More Related Content
Similar to Сутність бізнесу та підприємництва. Технологія організації підприємницької діяльності (20)
Recently uploaded (20)
Сутність бізнесу та підприємництва. Технологія організації підприємницької діяльності
- 1. Тема 1. Сутність бізнесу та підприємництва. Технологія організації підприємницької діяльності 1. Виникнення та еволюція поняття підприємництва. Сутність і функції підприємництва. 2. Пошук підприємницької ідеї. Вивчення ринку. Пошук «ринкової ніші». 3. Вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. 4. Порядок державної реєстрації підприємницької діяльності. 5. Оподаткування підприємницької діяльності. 6. Франчайзинг як спосіб організації підприємницької діяльності
- 2. Бізнесмен і підприємець – в чому відмінності? Звернувшись до бізнес літературі можна знайти декілька основних відмінностей між бізнесменом і підприємцем, і ось основне з них: підприємцем є особа, яка займається реалізацією нових ідей, використанням нових методів заробітку, створенням нових товарів і послуг. Істотну модернізацію вже існуючих товарів і послуг теж можна віднести до діяльності підприємця. Приклад підприємця – Марк Цукерберг, який заснував унікальний сайт, абсолютно новий майданчик для розваги, спілкування, і навіть заробітку. Цукерберг – справжній підприємець.
- 3. У свою чергу, бізнесменом буде називатися той, хто купив вже готовий бізнес або ж у своїй діяльності використовує вже відому модель бізнесу. Людина, який придбав або відкрив продуктовий магазин (яких тисячі) – це бізнесмен. Павло Дуров, успішно перейняв ідею Цукерберга і відкрив свою соціальну мережу «ВКонтакті» – справжній бізнесмен. Побачив -> скопіював -> отримав прибуток. Це формула справжнього бізнесмена. «Роби гроші. Забудь про все інше. Запам’ятай, ми живемо в системі, яка робить прибуток. Усе інше - мішура». (Лі Якокка) Що є головним стимулом бізнесу?
- 4. Що є головним стимулом підприємницької діяльності? Чи є прибуток головним стимулом підприємницької діяльності? Безумовно, прибуток не лише символ успіху. Він є матеріальною основою збільшення капіталу, розширення підприємницької справи. Проте, не менш важливими стимулами є: - самоствердження особистості; - можливість реалізувати свої здібності в одній з найскладніших сфер – сфері людської діяльності. «Підприємець – революціонер в економіці. Прибуток для нього – лише символ успіху. Головне – вступити на незвіданий шлях там, де закінчується звичайний порядок». (Йозеф Шумпетер)
- 5. Поведінка підприємця Класична модель підприємництва Інноваційна модель підприємництва Мета підприємницько ї діяльності Максимізація доходу Оптимізація потенціалу доходності Засоби досягнення мети Застосування підходів, вироблених на основі попереднього власного досвіду Застосування нових, нетрадиційних підходів, пошук нових ресурсів та їх комбінацій, нових систем 11 управління, заохочення тощо Варіантність дій Одноальтернативність з урахуванням минулого досвіду Багатоальтернативність, творчий пошук перспектив Ставлення до ризику Мінімізація ризику Усвідомлений ризик з балансуванням сукупності ризикових варіантів Реакція на зміни в економічному середовищі Констатація факту Прагнення передбачити виникнення проблем та знайти засоби пристосування до них (якщо їх настання не можна попередити) і застосування превентивних засобів для запобігання небажаних наслідків Система заохочень Заохочення стабільності та ефективності Заохочення творчості, новаторства, ініціативи Таблиця 1 Порівняльна характеристика класичної та інноваційної моделей підприємництва
- 7. 2. Найперспективніші сфери підприємницької діяльності. Поняття "підприємницька ідея", її зміст. Підприємницька ідея - конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, продукуючи певний товар, а також чітке усвідомлення мети цієї діяльності, шляхів та засобів її досягнення, розуміння про необхідні ресурси.
