професійна самосвідомість педагога
- 1. Професійна самосвідомість педагога Напружені чинники педагогічної діяльності впливають менш нега- тивно, якщо педагогові властиві як необхідні професійні вміння і на- вички, так і належний рівень розвитку професійно значущих якостей особистості. Однією з важливих умов ефективності професійної діяль- ності, що створює сприятливий емоційний стан, є достатній рівень розвитку професійної самосвідомості. Самосвідомість майбутнього педагога містить систему ставлення особистості до майбутньої профе- сії, систему уявлень про сутність педагогічній професії та вимоги, що висуваються до особистості педагога, систему уявлень про своє про- фесійне «Я». Важливою складовою професійної самосвідомості педагога є висо- кий рівень педагогічної культури: поєднання вимогливості та пошани до особистості учня, здатність керуватися нормами моралі і професій- ними вимогами як мотивами своєї поведінки, передбачення етичних наслідків своїх дій, об’єктивна етична самооцінка. Це забезпечується вольовими зусиллями особистості, спрямованими на самоконтроль і корекцію поведінки, професійно значущими якостями особистості педагога — любов до дітей і професії, гуманність, педагогічний такт, самокритичність, справедливість, відповідальність, самовладання і самоконтроль. У структурі професійної самосвідомості педагога виділяють когні- тивний, афективний і поведінковий компоненти. У когнітивному компоненті розрізняють процес самопізнання і результат — систему уявлень про самого себе («Я»-образ педагога як професіонала). У результаті процесів усвідомлення себе в педагогічній діяльності, в системі педагогічного спілкування і в системі особистіс-
- 2. 71Професійна самосвідомість педагога ного розвитку утворюється узагальнена система уявлень педагога про самого себе. «Я»-образ педагога є відносно стійким утворенням, оскільки може бути схильний до періодичних коливань під впливом внутрішніх (осо- бистісних) і зовнішніх (соціальних) чинників. Особистісний компонент відповідає за осмислення себе в ситуаціях, коли особистісні якості вчи- теля (або їх відсутність) виступають як перешкода до власної активнос- ті або сприяють самореалізації. На підставі цього складаються уявлення особистості про саму себе, вони можуть бути реалістичними — «яким я є» та ідеальними — «яким я хотів би бути». Реальний та ідеальний професійний «Я»-образ можуть не співпадати, що може стати джере- лом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. З іншого боку, таке неспівпадання професійних «Я»-образів є джерелом самовдоско- налення особистості та її прагнення до розвитку. Отже, особистісний компонент самосвідомості забезпечує саморозвиток особистості, тобто потребу особистості в самоактуалізації, у розкритті своїх можливостей. Самореалізація особистісних можливостей, розкриття внутрішнього потенціалу вчителя — умова його успішної творчої діяльності в освіті. Особистості, яка самоактуалізується, притаманні такі якості (за А. Маслоу): адекватне, об’єктивне сприйняття реальності;• прийняття себе й інших;• концентрація не тільки на собі, але й поза собою;• творчість, здатність до творчої діяльності;• єдність з іншими, відчуття приналежності, співучасті;• здатність створювати стійкі емоційні взаємини з іншими;• здатність до позитивної ціннісної орієнтації;• почуття гумору, доброта;• творча здатність до оригінальності.• Якщо вчитель прагне до самоактуалізації, він створює на уроці позитивний клімат, і діти сприймають процес навчання як внутрішнє зростання. Такий учитель обирає професію свідомо, оскільки педагогіч- на діяльність надає йому можливість власного розвитку. Знання педаго- га про самого себе, про свої особисті та професійні якості, оцінка своєї професійної компетентності стають предметом його самоставлення. Афективний компонент професійної самосвідомості містить кілька видів ставлення: до системи своїх педагогічних дій, до засобів і способів досягнен-• ня цієї мети; оцінки результатів своєї роботи; до системи міжособистісних взаємин із учнями, емоційну оцінку• реалізації функцій педагогічного спілкування у своїй професій- ній діяльності;
- 3. 72 Профілактика синдрому емоційного вигоряння педагогів до своїх професійно значущих якостей і в цілому до своєї осо-• бистості як професіонала, оцінку рівня своєї особистісної та професійної компетентності й відповідність своєму власному ідеальному «Я»-образу педагога. У цій структурі самосвідомості формується реальне відчуття «за» або «проти» власного «Я» і відповідно самоприйняття (неприйняття), самоповага (неповага), самоінтерес та ін. Найважливішою характери стикою афективної підструктури професійної самосвідомості вчителя є самооцінка — особиста думка про власну цінність. У сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін «ефективні вчителі». До важливих особливостей ефективного вчителя належать упевненість у собі та висока самооцінка (позитивна оцінка себе як здібної людини, гідної пошани), емоційна стабільність і пра- гнення до максимальної гнучкості. Проте в більшості сучасних педаго- гів переважає негативна «Я»-концепція, низька самооцінка, невпевне- ність у собі. Педагоги з низькою самооцінкою неадекватно сприймають себе й оточуючих, відчувають підвищену тривожність, що негативно позна- чається на педагогічному процесі. Ступінь адекватності самооцінки педагога багато в чому визначає розвиток емоційного напруження в педагогічній діяльності. Маючи адекватну самооцінку та позитивне самоставлення, педагог позитивно впливає на самооцінку й самоставлення дітей, стимулює в них пра- гнення до успіхів у навчальній діяльності, розвиває їхню особистість. Позитивний характер педагогічного іміджу сприяє профілакти- ці розвитку емоційного напруження в учителя і його учнів, сприяє розвитку в них таких особистісних якостей, як доброзичливість, чуй- ність, упевненість у собі. У зв’язку з цим підготовку вчителів необхідно організувати так, щоб стимулювати в них позитивне самосприйняття і самоставлення. Ставлення до самого себе, задоволеність педагога собою і своєю професійною діяльністю викликають певні поведінкові реакції, тоб- то складають поведінковий компонент професійної самосвідомості. Задоволеність своєю професійною діяльністю необхідна вчителеві для успішного розвитку емоційної стійкості, для підтримання необхідного емоційного тонусу, відчуття власної гідності. Учитель, який відчуває задоволеність собою і своєю професійною діяльністю, не зазнає над- мірного емоційного напруження під час спілкування з учнями. Він з більшою готовністю йде на контакт з дітьми, позитивно впливає на їхню особистість. Підсумком процесу професійної самосвідомості є формуван- ня «Я»-концепції педагога, у якій присутні когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти.