�ݺ�ߣ

До дня незалежності України
Бібліотека ЧДТУ 2016

Цей день в історії України
24 СЕРПНЯ 1991 РОКУ ДЕПУТАТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ
РЕСПУБЛІКИ, ЗІБРАВШИСЬ НА ЕКСТРЕНУ
СЕСІЮ, ПРОГОЛОСУВАЛИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. УРСР
СТАЛА УКРАЇНОЮ."ЗА" ПРОГОЛОСУВАЛИ 392 із 450
ДЕПУТАТІВ. ПРОТИ - 4.
НА ТОМУ Ж ЗАСІДАНН
І ВР ОГОЛОСИЛА ПРО ВИХІД З СРСР (ЯКИЙ УКРАЇНА
СТВОРИЛА У 1923 РОЦІ) І СТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ
ЗБРОЙНИХ СИЛ. А ЩОБ ТАКЕ ВАЖЛИВЕ РІШЕННЯ
ДЕПУТАТІВ ПІДТВЕРДИЛИ ГРОМАДЯНИ НОВОЇ КРАЇНИ, НА
1 ГРУДНЯ 1991 РОКУ БУЛО
ПРИЗНАЧЕНО ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНИЙ РЕФЕРЕНДУМ.
УКРАЇНСЬКИЙ НДІ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА
ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА І ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ
КІНОФОТОФОНОАРХІВ УКРАЇНИ ІМ. Г. С. ПШЕНИЧНОГО
НАДАЛИ "ІСТОРИЧНІЙ ПРАВДІ" ФОТОГРАФІЇ ТОГО ЧАСУ.

Чернетка Акту про Незалежність. Архів Левка
Лук'яненка.
Фото - Мустафа Найєм
Як це було………….
Здобуття суверенітету кожної держави —
це перший її крок у досягненні свободи й
незалежності, крок до соціально-
економічного та духовного прогресу,
благополуччя й добробуту народу.
Виходячи з цього та виражаючи волю й
прагнення українського народу, Верховна
Рада України 16 липня 1990 р. прийняла
Декларацію про державний суверенітет
України, який відповідає споконвічним
інтересам усього народу республіки. Його,
згідно з Декларацією, становлять
громадяни України всіх національностей,
повага до прав яких зафіксована в цьому
документі.
Дальший поступ до свободи й
незалежності республіки було прискорено
в зв'язку зі спробою державного
перевороту 19—21 серпня 1991 р., коли
група керівних партійних і державних
діячів спробувала загальмувати
демократичні процеси, відкинути всю
країну назад — до брежнєвського
лихоліття, а то й сталінщини.
Така небезпека загрожувала й суверенній
Україні. Ось чому скликана 24 серпня
позачергова сесія Верховної Ради України
розглянула одне, але надзвичайно важливе
для дальшої долі народу питання: про
політичну ситуацію в республіці й заходи,
яких необхідно вжити, щоб не допустити
можливості повторення подібного в
майбутньому. Головним, справді
історичним наслідком роботи сесії було
проголошення Акту незалежності України.

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про проголошення незалежності України
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.
З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція,
закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 1 грудня 1991 року провести
республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежності.
Голова Верховної Ради
Української РСР Л. КРАВЧУК
м. Київ
24 серпня 1991 року N 1427-XII
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним
переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію
державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН
та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний
суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
Проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Верховна Рада УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року

Я люблю Україну (до Дня Незалежності України)

