ݺߣ

ݺߣShare a Scribd company logo

Основні форми економічного розвитку. Товарна організація та її роль в еволюції суспільства

•Download as PPTX, PDF•
•
Maryna Ivashchenko
Maryna Ivashchenko

Генезис форм організації суспільного виробництва. Натуральне виробництво. Товарне виробництво: умови виникнення та розвиток. Товар і його властивості.

1 of 37
Downloaded 13 times
О С Н О В Н І Ф О Р М И Е К О Н О М І Ч Н О Г О Р О З В И Т К У . Т О В А Р Н А О Р Г А Н І З А Ц І Я Т А Ї Ї Р О Л Ь В Е В О Л Ю Ц І Ї С У С П І Л Ь С Т В А ІващенкоМ.М.
1. Форми суспільного виробництва ІващенкоМ.М.
Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності. ІващенкоМ.М. Виділяють такі форми організації суспільного виробництва: 1) натуральну 2) товарну
НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ - це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. ІващенкоМ.М.
1) замкнутість економічної діяльності; 2) відсутність обміну; 3) засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці. В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки: ІващенкоМ.М.
Відповідно до рівня й характеру продуктивних сил первісного суспільства і на основі спільної та колективної за своїм змістом і формою складалися і розвивалися первіснообщинні виробничі відносини. Їх основу становила общинна власність на засоби виробництва. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
Колективна праця первісних людей і колективна общинна власність на засоби виробництва обумовлювали наявність спільності і єдності економічних інтересів членів общини. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ У цих умовах питання про те, хто буде займатися тим чи іншим видом праці в той чи інший період часу, вирішувалось колективно. Тут ніхто не діяв на свій власний розсуд чи за власним бажанням. Кожен скорявся єдиній волі колективу. Тому й праця окремої особи завжди виступала органічною частиною суспільної праці, носила безпосередньо суспільний характер. ІващенкоМ.М.
НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ Господарство первісної общини носило натуральний характер!!! ІващенкоМ.М.
У первісних общинах існував природній поділ праці, тобто поділ праці в залежності від статі та віку. Спеціалізація чоловіків у галузі полювання, а жінок - у галузі збирання рослинної їжі та домогосподарстві призводила до деякого підвищення продуктивності праці. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ Проте на певному ступені розвитку продуктивних сил первіснообщинного суспільства праця стає все більше і більше спеціалізованою. Природній поділ праці все більше і більше уступає місце суспільному поділу праці. ІващенкоМ.М.
Скотарство Близько 8 тисяч років тому вперше були приручені (одомашнені) кози та вівці, пізніше — свині й віслюки, корови, коні. Завдяки скотарству люди почали отримували м’ясо, молоко, шкіру, вовну. Із часом вони почали використовувати худобу для перевезення вантажів, оранки землі. ІващенкоМ.М.
Скотарство і землеробство Поступово вирізнилися племена скотарів, які постійно пересувалися в пошуках нових пасовищ: вели кочовий спосіб життя. Виникнення землеробства і скотарства мало велике значення в житті людства. Перший великий суспільний поділ праці ІващенкоМ.М.
Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної і абсолютної форми є перший суспільний поділ праці. ІващенкоМ.М.
Перший великий суспільний поділ праці Поряд із землеробством розвивається скотарство. Там, де для цього були більш сприятливі умови, скотарство стає основним видом трудової діяльності. В окремих районах племена залишають землеробство і поступово переходять виключно до скотарства. Таким чином, скотарство відокремилось від землеробства як самостійна галузь господарства. З виділенням із загальної маси первісних племен таких, які виключно займалися скотарством, відбувся перший великий суспільний поділ праці. ІващенкоМ.М.
Перший великий суспільний поділ праці Перший великий суспільний поділ праці сприяв значному підвищенню продуктивності праці і на його основі - виникненню додаткового продукту. Праця виробників, результатом якої є цей додатковий продукт, виступає як додаткова праця. ІващенкоМ.М.
Перший великий суспільний поділ праці Тому, унаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами. Займаючись в основному виробництвом продуктів тваринництва (м’яса, молока, шкір), скотарські племена потребували продуктів землеробства (зерна, плодів, борошна), землероби, навпаки, — продуктів тваринництва (м’яса, шкір, шерсті). Таким чином, на стадії першого великого поділу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами. ІващенкоМ.М.
