних праць,
інтерпретатор українського літературного бароко.
Український письменник. Його твори “Ирій”
та “Білий кінь Шептало”
є яскравими прикладами
химерної прози.
це письмо,
насичене міфологічністю,
філософськими роздумами,
художньою умовністю.
Ознаки химерної прози:
• використання міфів;
• міф не має хронотопу;
• присутність химерних образів;
• межа між світом реальним та ірреальним стерта.
Євген Гуцало
естетично
животворив образи за
межами «соціальної
дійсності»
український
письменник,
журналіст
Василь Симоненко
заговорив з Україною в
тоні недозволеної
щирості й одвертості
Український поет і
журналіст, шістдесятник.
Ліна Костенко
виступала з віршами
такого звучання, наче
вся радянська поезія до
неї була несуттєвою.
Українська письменниця,
поетеса. Була однією з
перших
і найпримітніших у плеяді
молодих українських поетів,
що виступили на межі
1950—1960-х років.
Василь Стус створив
неповторну поезію
протягом свого
неповторного життя.
Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець,
правозахисник. Один із найактивніших представників
українського культурного
руху шістдесятників.
Герой України.
Іван Дзюба - український
літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент
радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий
Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з
Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—
2001).
Дмитро Павличко - український поет,
перекладач, літературний критик, громадсько-
політичний діяч.
Сергій Параджанов - відомий вірменський
і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат
Державної премії України ім. Т.Шевченка .
Алла Горська - українська художниця-шістдесятник і
відомий діяч правозахисного руху
60-х років в Україні.
Українська літературна організація,
заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку.
Емма Гордієвська – поетеса та художниця
Віра Вовк –
письменниця,
літературознавець,
прозаїк, драматург
і перекладач на
португальську мову
української поезії.
Юрій Тарнавський –
український поет та прозаїк,
один із засновників Нью-
Йоркської Групи та
співзасновник і співредактор її
літературно-мистецького
річника «Нові Поезії».
Це генерація поетів в українській літературі, найбільша
активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття.
“Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”,
тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої
твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася
підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”.
Василь Голобородько
Тарас Мельничук
Микола Воробйов
шістдесятники

More Related Content

шістдесятники

  • 3. Поява шістдесятників зумовлена потоком утрат: на очах покоління все втрачало значення й сенс; людина втрачала лице та будь- яке значення; слово вивітрювалось; мова засмічувалася та зневажалася; культура й література профанувались. Образно кажучи, шістдесятники прийшли в храм красного письменства, щоб заповнити своїм юним духом моторошний вакуум, витворений «чорною дірою» тоталітаризму, що затягувала у свою смертоносну пащу все справжнє, щире, своєрідне.
  • 4. Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам. Він сам в своєму стилі – таким був девіз шістдесятників. Мистецтво нового часу запрагнуло правди, отже — свободи. Тому й тісними виявилися для нього фальшиві догми фальшивої епохи.
  • 5. Після смерті Йосипа Сталіна 1953 року і приходу до керма влади Микити Хрущова в українській літературі спостерігалося явище “відлиги” – послаблення цензури, реабілітація відомих письменників і митців, скасування низки постанов 1940-х років, що стосувалися культури.
  • 6. Це була духовна атмосфера шістдесятників, повітря, яким дихала їх творчість. В Україну майже відразу по падінні страшного ідола ринули два духовно- інформаційні потоки. Перший — потужна течія зарубіжної культури, яка до цього часу надзвичайно «дозовано» надходила в національний інформаційний простір, тому шістдесятники стали чи не першим після неокласиків поколінням митців- інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами світового мистецтва, у тому числі модерністичного, — новітня західноєвропейська й американська поезія (В. Вітмен, Г. Аполлінер, П. Елюар, Ф. Г. Лорка, П. Неруда) й інтелектуально насичена й емоційно напружена проза XX ст. (Дж. Джойс, Е. Хемінгуей, Е.-М. Ремарк, Г. Белль та ін.).
  • 7. Другий культурний потік — фаланга імен і творів реабілітованих українських письменників, переважно представників «розстріляного відродження» (поети В. Чумак, М. Зеров, Є. Плужник, М. Драй-Хмара, прозаїки О. Слісаренко та Г. Косинка й ін.).
  • 8. Існує ще й третє культурне джерело шістдесятництва — народна творчість, що теж надихала молодих письменників на естетичні пошуки (передусім пісенна, тісно пов'язана з обрядовістю), а також прадавня українська міфологія та дивосвіт народних художниць Ганни Собачко-Шостак, Марії Приймаченко, Катерини Білокур.
  • 9. Куди йдемо? Яканас хвиля Жене на кам’яні вітри? Якого виґвалтуємзвіра, Щоб з ним загинутьдопори? Атомні цвяхи, мудрі бляхи I філософські манівці, I сита морда костомахи З кривавим прапором вруці. IванДрач
  • 10. частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, яка проявила національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму. Шістдесятництво-
  • 11. Іван Світличний виводив соцреалізм на загальнолюдський простір і демонтував теорію партійної літератури.
  • 12. Іван Драч подав перші вірші, незвичні й незрозумілі, так, наче його ніколи не вчили, про що і як треба писати.
  • 13. український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Герой України. Один із засновників Народного руху України.
  • 14. Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори його зазвучали апокаліптично.
  • 16. Валерій Шевчук писав блискучі психологічні новели «ні про що».
  • 17. Український письменник, майстер химерної прози, психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.
  • 18. Український письменник. Його твори “Ирій” та “Білий кінь Шептало” є яскравими прикладами химерної прози.
  • 19. це письмо, насичене міфологічністю, філософськими роздумами, художньою умовністю. Ознаки химерної прози: • використання міфів; • міф не має хронотопу; • присутність химерних образів; • межа між світом реальним та ірреальним стерта.
  • 20. Євген Гуцало естетично животворив образи за межами «соціальної дійсності»
  • 22. Василь Симоненко заговорив з Україною в тоні недозволеної щирості й одвертості
  • 24. Ліна Костенко виступала з віршами такого звучання, наче вся радянська поезія до неї була несуттєвою.
  • 25. Українська письменниця, поетеса. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років.
  • 26. Василь Стус створив неповторну поезію протягом свого неповторного життя.
  • 27. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
  • 28. Іван Дзюба - український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999— 2001). Дмитро Павличко - український поет, перекладач, літературний критик, громадсько- політичний діяч. Сергій Параджанов - відомий вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка . Алла Горська - українська художниця-шістдесятник і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні.
  • 29. Українська літературна організація, заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку. Емма Гордієвська – поетеса та художниця Віра Вовк – письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач на португальську мову української поезії. Юрій Тарнавський – український поет та прозаїк, один із засновників Нью- Йоркської Групи та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
  • 30. Це генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття. “Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”, тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”. Василь Голобородько Тарас Мельничук Микола Воробйов