ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo
ІНФАНТА
Микола Вороний
Різьблю
свій
сон... От
ніби
вчора
Зійшлись,—
і стріча
та
жива.
На землю
тканками
прозорими
Лягли
осінні
дерева.
Акордами
проміннострунни
ми
День
хвилював
і тихо
гас.
Над
килимами
Венера
кинула
алмаз.
У завивалі
мрійнотканому
Дрімала
синя
далечінь,-
І от на
обрії
туманному
Замиготіла
ваша
тінь.
Дзвінкою
чорною
сильвето
ю
Вона
упала
А поза нею
вуалетою
Стелився
попелястий
жаль.
Ви йшли,
як сон,
як міф
укоханий,
Що
виринає
з тьми
століть ..
Вітали вас
— мій
дух
сполоханий,
Рум’яне
Бриніли в
серці
домінантою
Чуття
побожн
ої
хвали,
Коли
величною
інфантою
Ви
поуз
мене
перейшли.
Ви
усміхнулись
яснозоряно
Холодним
полиском
очей,-
І я
схилився
Діткнутий
лезом
двох
мечей.
Освячений, в
солодкій муці
я
Був по той
бік добра і
А наді мною
Революція
В червоній
заграві
пливла .

More Related Content

Микола Вороний "Інфанта"