- 8. Для генерування бізнес-ідеї можна використати: • відвідування спеціалізованих виставок та ярмарок, • незадоволений попит на ринку, • наукові розробки та патенти, • національні традиції та промисли, •власні знання та досвід, •вивчення прогнозів і тенденцій розвитку ринку, •використання власної спеціальності або хобі, •копіювання та вдосконалення товарів та послуг, що пропонують інші підприємства. Закон Парето На кожному ринку 20% покупців забезпечують 80% продажу. Ця частина покупців і буде забезпечувати успішність бізнесу.
- 11. 1.3. Вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України (ГКУ) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, окрім випадків, передбачених законодавством.
- 12. 5 Класифікація підприємств За метою діяльності комерційні некомерційні організації За формами власності приватні колективні комунальні державні підприємства, засновані на змішаній формі власності Залежно від способу утворення та формування статутного капіталу унітарні корпоративні За організаційно-правовою формою створення й існування підприємств індивідуальні колективні Залежно від кількості працюючих та доходів малі від будь-якої діяльності за рік великі За ознакою національної приналежності капіталу національні іноземні змішані або спільні За видом та характером діяльності виробничої сфери невиробничої сфери За міжгалузевою структурою моногалузевими диверсифікованими Віртуальне підприємство
- 13. Класифікація підприємств 1. За метою діяльності Комерційні підприємства, які займаються підприємницькою діяльністю, якій притаманні самостійність, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційні організації, самостійна, систематична господарська діяльність яких також спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, але без мети одержання прибутку. До них належать благодійні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери економіки. 6
- 14. Класифікація підприємств 2) За формами власності приватне підприємство, що засноване на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи) з правом найму робочої сили. До таких відносять також індивідуальні та сімейні підприємства, але з правом використання тільки особистої праці; колективне підприємство, що засноване на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації; комунальне підприємство, що засноване на власності певної територіальної громади; державне підприємство, що засноване на державній власності; підприємства, засновані на змішаній формі власності. До них належать підприємства, створені на базі об’єднання майна різних форм власності. 7
- 15. Класифікація підприємств 3) За ознакою національної приналежності капіталу національні, капітал яких повністю належить суб’єктам господарювання своєї країни. Національна приналежність визначається також місцем розташування й реєстрації основної компанії; іноземні, якщо сто відсотків капіталу підприємства є власністю суб’єктів господарювання іноземних країн, які повністю або в певній частині, яка забезпечує їх контроль; змішані або спільні підприємства, що створені як вітчизняними так і іноземними суб’єктами господарювання для здійснення спільної діяльності. 11
- 16. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Класифікація підприємств 4) Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. 8
- 17. Колективне підприємництво у формі об’єднання підприємців – господарські товариства , які створюються шляхом внесків засновників у статутний капітал. Учасниками господарських, товариств і суспільств можуть бути індивідуальні підприємці або юридичні особи. Класифікація підприємств Індивідуальне підприємництво у вигляді: фізичних осіб, які вправі займатися підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи; приватних підприємств, де одна особа є власником бізнесу, веде його із залученням найманих працівників, зареєструвавшись як юридична особа; 9
- 18. 14 Організаційно-правові форми підприємств 2. Господарські товариства 1. Підприємства Приватне підприємство Державне підприємство Казенне підприємство Комунальне підприємство Дочірнє підприємство Іноземне підприємство Підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Акціонерне товариство Публічне акціонерне товариство Приватне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія (товариство) Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з додатковою відповідальністю Повне товариство Командитне товариство 3. Кооператив Виробничий кооператив Обслуговуючий кооператив Споживчий кооператив