УДК 94(477)
Б 94
Бушін, М.І. Історія
України [Текст] = History
of Ukraine / М.І.Бушин ;
Пер. з укр.Н.М.Бушиної,
С.В.Дмитрук .- Черкаси :
ЦНТЕІ , 2006, - 309 с. –
текст на англ. мові
ISBN 966-8120-39-6
УДК 94(477)(075.8)
І-90
Бушін, М.І. Історія України
[Текст] : навчальний
посібник для студентів
неісторичних
спеціальностей вищих
закладів освіти /авт.кол.:
М.І.Бушин, О .І. Гуржій
,Ю.Ю. Ілляшенко та ін.; за
заг. ред. М.І.Бушина та О .І.
Гуржія . – Черкаси : ЦНТЕІ ,
2007. - 474 с. –ISBN 978-966-
8120-57-2 .
УДК 94(477)(075.8)
І-90
Бушін, М.І. Історія України
: проблемні лекції [Текст] :
для студентів неісторичних
спеціальностей вищих
навчальних закладів :
навчальний посібник / О.М.Бут,
М.І.Бушин, Ю.І.Вовк та ін.; за.
ред. М.І.Бушина та О .І.
Гуржія . – Черкаси : ЧДТУ ,
2012.- 524 с. –ISBN 978-966-
402-125-5 .
УДК 94(477)(075.8)
І-90
Історія України та її
державності [Текст] :
навчальний посібник для
вищих навчальних закладів
/Л . Є.Лещинський ,
І.О.Гаврилів, Р.Д.Зінкевич та
ін.;за наук. ред.
Л . Є.Лещинського. – 3-тє
вид.,переробл. і доп.- Л.:
Вид-во “Бескид Біт”,2005.-
368 с.
ISBN 966-8450-16-7

Український національний символ -
тризуб - сягає у сиву давнину, коли людина
тільки-но почала своє самоусвідомлення та
самоствердження. Одне з перших зображень
тризуба на нашій території зафіксоване на
кам'яній застібці періоду Трипільської
культури (ІV - ІІІ тис. до н. е.), біля
дніпровського острова Шанця. У V ст. до н. е. -
IV ст. н. е. цей символ охоче карбували на своїх
монетах правителі Боспорського царства.
Згодом його прийняли і почали активно
використовувати пращури сучасних українців.
Нове життя для цього державного символу
настає після проголошення Центральною Радою
у січні 1918 р. IV Універсалу, коли було визнано
за необхідне використати знак князівської влади
київських князів - тризуб як герб Української
Народної Республіки, що символізувало б
спадкоємність державної традиції в українських
землях. В лютому 1918 р. голова Центральної
Ради М. Грушевський (великий вчений-історик)
виступив із пропозицією визнати як державний
герб УНР зображення тризуба. Здобуття
Україною державної незалежності поставило
питання про зміну державної символіки,
звільнення її від вузько класових, партійних
підходів, про повне врахування національних
традицій.

За рішенням Президії Верховної Ради затвердили малий герб України у
вигляді золотого тризуба на синьому полі. Тризуб як знак Київської Держави
Володимира Великого, насамперед символізує безперервність тривалого
історичного розвитку українського народу.
Кольорове зображення малого герба відповідає національним кольорам - жовтому і
синьому, В основу герба покладено зображення тризуба, розроблене свого часу
видатним українським художником В. Кричевським. Співвідношення ширини
тризуба до його висоти обрано 3:5, тобто дотримано принципу "золотого
перетину". Золотий тризуб розміщено на синьому п'ятикутному щиті, форма якого
зумовлена загальним контуром тризуба.
Ескізний проект герба, а також схему графічного зображення тризуба, щита,
геральдичне графічне зображення герба виконали архітектор А. Гречило (М.
Львів), художники О. Кохан (М. Київ) та І. Турецький (М. Львів).
Постановою Верховної Ради від 19 лютого 1996 року визначено: "Великий
Державний герб України встановлюється з урахуванням малого Державного
герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як
двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним
елементом великого Державного герба України є Знак Княжої Держави
Володимира Великого ("малий Державний герб України").
Будучи своєрідним ключем для усієї системи української національної символіки,
тризуб навіть наприкінці XX ст. не розкрив усіх своїх таємниць та потаємних
значень.

