![ Шапка 3-20 см (до 50 см) у діаметрі, напівсферична опукло-розпростерта, сірувато-, рудувато-
або червонувато-коричнювата чи кольору горіха, тонкозморшкувата (під дубами — кольору
горіха (каштана), під соснами — пурпурово-коричнювата[1] (бура), під осикою, березою (в
хащах) — світложовто-рудувата). Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом
жовтувато- або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті. Спори видовжено-
веретеноподібні, жовтувато-оливкуваті, 15-18 х 4-5/7 мкм. Ніжка 4-15(20) х 2-5(6) см, брудно-
біла, сірувато, коричнювата, тонкозморшкувата, у верхній частині з тонкою білою сіткою. М'як
Найбільшого білого гриба в Україні — вагою 2,850 кілограма — зірвала на Волині, у
Смідинському лісі Старовижівського району, ковельчанка Ніна Феодосіївна Данилюк 20 серпня
2000 року. Величезний гриб не поміщався у відрі: його шапка по окружності мала 94
сантиметри, а ніжка — майже 40 сантиметрів уш щільний, білий, при розрізуванні не
змінюється, з приємним запахом і смаком.](https://image.slidesharecdn.com/2wnihj3xqeefj8lyaxgc-signature-44e20d9063f49142c25aed2f1b39469bcfb5076ec7cca20ff0789394706c16ea-poli-170403051427/85/-10-320.jpg)
More Related Content
Recently uploaded (20)
Featured (20)
отруйні гриби Княгницька О.
- 2. Дощовик несправжній (Scleroderma aurantiacum L. ex Pers., Scleroderma vulgare Fr.) Місцева назва — твердошкір жовтий. З родини склеродермових . Плодове тіло приплюснуто-круглясте, 2-4-6(8) см у діаметрі, рудувато-сірувато-коричнювате або кольору горіха, дрібно-, зрідка крупнолускате, часто тріщинувате, щільне, всередині спочатку білувате, з неприємним запахом, пізніше оливкуватокоричневе з світлішими тяжиками, далі коричневе, порохняве. Неїстівний; отруйний гриб. Природа отруйної речовини не з'ясована. Росте по всій Україні в листяних і хвойних лісах на узліссі, край доріг, з червня по листопад. Дощовика несправжнього часом помилково збирають замість дощовика їстівного.
- 3. Бліда поганка - гриб з роду мухоморів, відноситься до отруйних грибів. Даний вид грибів росте в листяних і змішаних лісах на родючих грунтах у місцях із задовільною освітленістю. Найчастіше гриб утворює мікоризу із різними листяними породами деревних рослин і чагарників (бук, дуб, береза, клен, липа, ліщина). Гриби даного виду ростуть групами, рідше поодиноко, плодоносять в кінці літа - восени. Бліда поганка зустрічається відносно часто в помірних широтах Європи, Північної Америки, в областях Азії з помірним кліматом. Гриб бліда поганка має характерні риси. Плодове тіло складається з шляпки та ніжки, у молодого гриба покрито плівкою. Розміри шляпки від 5 до 15 см, її забарвлення оливкове, сірувате або зеленувате. Форма шляпки гриба може варіювати від плоскої до напівсферичної, краї її рівні, поверхня волокниста. Бліда поганка має соковиту білу м'якоть, колір якої не змінюється при пошкодженні, а солодкуватий смак і запах виражені слабо. Не прикріплені до ніжки пластинки шляпки розташовані густо, білого кольору.
- 4. Ентолома сіра отруйна З родини ентоломових — Шапка 4—10(11) см у діаметрі, опукло-, плоско- або увігнуторозпростерта, часом з горбом, сріблясто-сіра, оливкувато- або іноді жовтувато-сіра, при зволоженні темніє, при підсиханні світлішає, гола, блискуча. Пластинки прирослі, іноді злегка переходять на ніжку, білі, рожеві. Спори 8—10,5 X 7—8 мкм, кутасто-кулясті або кутасто-широкоовальні. Ніжка 5—11 X 0,5—1,5 см, щільна, з віком порожня, біла, згодом сірувата, гола. М'якуш щільний, білий, спочатку пахне борошном, при підсиханні з неприємним запахом. Поширений у Прикарпатті, на Поліссі та в Лісостепу. Росте у листяних (дубових, букових) лісах; часто; у серпні — вересні. Отруйний гриб.
- 5. Шапка 2-б(8) см у діаметрі, гостроконусоподібна, пізніше конусоподібнорозпростерта, часто асиметрична, з нерівним, іноді лопатоподібним краєм, клейка, слизька, при підсиханні блискуча, жовто або оранжево-червоно, при достиганні чорніє. Пластинки рідкі, жовтуваті, до краю яскраво-жовті, широкоприрослі. Спорова маса біла. Спори 6-14 Х 4-8 мкм. Ніжка 6-10 Х 0,5-1 см, жовто, донизу темніша, при натискуванні біля основи чорніє, волокниста, штрихувата, іноді тріщинувата, порожня. М'якуш жовтий, жовто-червоний, потім чорнів, без особливого запаху. Поширений у Лісостепу. Росте на луках; у червні - листопаді. Отруйний гриб.
