2. В праці "Домострой" визначив
економію як науку про
збагачення свого
господарства.
Визнаючи рабство природнім і
правомірним, Ксенофонт був
прихильником натурального
господарства, як більш
стійкого і надійного.
Землеробство він ставив на
рівні з воєнним мистецтвом, а
ремесло навіть не включав до
предмета економії як негідне
заняття для вільних людей.
Таким було ставлення і до
торгівлі.
Ксенофонт
(430-355рр. до н.е.)
3. У своїх творах побудував
ідеальну державу, в якій мали
існувати три стани:
правителі (філософи), воїни
та ремісники, землероби,
дрібні торгівці, що належали
до вільних людей. Раби з цієї
класифікації виключались,
оскільки в них він бачив не
людей, а знаряддя праці.
Між усіма станами, за планом,
існує чіткий поділ праці.
Платон
(427-347рр. до н.е.)
4. Він був прихильником
натурального
рабовласницького
господарства
з дрібною торгівлею.
Він першим звернув увагу на
відмінності між споживною
вартістю та вартістю товару.
• Человек по своей природе
есть существо
общественное.
• Надежда - это сон наяву.
• Жизнь требует движения.
• Мудрость — это самая
точная из наук.
.
Аристотель
(384-322рр. до н.е.)
5. Був прихильником
інтенсивного ведення
господарства, заснованого
на землеробстві.
У своїх працях рекомендував
відмовитися від рабської праці
та передати ведення
господарства колонам, праця
яких вигідніша,
ніж праця рабів.
Луцій Юній Модерат Колумелла
(4-70 рр. до н.е.)
6. Апологував приватну
власність, вважав натуральне
господарство основою
добробуту людей, а його
продукти - природним
багатством.
Золото як і срібло, на його
думку, - штучне багатство, яке
не може бути метою
діяльності людини.
Фома
Аквінський
(1225—1274 рр.)
7. Меркантилізм
Перша школа буржуазної політичної економії.
Антуан де
Монкретьєн
Томас Ман У центрі уваги меркантилістів
опиняється саме хрематистика -
"породження" грошей грошима.
Трактувала економічний розвиток так,
начебто джерелом багатства
суспільства є обіг і торгівля.
8. У 1615 році опублікував «Трактат
політичної економії», який дав назву
економічній науці
— «політична економія».
Таким чином Монкретьєн уперше
виокремив предмет
економічної науки !!!
Дослідження містить рекомендації
щодо економічної політики держави,
необхідності підтримки національної
промисловості й торгівлі.
Основними джерелами зростання
багатства нації вважав
розвиток мануфактурного виробництва,
торгівлі та утримання у доброму стані
флоту.
Водночас негативно ставився
до землеробства.
Антуан де
Монкретьєн
(1576—1621 рр.)
франц. економіст
9. Його вважають автором теорії
торгового балансу.
Ман був купцем і одним з директорів
Ост-Індської компанії.
Обґрунтував, що баланс зовнішньої
торгівлі є регулятором
багатства країни.
Для цього, на його думку, потрібно
«продавати щорічно на більшу суму,
ніж купувати».
Томас
Ман
(1571—1641 рр.)
англ. економіст
10. Класична
політична економія
Уїльям Петті
П'єр Буагільбер
Франсуа Кене
Адам Сміт
Проголосили принцип
економії свободи та
економічного лібералізму.
Класики були противниками
протекціонізму.
11. Народився в сім'ї ремісника.
У 14 років найнявся юнгою на торгове
судно. Згодом вивчав медицину,
математику, фізику, захоплювався
музикою. З 1650 p. він — професор
анатомії в одному з англійських
коледжів. Під час придушення
визвольного руху в Ірландії був
військовим лікарем. За рахунок земель,
конфіскованих у ірландців, став
великим землевласником.
Медик за освітою, він розглядає
економічний лад країни як живий
організм, «політичне тіло», а відтак
бере собі за мету з'ясувати його
«анатомію». Такий підхід наштовхнув
його на висновок про існування
закономірностей функціонування
«політичного тіла».