Здавна різні народи використовували під
час змагань певні символи, що мали вказувати
місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок
тканини, прикріплений до списа. На
князівських стягах давніх слов'ян зображували
богів, тотемні знаки, а після прийняття
християнства - Ісуса Христа, різних святих.
Наприкінці XIII ст. на українських землях
стали вживати геральдичні символи на
прапорах.
Українське синьо-жовте сполучення - одне з
найдавніших. Походить воно від герба
Галицько-волинського князівства: золотого
лева в синьому полі, який з'явився в другій
половині XIII ст. У 1410 році ополчення
Львівської землі брало участь у
Грюнвальдській битві під синьою корогвою із
зображенням жовтого лева, що спирається на
скелю.
Є й інший погляд на походження нашого
прапора. Краю-країні, де зародилася
хліборобська цивілізація, притаманні саме сині
і жовті фарби. Золотаві хлібні лани і миріє
ніжно-блакитне небо над ними, синя
дніпровська або морська хвиля і жовтий пісок -
усе це зроду-віку складало краєвид нашої
землі.

Око українця завжди милували і жовті квіти горицвіту, дивини, буркуну,
соняшника, і голубі пелюстка цикорію, барвінку, волошки. Навесні, коли
відроджується життя, першими з'являються проліски і пшінка - сині і жовті квіти.
Жовте - вогонь і синє - холод - два полюси буття, але водночас і два кінці осі,
навколо якої це буття обертається.
Поєднання жовтого і блакитного кольорів бачимо і на багатьох гербах козацької
старшини. Водночас необхідно зазначити, що згадані кольори переважають на
гербах графа Безбородька, гетьманів Михайла Дорошенка, Івана Брюховецького,
Кирила Розумовського.
У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор символом
УНР. З 28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий стяг
Державним прапором України. В Конституції України від 28 червня 1996 р.
визначено: "Державний прапор України стяг із двох рівновеликих горизонтальних
смуг синього і жовтого кольорів".

До найбільших святинь будь-якого
народу належить і гімн. Це ті слова і музика,
які змушують кожного підійматися при
перших же акордах, з трепетом в душі
слухати ту мелодію, яка віднаходить
найпотаємніші струни, кличе до високого й
світлого. Є такий символ і в українців - це
гімн "Ще не вмерла Україна".
Перша музична символіка нашого народу
сягає часів Київської Русі. Тоді її роль
виконували бойові заклики та пісні, які
створювали патріотичний настрій перед
битвами. З тих часів поширюються пісні
релігійного змісту. В них возвеличуються
Божа Матір, Господь, святі.
До найпоширеніших видів старовинної
гімнової пісні належать кантати, що
виконуються хором, триголосні псалми,
короткі похвальні речі на честь Богородиці
та святих.

Перед боєм з монголо-татарською ордою на Калці 1223 р. руські дружинники співали "З
нами Бог, розумійте язици". Також як гімн звучала з вуст українських воїнів перед
Грюнвальдською битвою 1410 р. бойова пісня "Богородзіна дзевіца", що була у той час
спільною для народів Польщі і Литви.
У період козацької історії на перший план виходять пісні-гімни, що прославляють подвиги цієї
своєрідної суспільної організації. Особливо популярною була спочатку "Нуко, хлопці, до
зброї'. Пізніше поширилися такі, як "Пісня про Байду", "Ой, на горі, там женці жнуть",
"Засвистали козаченьки", які набули великої популярності.
Коли у 1848 р. у Львові стає до влади Головна Руська Рада, вона приймає за національний гімн
вірш отця Івана Гушалевича "Мир вам, браття". На Закарпатті тоді ж Олександром
Духновичем був написаний гімн "Я русин єсть і буду".
Та саме в ті часи, у другій половині XIX ст., точніше у 1862 р., у Києві з'являється вірш
відомого етнографа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна".
Він був покладений на музику Михайлом Вербицьким і невдовзі став новим національним
гімном. Вперше пісня зазвучала у селі Млині (сьогодні це територія Польщі), де жив автор
музики М. Вербицький (молодий священик). Карпатська Україна у 1939 р. закріпила
законодавче як державний гімн цю пісню. 1 грудня 1991 р. музична редакція національного
гімну "Ще не вмерла Україна" затверджена Державним гімном нашої держави. Крім того часто
виконується також "Боже Великий, єдиний, нам Україну храни" (музика М. Лисенка, слова О.
Коптського), "Ой у лузі червона калина" (гімн Українських Січових Стрільців).
В сучасній Конституції України від 28 червня 1996 р. стверджується: "Державний гімн
України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом,
що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України".

