ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo
Головні образи в
історичному романі
“Маруся Чурай”
пісня. Це – душа”
аз Марусі Чурай — це
аз з легенди, ми не знаємо
еменно, чи жила вона
правді. Найімовірніше
уся Чурай справді жила на
тавщині у XVII ст.,
адаючи пісні, яких співала
країна, а деякі з них
ають і досі.
Напевне, ці рядки чи не
найкраще розповідають
нам про Марусю Чурай. І
саме через ті рядки
виникає думка про те, що
образ Марусі Чурай
є символічним: вона й є в
евному сенсі образом
ароду, з його співучою
ескореною й
ескоримою душею, з
ушевною чистотою й
есправедливо сповненим
траждань життям.
Головні образи в історичному романі "Маруся Чурай"
Головні образи в історичному романі "Маруся Чурай"
Головні образи в історичному романі "Маруся Чурай"
У творі Ліни Костенко отруєння
Гриця — трагічна помилка,
непорозуміння: героїня
підготувала зілля для себе, а
хлопець (там він не одружений, а
тільки наречении) випадково
випив. Пісні ж самої Чураївни, що
крок за кроком розгортають
перед нами трагедію покинутої,
зрадженої, знеславленої
дівчини, доводять інше. Сама
пісня «Ой не ходи, Грицю та й на
вечорниці...» є і розпачливим
зойком зболілої, вистражданої
душі, и обвинувачувальним
актом призначення вбивці.
нев’янучими, свіжими
залишаються її пісні, як і
трагедія любові, вилити в
них. Це саме та мить
геніального осягнення, коли
суто особисте, інтимне стає
всезагаль- ним,
вселюдським, а краса душі і
почуття сприймається на
висотах національної
культури. Одна із багатьох,
і, в той же час, одинока
Маруся Чурай... Дівчина з
легенди.
Головні образи в історичному романі "Маруся Чурай"
Гриць «живе на дві душі». Це людина, яка зазнала трагічного роз-
половинення власного світовідчуття, власної душі. Гриць кохає
Марусю, він ладен усе віддати, щоб бути з коханою, але з іншого
боку на нього тис не його мати, яка хоче оженити сина із багатою.
Десь глибоко в Грицеві проростають ті паростки пристосуванства,
прагматизму та інших не най кращих рис, які він запозичив від
оточуючих. Гриць стає ніби на розпутті, не знаючи, чи врятують
його кохання та велич людської душі, а чи поглине його болото
життєвої марноти та суєти.
Іван Іскра — вірний друг Марусі, Ліна Костенко кількаразово
«натякає» читачеві, що й Іван закоханий у Марусю, але цей
гордий кароокий козак, нащадок своїх славних прадідів, не
висловлює своїх почуттів жодним чином, окрім дружби та
відданості, він не раз підтримує Марусю у важкі для неї
хвилини.
Іван Іскра — звернімо увагу вже на
промовисте прізвище — ніби узага
образ, що бере свій родовід ще від
козаччини, він уособлення мужнос
духу, це людина з гарячим віддан
здатним на все задля справедливо
добробуту близьких та своєї країн
Ліна Костенко з великою
художньою і психологічною
переконливістю довела, що
будь-яка зрада, навіть
особиста, є великим
соціальним злом. Тим
страшнішою є зрада
суспільна, від якої страждає
народ, адже нерідко на
карту ставиться й майбутнє
нації. Роман у віршах
"Маруся Чурай" — твір
панорамно-масштабний.
Головний образ твору —
Вітчизна. На сто думок
замислена Полтава Вербові
гриви хилить до води...
Виконали
учениці 11 класу
Глобенко Валерія,
Ворона Катерина,
Оганісян Манушик

More Related Content

Головні образи в історичному романі "Маруся Чурай"

  • 1. Головні образи в історичному романі “Маруся Чурай”
  • 2. пісня. Це – душа” аз Марусі Чурай — це аз з легенди, ми не знаємо еменно, чи жила вона правді. Найімовірніше уся Чурай справді жила на тавщині у XVII ст., адаючи пісні, яких співала країна, а деякі з них ають і досі.
  • 3. Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона й є в евному сенсі образом ароду, з його співучою ескореною й ескоримою душею, з ушевною чистотою й есправедливо сповненим траждань життям.
  • 7. У творі Ліни Костенко отруєння Гриця — трагічна помилка, непорозуміння: героїня підготувала зілля для себе, а хлопець (там він не одружений, а тільки наречении) випадково випив. Пісні ж самої Чураївни, що крок за кроком розгортають перед нами трагедію покинутої, зрадженої, знеславленої дівчини, доводять інше. Сама пісня «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці...» є і розпачливим зойком зболілої, вистражданої душі, и обвинувачувальним актом призначення вбивці.
  • 8. нев’янучими, свіжими залишаються її пісні, як і трагедія любові, вилити в них. Це саме та мить геніального осягнення, коли суто особисте, інтимне стає всезагаль- ним, вселюдським, а краса душі і почуття сприймається на висотах національної культури. Одна із багатьох, і, в той же час, одинока Маруся Чурай... Дівчина з легенди.
  • 10. Гриць «живе на дві душі». Це людина, яка зазнала трагічного роз- половинення власного світовідчуття, власної душі. Гриць кохає Марусю, він ладен усе віддати, щоб бути з коханою, але з іншого боку на нього тис не його мати, яка хоче оженити сина із багатою. Десь глибоко в Грицеві проростають ті паростки пристосуванства, прагматизму та інших не най кращих рис, які він запозичив від оточуючих. Гриць стає ніби на розпутті, не знаючи, чи врятують його кохання та велич людської душі, а чи поглине його болото життєвої марноти та суєти.
  • 11. Іван Іскра — вірний друг Марусі, Ліна Костенко кількаразово «натякає» читачеві, що й Іван закоханий у Марусю, але цей гордий кароокий козак, нащадок своїх славних прадідів, не висловлює своїх почуттів жодним чином, окрім дружби та відданості, він не раз підтримує Марусю у важкі для неї хвилини.
  • 12. Іван Іскра — звернімо увагу вже на промовисте прізвище — ніби узага образ, що бере свій родовід ще від козаччини, він уособлення мужнос духу, це людина з гарячим віддан здатним на все задля справедливо добробуту близьких та своєї країн
  • 13. Ліна Костенко з великою художньою і психологічною переконливістю довела, що будь-яка зрада, навіть особиста, є великим соціальним злом. Тим страшнішою є зрада суспільна, від якої страждає народ, адже нерідко на карту ставиться й майбутнє нації. Роман у віршах "Маруся Чурай" — твір панорамно-масштабний. Головний образ твору — Вітчизна. На сто думок замислена Полтава Вербові гриви хилить до води...
  • 14. Виконали учениці 11 класу Глобенко Валерія, Ворона Катерина, Оганісян Манушик