Відокремлення ремесла Осілий спосіб життя сприяв розвитку ремесел — виготовленню різноманітних виробів. Із волокон льону, конопель і вовни овець люди навчилися прясти нитки, з ниток виготовляти тканину, а з неї - шити одяг. Для виготовлення тканини використовували прості ткацькі верстати. Люди також помітили, що вогка глина на вогні стає твердою, після чого не розмокає у воді. Тоді вони почали ліпити посуд із вогкої глини й обпалювати його в печах. Відтоді молоко, воду, зерно люди почали зберігати в глиняних посудинах. Щоб глиняні посудини мали правильну круглу форму, їх виготовляли на гончарному крузі. Другий великий суспільний поділ праці ІващенкоМ.М.
Ремесло – це дрібне виробництво, що основане на особистій праці виробника та ручному інструменті. ІващенкоМ.М. Виготовленням різних виробів стали постійно займатись у спеціальних майстернях окремі люди — ремісники. Ці предмети вони обмінювали на продукти харчування, худобу, інші різноманітні речі.
Другий великий суспільний поділ праці Виробництво більш досконалих знарядь праці та зброї, що все частіше виготовлялися з металу, вимагало великої і вмілої праці, з’явилася об’єктивна необхідність відокремлення ремесла від землеробства і тваринництва. Ремесло стає спеціальністю окремих осіб. Праця ремісників поступово відокремлюється від праці землеробів і тваринників, і ремесло виділяється в самостійну галузь виробничої діяльності людей. ІващенкоМ.М.
Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. ІващенкоМ.М.
Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів спеціально для обміну!!! ІващенкоМ.М.
Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається ТОВАРОМ!!! ІващенкоМ.М.
ІващенкоМ.М. ТОВАРНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ - це організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну. ІващенкоМ.М.
ІващенкоМ.М. В умовах товарного виробництва проявляються такі риси економіки: 1) суспільний поділ праці; 2) приватна власність на засоби виробництва; 3) обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками; 4) стихійний характер товарного господарства; 5) наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів.
Виділяють 2 стадії розвитку товарного виробництва: Бартерне (будь-який товар можна обміняти на будь-який інший товар безпосередньо) Грошове (характеризується появою нового специфічного товару- грошей, які можна обміняти на будь-який інший товар) ІващенкоМ.М.
2. Властивості товару ІващенкоМ.М.
ТОВАР – це продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну. ІващенкоМ.М.
Властивості товару: Споживча вартість Вартість Мінова вартість ІващенкоМ.М.
Споживча вартість - це споживацька оцінка якості товару це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини Споживча вартість має бути продуктом праці людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості товару. Влітку для споживча вартість морозива (корисність) зростає, а взимку – навпаки зменшується. Коли людина хворіє, то споживча вартість ліків («корисність») зростає. ІващенкоМ.М.
Вартість- це уречевлена в товарі суспільна праця виробника У кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Вона визначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, його знаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару. ≈ Вартість морозива та ін. ІващенкоМ.М.
Мінова вартість- це кількісне співвідношення, пропорція, у якій обмінюється один товар на інший Один товар має безліч мінових вартостей. Є зовнішньою формою відбиття вартості товару. Т1 = Т2 Т1 = 2Т3 Мінова вартість морозива «Ріжок» № 1 22,50 грн. 24,20 грн. № 2 № 3 23,00 грн. ІващенкоМ.М.
ЗАКОН ВАРТОСТІ передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. ІващенкоМ.М.
АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕОРІЇ ВАРТОСТІ: Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їх виробництво. Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача. ІващенкоМ.М.
Під ГРАНИЧНОЮ КОРИСНІСТЮ розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції. ІващенкоМ.М.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ: у міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність кожної додаткової одиниці даного продукту скорочується. time Задоволення від споживання/корисність (utility) ІващенкоМ.М.
ТОВАР – це продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну. Форми організації суспільного виробництва: 1) натуральне господарство 2) товарне господарство Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається ТОВАРОМ!!! Властивості товару: • споживча вартість; • вартість; • мінова вартість. ЗАКОН ВАРТОСТІ : виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. Альтернативні теорії вартості: 1) теорія факторів (витрат) виробництва; 2) теорія попиту і пропозиції; 3) теорія граничної корисності. ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ: у міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність кожної додаткової одиниці даного продукту скорочується. ІващенкоМ.М.

