Навчити учнів фантазувати. Створювати кольорове забарвлення слів. Вчити учнів бачити прекрасне в навколишньому світі, малювати картини словами і мандрувати чарівним неповторним світом. Розвивати мовлення і збагачувати його красою рідного слова. Виховувати любов до рідного краю, до рідної мови.
4. П’ять - блакитна, барвінкова,
наче квіточка святкова.
Шоста - синя, як ті сливи,
що дощі вмивали й зливи.
Сьома - вкрили ліс
та балки фіолетові фіалки.
Із семи стрічок веселих
утворилася веселка,
і щоб знати кольори,
ти лічилку повтори.
В лузі дощик із квіток
кольоровий сплів вінок.
У долину, аж до річки,
простяглись барвисті стрічки.
5. ВЕСЕЛОЧКА
Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.
А ясного блакитного
Небу дам назавжди,
Світанкового синього
залишу для води.
Непомітно погаснувши,
Упаду між дубів...
Так ніколи нічого
я не лишаю собі.
6. Існує така легенда.
Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними,
птахів з крилами, які допомагали їм шугати високо в небі.
Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил.
Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати
на свою долю.
Всевишній вислухав скарги людини на важке
життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не
дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за
будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину.
Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть
загинути. Однак і людина повинна розуміти, який
неоціненний скарб отримала — берегти мову,
як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то
загубить і душу, і силу.
8. Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів,що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань!
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!