Уїльям Петті
(1623—1687 рр.)
основоположник класичної
політичної економії в Англії
«Праця - батько і найбільш
активний принцип багатства,
земля - його мати».
12. Народився в Руані в дворянській сім'ї.
Здобув гарну освіту.
Займався певний
час літературною діяльністю,
потім юриспруденцією. Від 1689 року і
до останніх днів життя займав посаду
судді в Руані.
Виступав з гострою
критикою меркантилізму.
Усупереч останньому він джерелом
багатства вважав не обіг,
а виробництво, зокрема сільське
господарство.
Він оголосив себе «адвокатом
сільського господарства» і вимагав від
уряду всілякого сприяння аграріям.
П'єр Буагільбер
(1646—1714 рр.)
засновник класичної
політичної економії у Франції
13. Фізіократизм
Франсуа Кене
А. Р. Жак Тюрго
Слово "фізіократизм" грецького
походження і складається з двох
частин "фізіо" - природа і "кратоз"
- влада, сила, панування.
Суть фізіократизму в його
центральній ідеї - вивченні основ
природного порядку в економіці.
14. Син бідних батьків, тільки в 12 років
він навчився читати і писати.
Енергійний і працьовитий, він в 1718
році склав іспит на звання лікаря,
отримав ступінь доктора хірургії. В
1752 році став придворним лікарем
при королі Франції Людовіку XV.
Франсуа Кене
(1694—1774 рр.)
франц. економіст,
засновник школи фізіократів
Економіка завжди цікавила Кене. Але свої економічні погляди він
опублікував в останній період життя, вже на схилі років. Перші статті
Кене, присвячені питанням цін на хліб і податкам, були надруковані в
«Енциклопедії» Дідро в 1756 році.
Основу економічної системи Кене становить його вчення про "чистий
продукт". Це надлишок продукції, одержаний у сільському
господарстві, над витратами виробництва. Створюється він, на думку
Кене, лише в сільському господарстві, оскільки тут діє природа, яка
здатна збільшувати споживчі вартості.
15. Тюрго за походженням дворянин. Його
попередники традиційно знаходились
на державній службі в Парижі. Згідно з
сімейною традицією він як третій син
мав отримати духовну освіту. Але 23-
річний А.Тюрго несподівано вирішив
відмовитися від свого призначення для
церкви і перейшов на державну службу.
В 1774 р. він став міністром фінансів
Людовіка XVI. Вчений підготував і
здійснив низку буржуазних
економічних реформ, які передбачали
ліквідацію феодальних обмежень у
торгівлі й виробництві, заборону
податку із хлібної торгівлі тощо. Ці
прогресивні перетворення
спричинилися до незадоволення
феодальної знаті і були скасовані. Це
був крах не тільки реформи, а й
фізіократії в цілому.
Анн Робер
Жак Тюрго
(1727—1781 рр.)
17. Вчений увійшов в історію економічної
думки як засновник глибокого,
системного викладу світової теорії
економічної науки. Його теорія
економічного устрою, заснована на ідеях
лібералізму, принципах економічної
свободи як підвалин розбудови й
розвитку вільного, демократичного,
громадянського суспільства.
Адам Сміт
(1723—1790 рр.)
Шотландський економіст і філософ-етик;
засновник сучасної
економічної теорії.
Головна праця - «Дослідження про
природу і причини багатства народів».
18. Визнав, що поведінкою людей керує егоїзм та
турбота про власну вигоду.
Не доброзичливість і гуманність підприємців, а
природне прагнення до отримання вигоди,
поліпшення власного становища дозволяє іншим
людям задовольняти свої потреби у різних благах.
Розглядаючи особистий інтерес як могутній
природний стимул
прогресивного розвитку суспільства,
А. Сміт вводить поняття «економічної людини».
19. Сформулював концепцію ролі та функції держави,
яка потім отримала назву «держава – нічний
сторож». Згідно цієї концепції, втручання держави у
господарське життя має бути мінімальним, вона
повинна захищати права кожної людини від
несправедливості й гноблення.