УДК 94/477/
П 19
Пастернак О. Пояснення тризуба,герба Великого
Київського князя Володимира Святого [Текст]
/О.Пастернак . – Київ : Веселка ,1991 .- 47 с.
ISBN 5-301-01293-2
УДК 94/477/
С 32
Сергійчук В.І. Національна символіка
України [Текст] : науково-художня книга. -
Киів: Веселка ,1992 .- 109 с.
УДК 94/477/(07)
Н 35
Національна символіка незалежної України [Текст] :
методичні рекомендації для студентів неісторичних
спеціальностей вищих навчальних закладів /уклад .:
М.І. Бушин, І.Ю.Мащенко,В.Ф. Юзвенко. - Черкаси :
ЧІТІ , 2001. - 48 с.
УДК 94(477)
Н 35
Національна символіка [Текст] : Кн.1. -
Київ,1991.- 48с./Б-ка “Пам’ятки України

УДК 94(477)14
К 28
Касьянов Г.В. Україна 1991-2007 : нариси новітньої
історії [Текст] /Г.Касьянов. – Київ : Наш час,2007. –
428с.
ISBN 966-8174-17-8 .
УДК 94(477)
Г 68
Горєлов М.Є. Держава і цивілізація в історії України
[Текст] : монографія/
М.Є.Горєлов, О.П.Моця,О.О.Рафальський. – Київ : Еко-
Продакшн,2009.-880с.
ISBN 978-966-1622-03-5
УДК 94(477)
Г 68
Горєлов М.Є.Цивілізаційна історія України [Текст] :
монографія/М.Є.Горєлов, О.П.Моця, О.О.Рафальський. –
Київ : ТОВ УВПК “ЕксОб”,2005 . -632с.
ISBN 966-7769-42-9
УДК 94(477)
К 75
Коцур В.П. Україна : історичні події та факти [Текст] /
В.П. Коцур, А.П. Коцур . – Чернівці.- Переяслав-
Хмельницький : Книги –ХХІ , 2005.- 144 с.
ISBN 966-8653-20-3 .

УДК 94(477)14
Д 36
Державогенез на українських землях на початку
90 років ХХ століття : [монографія ]
/М.І.Бушин,В.М.Лазуренко,А.Ю.Лега та інші. –
Черкаси : Черк. ЦНТЕІ, 2006.- 194с.
ISBN 978-966-8120-5
УДК 323.1
Л 84
Лук’яненко Л.Г. Національна
ідея і національна воля [Текст] /
Л.Г. Лук’яненко .- Київ.,2006 . –
288с.
ISBN 966-608-309-4
УДК 329
Ч-75
Чорновіл В.Пульс української незалежності
[Текст] : колонка редактора/ Вступ.стаття
та післямова Леся Танюка . – Київ :
Либідь,2000 . -624с.
ISBN 966-06-0155-7
УДК 94(477)
С 32
Сергієнко П.П. Соборна
Україна : від ідеї до
життя [Текст] /
П.П.Сергієнко. – Київ : Т-во
“Знання” України,1993.-
64с.

З літературою по темі презентації можна ознайомитись та
отримати в відділі обслуговування бібліотеки ЧДТУ .(кім.102/2к.)
Презентацію підготувала Поштар Л.В.

�ݺ�ߣ

Я люблю Україну (до Дня Незалежності України)

Recommended

More Related Content

What's hot (20)

Similar to Я люблю Україну (до Дня Незалежності України) (20)

More from Бібліотека ЧДТУ (12)

Я люблю Україну (до Дня Незалежності України)