More Related Content

Основні форми економічного розвитку. Товарна організація та її роль в еволюції суспільства

  • 1. О С Н О В Н І Ф О Р М И Е К О Н О М І Ч Н О Г О Р О З В И Т К У . Т О В А Р Н А О Р Г А Н І З А Ц І Я Т А Ї Ї Р О Л Ь В Е В О Л Ю Ц І Ї С У С П І Л Ь С Т В А ІващенкоМ.М.
  • 3. Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності. ІващенкоМ.М. Виділяють такі форми організації суспільного виробництва: 1) натуральну 2) товарну
  • 4. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ - це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. ІващенкоМ.М.
  • 5. 1) замкнутість економічної діяльності; 2) відсутність обміну; 3) засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці. В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки: ІващенкоМ.М.
  • 6. Відповідно до рівня й характеру продуктивних сил первісного суспільства і на основі спільної та колективної за своїм змістом і формою складалися і розвивалися первіснообщинні виробничі відносини. Їх основу становила общинна власність на засоби виробництва. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
  • 7. Колективна праця первісних людей і колективна общинна власність на засоби виробництва обумовлювали наявність спільності і єдності економічних інтересів членів общини. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
  • 8. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ У цих умовах питання про те, хто буде займатися тим чи іншим видом праці в той чи інший період часу, вирішувалось колективно. Тут ніхто не діяв на свій власний розсуд чи за власним бажанням. Кожен скорявся єдиній волі колективу. Тому й праця окремої особи завжди виступала органічною частиною суспільної праці, носила безпосередньо суспільний характер. ІващенкоМ.М.
  • 9. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ Господарство первісної общини носило натуральний характер!!! ІващенкоМ.М.
  • 10. У первісних общинах існував природній поділ праці, тобто поділ праці в залежності від статі та віку. Спеціалізація чоловіків у галузі полювання, а жінок - у галузі збирання рослинної їжі та домогосподарстві призводила до деякого підвищення продуктивності праці. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ІващенкоМ.М.
  • 11. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ Проте на певному ступені розвитку продуктивних сил первіснообщинного суспільства праця стає все більше і більше спеціалізованою. Природній поділ праці все більше і більше уступає місце суспільному поділу праці. ІващенкоМ.М.
  • 12. Скотарство Близько 8 тисяч років тому вперше були приручені (одомашнені) кози та вівці, пізніше — свині й віслюки, корови, коні. Завдяки скотарству люди почали отримували м’ясо, молоко, шкіру, вовну. Із часом вони почали використовувати худобу для перевезення вантажів, оранки землі. ІващенкоМ.М.
  • 13. Скотарство і землеробство Поступово вирізнилися племена скотарів, які постійно пересувалися в пошуках нових пасовищ: вели кочовий спосіб життя. Виникнення землеробства і скотарства мало велике значення в житті людства. Перший великий суспільний поділ праці ІващенкоМ.М.
  • 14. Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної і абсолютної форми є перший суспільний поділ праці. ІващенкоМ.М.
  • 15. Перший великий суспільний поділ праці Поряд із землеробством розвивається скотарство. Там, де для цього були більш сприятливі умови, скотарство стає основним видом трудової діяльності. В окремих районах племена залишають землеробство і поступово переходять виключно до скотарства. Таким чином, скотарство відокремилось від землеробства як самостійна галузь господарства. З виділенням із загальної маси первісних племен таких, які виключно займалися скотарством, відбувся перший великий суспільний поділ праці. ІващенкоМ.М.
  • 16. Перший великий суспільний поділ праці Перший великий суспільний поділ праці сприяв значному підвищенню продуктивності праці і на його основі - виникненню додаткового продукту. Праця виробників, результатом якої є цей додатковий продукт, виступає як додаткова праця. ІващенкоМ.М.
  • 17. Перший великий суспільний поділ праці Тому, унаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами. Займаючись в основному виробництвом продуктів тваринництва (м’яса, молока, шкір), скотарські племена потребували продуктів землеробства (зерна, плодів, борошна), землероби, навпаки, — продуктів тваринництва (м’яса, шкір, шерсті). Таким чином, на стадії першого великого поділу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами. ІващенкоМ.М.