Держава повинна охороняти життя, свободу і
власність громадян.
А. Сміт висловлювався за державне регулювання
мінімуму заробітної плати та
норми позичкового відсотку.
20. Сміт виявив на прикладі води та діамантів
парадокс, який пізніше отримав назву
парадокс А. Сміта.
Згідно цього парадоксу, корисність (споживна
вартість) не може визначати мінові пропорції обміну
товарів, оскільки предмети, які є дуже корисними
для людини (наприклад, вода), часто мають малу
ціну, тоді як товари, які не задовольняють
нагальних потреб людини (наприклад, діаманти),
мають дуже високу ціну.
21. Описав принцип „невидимої руки”,
під яким розумів стихійні об’єктивні закони ринкової
економіки, які діють незалежно від волі і бажань
окремих людей.
«Невидима рука ринку» – це механізм стихійної
координації економічної поведінки суб’єктів
господарювання та узгодження їх власних інтересів
за умов вільної ринкової конкуренції.
23. Походив з багатої родини
королівського юриста.
Його гуманістичний світогляд
сформувався ще в Оксфордському
університеті, центрі тодішніх
англійських гуманістів. Як член
парламенту, він сміливо виступав
проти фінансових махінацій короля
Генріха VII, проти його деспотизму.
Цим він сприяв зростанню свого
авторитету серед лондонської дрібної
буржуазії. На королівській службі в
якості канцлера Генріха VIII він стає
супротивником реформаторських
зусиль короля.
Згодом був страчений.
Томас Мор
(1479—1555 рр.)
Грецький термін ou topos позначає «місце, якого немає». Від цього слова
сер Томас Мор використав слово «утопія» для позначення ідеального
гуманістичного суспільства.
Його книга «Утопія» була надрукована латинською мовою в 1516 році, і в
англійському перекладі в 1551 році.
24. • Устрій і управління кожного з міст однакові.
У місті 6000 сімей; в сім'ї — від 10 до 16 дорослих.
Кожна сім'я займається певним ремеслом (дозволено
перехід з однієї сім'ї в іншу).
Для роботи в прилеглій до міста сільській місцевості
утворюються «сільські родини» (від 40 дорослих),
в яких житель міста зобов'язаний пропрацювати
не менше двох років.
Основна причина всіх пороків і лих — це приватна власність і зумовлені
нею протиріччя інтересів особистості і суспільства, багатих і бідних,
розкоші й убогості. Приватна власність і гроші породжують злочини, які
не можна зупинити жодними законами та санкціями.
• Утопія (ідеальна країна) — своєрідна федерація з 54 міст.
25. • Посадові особи в Утопії виборні. Кожні 30
сімей обирають на рік філархами
(сіфогрантами); на чолі 10 філархів стоїть
протофіларх (транібор). Протофілархи
обираються з числа вчених. Вони утворюють
міський сенат, очолюваний князем. Князь
(Адем) обирається філархами міста з
кандидатів, запропонованих народом. Посада
князя незмінна, якщо він не запідозрений у
прагненні до тиранії. Найважливіші справи
міста вирішують народні збори, але вони
обирають більшу частину посадових осіб та
заслуховують їх звіти.
26. Він 27 років просидів у в'язниці, де і
написав свій видатний твір "Місто
Сонця". В основі цієї держави він бачить
загальнонародну власність на майно, та
господарство натурального типу.
Суспільна корисна праця є
обов'язковою для всіх громадян,
забезпечується їхньою високою
свідомістю, не потребуючи
додаткових стимулів.
Саме завдяки цьому злидні буде
переможено.
Томмазо
Кампанелла
(1568—1639 рр.)
домініканський чернець
27. Кампанелла був у розпачі від того, що не встигне написати вже
обмірковану книгу «Місто Сонця» (La Città del Sole).