- 19. 17 ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном; учасники товариства вносять певні частки до статутного фонду та несуть обмежену відповідальність у межах своїх внесків статутний фонд поділений на частки; несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном (в разі виникнення боргів за умов недостатності майна учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника) Товариством з додатковою відповідальністю
- 20. 18 ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства. Командитне товариство
- 21. 15 ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості; несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки майном товариства; акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах вартості акцій, що знаходяться в їх власності. публічне акціонерне товариство приватне акціонерне товариство акції розповсюдж уються шляхом відкритої передплати та купівлі- продажу на біржах акції розповсюд жуються лише між його засновни- ками
- 22. обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Класифікація підприємств 5) Залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік Інші суб’єкти господарювання належать до середніх підприємств 10
- 23. 4. Порядок державної реєстрації підприємницької діяльності
- 24. Сервіси для он-лайн реєстрації ФОП: https://diia.gov.ua/services/reyestraciya-fop Інструкцію можна прослухати за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=sZsMtSjJidU
- 25. Переваги та недоліки підприємницької діяльності у формі ФОП Переваги фізичної особи-підприємця Водночас ФОП властиві певні недоліки 1) реєстрація ФОП за місцем проживання з мінімальною кількістю документів для реєстрації; 2) відсутність вимог до наявності статутного капіталу, печатки, розрахункового рахунку; 3) привласнення усього прибутку і можливість вільно розпоряджатися ним (після сплати податків); 4) наявність на цій основі високоефективних стимулів до праці; 5) незначні витрати на організацію виробництва; 6) високий ступінь свободи економічного вибору. 1) відповідальність фізичної особи- підприємця по зобов'язаннях не лише активами підприємства, але і своїм майном; 2) підвищена відповідальність за результати діяльності; 3) незначні обсяги прибутку, який присвоюють, отже, обмежені можливості розширення підприємства за рахунок власних засобів; 4) складніше, порівняно із середніми і великими підприємствами, отримати кредит; 5) значно велика вірогідність банкрутства; 6) ненормований робочий час, висока інтенсивність праці.
- 26. Відеоінструкції: https://www.youtube.com/watch?v=0EpdhrULAGM https://www.youtube.com/watch?v=uo-Sbwsz5sw Сервіси для он-лайн реєстрації ТОВ: https://diia.gov.ua/services/reyestraciya-tov-na-pidstavi-modelnogo-statutu
- 27. 5. Оподаткування підприємницької діяльності В Україні є дві системи оподаткування підприємців — спрощена і загальна. Типи податків в обох системах однакові, але у спрощеній системі оподаткування інший розмір ставки єдиного податку, є деякі обмеження (наприклад, кількість працівників, види діяльності тощо) залежно від групи, до якої належить ФОП Загальна система оподаткування — це умови роботи для підприємців та організацій, які не мають права або не вигідно переходити на застосування спрощеного режиму оподаткування. На загальній системі оподаткування не потрібно відповідати якимось обмеженням за видами діяльності, кількістю співробітників або розмірами доходів. На відміну від спрощеної системи, загальна система оподаткування відрізняється тим, що сплата податків відбувається від прибутку, а не від отриманого сукупного доходу підприємця. Якщо прибутку немає або він негативний, то податки не сплачуються.
- 28. Групи платників єдиного податку в Україні (2023 р.)
- 29. 7. Франчайзинг як спосіб організації підприємницької діяльності • Ліцензіар (франчайзер) – це, як правило, відома компанія, що володіє унікальними технологічними процесами або знаннями, продукція якої користується широким попитом у споживачів. Незалежна фірма або окремий підприємець стає ліцензіатом (франчайзі), якщо він купує франчайзу та укладає відповідний договір з фірмою-ліцензіаром. • Франшиза – це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзинговий пакет, що зазвичай містить посібники з ведення робіт й інші важливі матеріали, що належать франчайзеру. • Франчайзингові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. • Для того щоб це відбулося, необхідно уважно опрацювати договір франчайзингу (франчайзингова угода), який паралельно є «керівництвом до дії» франчайзі. У договорі чітко встановлюються правила та обов'язки сторін після підписання договору вони не підлягають жодним змінам чи доповненням. Тому франчайзингова угода має бути розроблена дуже ретельно із залученням юристів та консультантів.