  • 18. Відокремлення ремесла Осілий спосіб життя сприяв розвитку ремесел — виготовленню різноманітних виробів. Із волокон льону, конопель і вовни овець люди навчилися прясти нитки, з ниток виготовляти тканину, а з неї - шити одяг. Для виготовлення тканини використовували прості ткацькі верстати. Люди також помітили, що вогка глина на вогні стає твердою, після чого не розмокає у воді. Тоді вони почали ліпити посуд із вогкої глини й обпалювати його в печах. Відтоді молоко, воду, зерно люди почали зберігати в глиняних посудинах. Щоб глиняні посудини мали правильну круглу форму, їх виготовляли на гончарному крузі. Другий великий суспільний поділ праці ІващенкоМ.М.
  • 19. Ремесло – це дрібне виробництво, що основане на особистій праці виробника та ручному інструменті. ІващенкоМ.М. Виготовленням різних виробів стали постійно займатись у спеціальних майстернях окремі люди — ремісники. Ці предмети вони обмінювали на продукти харчування, худобу, інші різноманітні речі.
  • 20. Другий великий суспільний поділ праці Виробництво більш досконалих знарядь праці та зброї, що все частіше виготовлялися з металу, вимагало великої і вмілої праці, з’явилася об’єктивна необхідність відокремлення ремесла від землеробства і тваринництва. Ремесло стає спеціальністю окремих осіб. Праця ремісників поступово відокремлюється від праці землеробів і тваринників, і ремесло виділяється в самостійну галузь виробничої діяльності людей. ІващенкоМ.М.
  • 21. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. ІващенкоМ.М.
  • 23. Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається ТОВАРОМ!!! ІващенкоМ.М.
  • 24. ІващенкоМ.М. ТОВАРНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ - це організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну. ІващенкоМ.М.
  • 25. ІващенкоМ.М. В умовах товарного виробництва проявляються такі риси економіки: 1) суспільний поділ праці; 2) приватна власність на засоби виробництва; 3) обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками; 4) стихійний характер товарного господарства; 5) наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів.
  • 26. Виділяють 2 стадії розвитку товарного виробництва: Бартерне (будь-який товар можна обміняти на будь-який інший товар безпосередньо) Грошове (характеризується появою нового специфічного товару- грошей, які можна обміняти на будь-який інший товар) ІващенкоМ.М.
  • 28. ТОВАР – це продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну. ІващенкоМ.М.
  • 30. Споживча вартість - це споживацька оцінка якості товару це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини Споживча вартість має бути продуктом праці людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості товару. Влітку для споживча вартість морозива (корисність) зростає, а взимку – навпаки зменшується. Коли людина хворіє, то споживча вартість ліків («корисність») зростає. ІващенкоМ.М.
  • 31. Вартість- це уречевлена в товарі суспільна праця виробника У кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Вона визначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, його знаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару. ≈ Вартість морозива та ін. ІващенкоМ.М.
  • 32. Мінова вартість- це кількісне співвідношення, пропорція, у якій обмінюється один товар на інший Один товар має безліч мінових вартостей. Є зовнішньою формою відбиття вартості товару. Т1 = Т2 Т1 = 2Т3 Мінова вартість морозива «Ріжок» № 1 22,50 грн. 24,20 грн. № 2 № 3 23,00 грн. ІващенкоМ.М.
  • 33. ЗАКОН ВАРТОСТІ передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. ІващенкоМ.М.
  • 34. АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕОРІЇ ВАРТОСТІ: Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їх виробництво. Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача. ІващенкоМ.М.
  • 35. Під ГРАНИЧНОЮ КОРИСНІСТЮ розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції. ІващенкоМ.М.
  • 36. ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ: у міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність кожної додаткової одиниці даного продукту скорочується. time Задоволення від споживання/корисність (utility) ІващенкоМ.М.
  • 37. ТОВАР – це продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну. Форми організації суспільного виробництва: 1) натуральне господарство 2) товарне господарство Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається ТОВАРОМ!!! Властивості товару: • споживча вартість; • вартість; • мінова вартість. ЗАКОН ВАРТОСТІ : виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. Альтернативні теорії вартості: 1) теорія факторів (витрат) виробництва; 2) теорія попиту і пропозиції; 3) теорія граничної корисності. ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ: у міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність кожної додаткової одиниці даного продукту скорочується. ІващенкоМ.М.