Ця книга — найвидатніший добуток Томмазо Кампанелли. Вона створена,
безсумнівно, під впливом «Утопії» Томаса Мора. У ній йдеться про місто,
розташоване на горі і яке поділялося на сім поясів, або кіл. У кожному з
них були зручні приміщення для житла, роботи, відпочинку. Передбачено
й оборонні спорудження: вали, бастіони. Головним правителем серед
жителів міста вважався первосвященик — Сонце. Він вирішує всі мирські і
духовні питання. У нього є три помічники: Могутність, Мудрість і Любов.
Перший займається справами миру і війни, другий — мистецтвом,
будівельною справою, науками і відповідними їм установами і
навчальними закладами. Любов піклується про продовження роду,
виховання немовлят. Медицина, аптечна справа, усе сільське господарство
теж у її веденні. Третій помічник також керує тими посадовими особами,
яким довірене харчування та одяг.
У державі Кампанелли встановлена рівність чоловіка і жінки.
29. Фрідріх Енгельс
(1820—1895 рр.)
Карл Генріх Маркс
(1818—1883 рр.)
перший систематизатор та видавець
творів Карла Маркса
німецький філософ-матеріаліст,
теоретик-суспільствознавець
30. Карл Генріх Маркс (1818-1883) народився у Трірі у
сім'ї адвоката. У 1841 р. закінчив юридичний
університет Берлінського університету, згодом
очолював "Рейнську газету", де і познайомився
з Фрідріхом Енгельсом.
Фрідріх Енгельс (1820-1895) народився у м. Бармен,
нині Вупперталь. Університетської освіти не мав.
Його батько - багатий текстильний фабрикант -
намагався якомога скоріше залучити сина до
комерційної діяльності, а тому влаштував його в одну
з великих торговельних контор.
31. Марксистська політична економія почала
формуватися у 40-х роках XIX ст.,
коли у передових країнах світу на зміну
феодалізму уже прийшов розвинений
капіталізм епохи вільної конкуренції.
К. Маркс і Ф. Енгельс зробили висновок про
неминучість зміни соціального устрою
суспільства виключно революційним
шляхом. Соціальною базою революційних
змін марксизм визнав пролетаріат -
робітничий клас.
32. Першопричиною усіх протиріч
суспільства вони вбачали у приватній
власності - основі капіталізму.
Вони розглядали проблеми
конкуренції і монополії,
взаємовідносин праці і капіталу,
суті і причин економічних криз
надвиробництва.
.
33. Періодом завершення формування
марксистської економічної системи стали
50-60 рр. XIX ст. Вершиною марксистської
економічної теорії були фундаментальні
економічні дослідження, які завершилися
підготовкою рукописного варіанта і
публікацією першого тому "Капіталу"
К.Маркса у 1857-1858 рр. К. Маркс завершив
рукопис, який назвав "чорновим очерком",
"Економічні рукописи 1857-1858 років",
у який входило 7 зошитів (обсягом більше
1200 сторінок). Новий рукопис "Критика
політичної економії" (1864-1865 рр.) став
основою для написання "Капіталу".
Праця над «Капіталом»
тривала близько
п'ятнадцяти років !!!
Головною метою
дослідження, за словами
Маркса, було "відкриття
економічного закону руху
сучасного суспільства".
34. Маржиналізм
Карл Менґер
(від фр. marginal – граничний, крайній) – це неокласичний напрям,
одна з магістральних течій сучасної економічної думки, в основі
якого є дослідження граничних економічних величин і
визначення цінності ринкових благ їхньою корисністю та рідкістю.
35. Народився в Галичині, яка на той час
входила до складу Австрійської імперії,
у дворянській сім’ї. Навчався в
університетах Відня та Праги на
факультеті юридичних і політичних
наук. Ступінь доктора отримав у
Краківському університеті.
У 1897 – 1903 рр. працював у
Віденському університеті – з початку
професором кафедри політичної
економії, а потім її завідувачем.
Карл Менґер
(1840—1921 рр.)
