Вишивка – оберіг українського народу
•Download as PPTX, PDF•
0 likes•164 views
Вишивана сорочка-це оберіг українства
Вишивка – оберіг українського народу
- 3. • викликати у молодого покоління інтерес до історичного минулого народу, його звичаїв і традицій, наблизити їх до перлин народної творчості; • виховувати любов до Батьківщини, до мистецтва; • розвивати таланти і здібності дітей у різних сферах художньо-естетичного циклу.
- 4. Виховання підростаючого покоління – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь. Ці питання постають нині перед педагогом. Тому провідною ідеєю нашого проекту є творчий пошук педагогічного колективу, спрямований на впровадження національних традицій, звичаїв народу.
- 5. • зібрати матеріал стосовно даної теми (включаючи пісні, аудіозаписи, фотографії, зразки вишивок); • проаналізувати стан проблеми, що досліджується; • організувати виставку вишивок ; • розробити сценарій проведення свята, присвяченого Дню української вишиванки.
- 6. Шапка Богдана Хмельницького Найдавніші знахідки зображення одягу
- 8. 1. Якби я вміла вишивать, Розшила б я Дніпрові зорі. Щоб їх тобі подарувать(2 рази), Якби я вміла вишивать(2 рази). 2. Якби я вміла малювать, Намалювала б ніжні маки. Щоб їх тобі подарувать(2 рази), Якби я вміла малювать(2 рази). 3. Якби я вміла так кохать, Як не кохав ніхто на світі, Щоб все тобі подарувать(2 рази), Якби я вміла так кохать(2 рази).
- 9. Виколювання Хрестик Набірування Занизування “Коса” гладь
- 10. 1. Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними Червоними і чорними нитками. Приспів: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. 2.Мене водило безвісті життя, Та я вертався на свої пороги. Переплились, як мамине шиття, Мої сумні і радісні, Мої сумні і радісні дороги. 3. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна, І вишите моє життя, Івишите моє життя на ньому.
- 17. “
- 18. • Рідна мати моя • Рушники наче лебеді • Рушничок (з репертуару Аліни Гроссу)
- 19. 1.Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала, 2. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої. 3. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
- 23. З вечора пригожого аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку. Вишивала, дівчина, вишивала, Чорну і червону нитку брала. А що чорна ниточка – розставання, А червона ниточка – то кохання. Щоб та чорна ниточка часто рвалась, А червона ниточка гладко слалась. Встану я в неділеньку спозаранку, Подарую милому вишиванку. Сердься, мій соколику, чи не сердься, Будеш ти носить її коло серця.