- 6. Шапка 2—9 см у діаметрі, щільном'ясиста, тупоконусоподібна, згодом розпростерта, з горбом у центрі, спочатку біла, кремувата, пізніше нерівночервонувато-солом'яно-жовта, червоно- коричнювата, м'ясо-червона, волокниста, з часом радіально-тріщинувата. Пластинки червонувато-білуваті, пізніше оливково-коричнюваті, жовто-коричневі. Спори нерівнобічно- овальні (9)10-12(14) Х 5(6)-7,8 мкм, гладенькі. Ніжка 2-7(10) X 0,5—1,5(2) см; іноді зігнута, щільна, кольору шапки, місцями червонувата. М'якуш білий, при розрізуванні не змінюється або трохи червоніє лише в ніжці, з приємним запахом, неприємний на смак. Росте у листяних лісах, на узліссях, галявинах, у парках, під дубом і липою, рідко; з травня по серпень. Поширений на Поліссі, у Лісостепу. Росте у травні — серпні. Дуже небезпечний, отруйний гриб. Його іноді помилково збирають замість печериці або ковпака, від яких відрізняється формою шапки, відсутністю кільця на ніжці, світлим кольором пластинок. Містить отруйну речовину — мускарин.
- 7. Мухомо́р кра́сный ) — ядовитый психоактивный гриб рода Мухомор, или Аманита порядка агариковых относится к базидиомицетам. Мухомор красный использовался как опьяняющее вещество и энтеоген Шляпка размером от 8 до 20 см. Форма её в начале полусферическая, затем раскрывается до плоской и вогнутой. Кожица ярко-красная, различной густоты цвета, блестящая, усеяна белыми бородавчатыми хлопьями. Мякоть белая, под кожицей светло-оранжевая или светло-жёлтая, с лёгким запахом. Пластинки шириной 0,8—1,2 см, белые или кремовые, частые, свободные, имеются многочисленные промежуточные пластиночки. Ножка цилиндрическая, высотой 8—20 и диаметром 1—2,5 см, белая или желтоватая, с клубневидно-утолщённым основанием, у зрелых грибов полая. Остатки покрывал. Хлопья на кожице шляпки ватные, белые, могут отпадать. Плёнчатое кольцо в верхней части ножки, свисающее, устойчивое, края часто неровные, верхняя поверхность иногда слегка рубчатая. Влагалище приросшее, многослойное, очень хрупкое, имеет вид нескольких колец из беловатых бородавок возле основания ножки.
- 8. Жовчний гриб — неїстівний через гіркого смаку трубчастий гриб сімейства Болетовые. Капелюшок 3-8 см, округло-подушковидная, гладка, суха, бурувата. М’якоть біла, м’яка, на зламі слабо рожевіє, дуже гірка. Трубочки приросли або виїмчасті, білі, з віком брудно-рожеві, з округлими порами. Ніжка 4-6 X 1,4-1,9 см, клубневидная або циліндрична, суцільна, гладка, кремово-охрнстая, з коричнево-бурим сітчастим малюнком. Спори 12-14 X 4-5 u, нерівно- веретеновидні, гладкі, світло-бурувато-рожеві. Росте у хвойних лісах у червні-вересні. В УРСР поширений повсюдно. Дослідження показали, що специфічні речовини, додають гіркий смак грибу, покращують роботу печінки (Bauchet, 1961). Цілком можливо, що цей гриб знайде собі застосування при лікуванні різних захворювань печінки.
- 9. Диаметр шляпки составляет 8—25 см (до 30 см), шляпка имеет полушаровидную, округло-подушковидную форму, в зрелом виде ближе к распростёртой, на ощупь гладкая или бархатистая, сухая, цвет шляпки — беловатый, сероватый, грязно-серый, оливково-серый, иногда с желтоватым или охряным оттенком, иногда с зеленоватыми или желто-розовыми разводами. Мякоть белая или желтоватая, на срезе умеренно синеет или окрашивается в красный цвет, в ножке — красноватая, у старых грибов с неприятным запахом. Трубочки желтоватые, позднее жёлто-оливковые, зеленовато-жёлтые, поры мелкие, желтоватые, позднее оранжевые, карминно-красные, красно-оливковые или красно-бурые, при надавливании синеют. Ножка 5—15 см высотой и 3—10 см толщиной, вначале яйцевидная или шаровидная, потом клубневидная, бочонковидная или реповидная, суженная кверху, плотная, цвет сверху желтовато-красный, в середине — карминно-красный или оранжево-красный, у основания — буровато-жёлтый. Имеет сетчатый рисунок с округлыми ячейками.
- 10. Шапка 3-20 см (до 50 см) у діаметрі, напівсферична опукло-розпростерта, сірувато-, рудувато- або червонувато-коричнювата чи кольору горіха, тонкозморшкувата (під дубами — кольору горіха (каштана), під соснами — пурпурово-коричнювата[1] (бура), під осикою, березою (в хащах) — світложовто-рудувата). Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом жовтувато- або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті. Спори видовжено- веретеноподібні, жовтувато-оливкуваті, 15-18 х 4-5/7 мкм. Ніжка 4-15(20) х 2-5(6) см, брудно- біла, сірувато, коричнювата, тонкозморшкувата, у верхній частині з тонкою білою сіткою. М'як Найбільшого білого гриба в Україні — вагою 2,850 кілограма — зірвала на Волині, у Смідинському лісі Старовижівського району, ковельчанка Ніна Феодосіївна Данилюк 20 серпня 2000 року. Величезний гриб не поміщався у відрі: його шапка по окружності мала 94 сантиметри, а ніжка — майже 40 сантиметрів уш щільний, білий, при розрізуванні не змінюється, з приємним запахом і смаком.