відомий вчений-економіст,
засновник австрійської школи
маржиналізму
36. У працях К. Менґера
розвиваються вчення про
блага, теорія цінності,
учення про обмін, теорія
розподілу та ін.
Методологія дослідження Менґера
зводиться до мікроекономічного аналізу.
Автор "Основ політичної економії"
вважав, що економічні процеси потрібно
вивчати через "... їх причинний зв'язок і
закони, якими вони керуються".
Критерій економічного характеру благ він
виводив із відносин між потребою в
благах і кількістю благ.
38. Створив неокласичну економічну теорію, де
органічно поєднуються досягнення класичної
економічної науки і маржиналізму.
Альфред
Маршалл
(1842—1924 рр.)
англійський вчений-економіст,
прихильник ідей вільної
конкуренції і ринку
Його дослідження мають в своїй основі
два девіза: «Природа не робить
стрибків» і «Багаточисленність в
одиничному та одиничне в
багаточисленності».
економіст-творець
«економікс»
39. А. Маршалл обґрунтував доцільність
введення у науковий обіг терміну
«економікс» замість «політична економія».
Вчений вважав, що політична економія
«остерігається торкатися багатьох
політичних питань, які практик не може
ігнорувати; тому вона є наукою – чистою і
прикладною, а не одночасно і наукою, і
мистецтвом. Ось чому її краще позначити
широким терміном «економічна наука»
(економікс), ніж більш вузьким терміном
«політична економія».
За ініціативи вченого
«політична економія» у
1902 р. в Англії була
замінена на «економікс».
40. • сформулював закон попиту.
• розробив концепцію «цінової
еластичності попиту»
• звернув увагу на існування особливої
залежності впливу попиту і пропозиції
на рівень ринкової ціни від періоду часу,
який аналізується.
• розмежував постійні, змінні, граничні та
загальні витрати виробництва.
• показав, що у випадку зниження ціни
пропозиції попит зростає, а пропозиція
зменшується. І, навпаки, у випадку
зростання ціни пропозиції попит
зменшується, а пропозиція зростає.
41. Кейнсіанська
економічна теорія
Кейнсіанство — один із провідних напрямів
сучасної економічної теорії, яка стверджує, що
без активного втручання держави у розвиток
соціально-економічних процесів, без суттєвого
розширення функцій держави капіталізм
неспроможний далі існувати. Ця теорія
отримала назву від імені всесвітньо відомого
англійського економіста Дж. Кейнса.
42. Джон Мейнард
Кейнс
(1883—1946 рр.)
Народився Дж. М. Кейнс у Кембриджі в
родині професора логіки та економіки
Джона Невілла Кейнса.
На відміну від своїх попередників,
Кейнс стверджував, що рівноваги в
економічній системі неможливо
досягти через механізм вільної
конкуренції, рухливість капіталу тощо.
Рівновага - рідкісний випадок
в економіці.
Розширення функцій держави, на його
думку, також необхідне для боротьби з
ростом безробіття, кризами, за
раціональне використання
трудових ресурсів.
Теорія Кейнса дістала назву «макроекономіка» !!!
43. Монетаризм
Мілтон Фрідмен
Монетаризм ґрунтується на кількісній теорії грошей, наданні
грошам визначальної регулюючої ролі, на провідній ролі
обміну порівняно з виробництвом. Надмірне зростання
грошової маси монетаристи пов'язують з великими
державними витратами, тому вони виступають за скорочення
цих витрат, передусім витрат на соціальні потреби.
44. Мілтон Фрідмен
(1912—2006 рр.)
американський економіст, засновник
монетаризму, лауреат Нобелівської
премії, автор 30 книг і 350 статей.
Народився в I9I2 р. в бідному кварталі
Нью-Йорка, у Брукліні,
у сім'ї вихідців із Румунії.
Під час другої світової війни
М. Фрідмен працював як економіст в
міністерстві фінансів, беручи участь у
створенні основ податкової політики
у воєнний час.
Предметом дослідження М. Фрідмена були гроші, грошова
й фінансова політика.