- 30. Переваги франчайзингу для франчайзера (ліцензіара) пов’язані так. По-перше, франчайзер має унікальну можливість швидкого розвитку свого бізнесу за рахунок франчайзі (ліцензіата).. По-друге, франчайзер розширює збутову мережу своєї продукції за рахунок коштів франчайзі (ліцензіата).. По-третє, франчайзер має можливість об'єднати зусилля окремих ліцензіатів в організації широкомасштабних рекламних компаній, які сприяють зростанню престижу, як ліцензіара, так і ліцензіатів. Але має місце і недоліки франчайзинга для франчайзера (ліцензіара), що полягають у такому. 1. Неможливість завершити відносини з франчайзі, що не дотримується правил системи. 2. Франчайзі не є працівниками франчайзера. Франчайзі є незалежними власниками бізнесу. Навіть при наявності франчайзингового договору можуть виникати труднощі при контролі угод, здійснюваних франчайзі у своєму бізнесі. 3. Вплив погано працюючих франчайзингових підприємств. 4. Недоплата або виплата внесків із запізненням. 5. Труднощі збереження конфіденційності комерційної таємниці. 6. Вихід із франчайзингової системи успішно працюючих франчайзі.
- 31. • Переваги й недоліки франчайзингу для франчайзі. Переваги франчайзингу для франчайзі (ліцензіатів) є великими, особливо це має велике значення для підприємців які тільки розпочинають свій бізнес і не мають жодного досвіду в ньому. Перелік основних з них наведено нижче. • 1. Навчання менеджменту та консультаційна допомога. • 2. Бізнес під відомим товарним знаком. • 3. Гарантія якості товарів і послуг. • 4. Широкомасштабні рекламні кампанії. • 5. Фінансова підтримка: пошук джерел початкового фінансування; у виборі приміщення для фірми-ліцензіата та проведенні переговорів за його оренду; в управлінні фінансовою діяльністю фірми-ліцензіата; у налагодженні контактів з фінансовими установами, постачальниками та іншими партнерами по бізнесу і т. п. • 6. Франчайзинг зменшує ризик підприємницької діяльності. • Основні недоліки франчайзингу для франчайзі (ліцензіатів). • 1. Часткова втрата свободи. Потенційний франчайзі повинен ретельно дотримуватися правил та інструкції, встановлені ліцензіаром, виконувати всі ділові операції згідно з його розпорядженнями. • 2. Франчайзингові платежі. За зменшення ризику діяльності необхідно платити. Усі переваги, які мають ліцензіати, повинні бути оплачені. Кількість і розміри таких платежів істотно впливають на рентабельність бізнесу ліцензіата. • 3. Стандартизація діяльності. Ліцензіар потребує обов'язкового дотримання операційних стандартів діяльності на фірмі ліцензіата. Відповідність стандартам, зазвичай, забезпечується періодичними інспекціями ліцензіара. З часом суворе дотримання інструкцій, правил і приписів може стати обтяжливим для ліцензіата. • 4. Обмежені продуктові лінії. У більшості випадків договір франчайзингу передбачає, що ліцензіат повинен продавати (виробляти) тільки такі товари (послуги), які схвалені ліцензіаром. Іноді специфічні місцеві умови забезпечують успіх бізнесу за рахунок розширення продуктових ліній, що призводить до конфліктів між ліцензіатом і ліцензіаром. •
- 32. Типи неймінгу •Описовий Назви цього типу легко передають суть послуги чи продукту компанії. Через це вони, як правило, не надто помітні. До прикладу, манікюрний салон «Nail Studio», — назва відразу говорить, про що це, але не несе за собою емоції чи асоціації бренду. Іншими прикладами такого типу назв можуть бути «General Motors», «YouSendIt», «Майстерня шоколаду», «Приправка», тощо. •Метафоричний Метафоричні назви йдуть в глибину, вони більш абстрактні і придатні до інтерпретації. Такі назви краще диференціюються на тлі інших, викликаючи певні асоціації. Оскільки такі назви багатовимірні, то з ними легше працювати у площині побудови бренду. Прикладами таких назв можуть бути «Apple», «Мій Двір», «Farm Fresh», тощо. «Vataga Agency» — це, до речі, також приклад метафоричного неймінгу. •Вигаданий Найприємнішим у розробці назв для брендів є те, що якщо не можеш підібрати відповідного слова, то можеш його просто вигадати! Багато з вигаданих назв побудовані на латинських, грецьких, або інших іноземних словах та модифіковані так, щоб якнайкраще зобразити індивідуальність бренду. «Xerox» та «Kodak» — це яскраві приклади брендів із вигаданими назвами, що зуміли побудувати монументальний капітал. Проблема цих назв полягає в тому, що вони не мають конкретного внутрішнього визначення, тому потрібно бути готовими до того, що доведеться вкласти досить багато часу та маркетингових витрат, щоб встановити за ними значення в очах клієнтів. Той
- 33. • Акронім Абревіатури у неймінгу використовуються давно і досить широко — усі ми чули про «KFC», «ІВМ», «UPS» чи «DHL». Не дивлячись на те, що широка аудиторія може не знати розшифрування цих назв, вони стали обличчям сильних та відомих на весь світ брендів. Недоліком цього типу назв є те, що абревіатури, як правило, важко запам’ятовуються і потребують розробки та застосування комунікаційної стратегії, що розкриватиме значення назви. Географічний • Географічні назви наповнюють бренд усіма історично- культурними асоціаціями, що стосуються регіону його походження. Тут далеко йти не треба, в Україні полюбляють використовувати такий неймінг: «Львівські пляцки», «Микулинецьке пиво», «Житомирські Ласощі», «Банк Львів», тощо. Такий неймінг часто асоціюється з історичністю і традиційністю, тому назвати інноваційний стартап з таким підходом може виявитися складно.
- 34. • Неймінг за ім’ям засновника або на честь відомої особистості • Це — невмируща класика. Зі світових брендів ми усі знаємо «Ford», «Mc`Donalds», «Toyota», «Jack Daniel`s», або з місцевих «Арсен», «Ference Hotel & Restaurant», «Rembrant» та «Pinsel Cafe». Такий підхід чудово відображає, що за брендом стоїть людина, династія, або історія персоналії. Якщо бренд названий на честь засновника, то варто пам’ятати, що разом із розвитком комерційного бренду, потрібно буде працювати також над брендом персональним, а у разі, якщо назва присвячена історичній постаті — необхідно вивчити її біографію, щоб уникнути хибних трактувань щодо бренда. • Ступінь переваги. Достатньо додати до основної назви префікси на зразок «Гіпер», «Мега», «Супер» та подібні, щоб отримати те, що шукаєте. • Синтез. Відбувається комбінація частин декількох слів в одну назву, зокрема й іншомовних. Так зробили «Компастер», «О’Хайна», Modini.
- 35. • Повторення. Ритмічні або римовані назви сприяють запам’ятовуванню. Той же 7-Eleven або Coca-Cola тому підтвердження. • Цитування • Що може бути привабливішим, ніж масова культура? Кіно, серіали, мультфільми, реклама мають величезний вплив на свідомість багатьох людей. Саме тому люди цитують улюблену фразу персонажа або героя. Завдяки таким фішкам компанії та торгові марки як Простоквашино, Агуша або Matrix вже відомі багатьом покупцям. • Приклади з фауни: Jaguar; Puma; Scorpions. Приклади з флори: Жіноча білизна Jasmine;