�ݺ�ߣ

Світлій пам’яті
випускника Барвінківської
гімназії №1
Євгена Солодовніка

Його біографія –
як спалах зірки.
Коротка, яскрава.
23 роки – і все життя.

Безтурботне дитинство, кропіткі будні і веселі свята
шкільного життя, цікаве студентство,
диплом Краматорської машинобудівної академії…

Любив техніку і спорт, багато
читав і залюбки брав участь в
інтелектуальних іграх, мав
багато друзів, готовий був
завжди прийти на допомогу.
Євген був справді кращим, мав
велике мужнє серце,
був чесною і порядною
людиною, справжнім
патріотом своєї держави, який
ціною власного життя
врятував інших.

Свій вибір стати
військовим зробив ще в
дитинстві.
У жовтні 2013-го пішов
служити до Збройних
Сил за контрактом.
Служив у
Дніпропетровській
області у полку зв’язку.

Рядовий Євген Солодовнік міг проходити службу
на пункті зв’язку у Дніпропетровській області. Але
попросився в зону АТО.
Він і там мав бути штабним зв’язківцем, але
рвався на передову. Тож БТР під номером 004 став
його бойовою машиною.
З визвольними боями він разом з побратимами
йшов з одного населеного пункту буремного
Донбасу до іншого.

24 липня 2014 року був
направлений у зону АТО.
28 серпня 2014 року востаннє
вийшов на зв’язок з рідними.

Рідні сподівалися, що він живий.
Нехай поранений, нехай в полоні,
але живий…
Були оприлюднені списки тих,
хто пропав безвісти
під Іловайськом.
Серед десятків вояків
там значився і Євген…
Я не піду у Вічність, не піду,
А просто полечу в життєвий вирій.
Під кулі своїм тілом упаду
За Україну, рідних і за віру.

Тільки у лютому 2015-го за результатами ДНК було
достеменно встановлено: серед загиблих
українських вояків в Іловайському котлі і Євген
Солодовнік.
З Дніпропетровська до Барвінкового доставили
«Вантаж-200»…
Я смерть знайшов в триклятому котлі,
Коли, оточених, нас нищила сволота,
Яка ще ходить по моїй землі
Й робити з нас рабів тремтячих хоче.
Я в пеклі був, на тій передовій,
Де небо віддавалося громами.
Нас оточили, ми вступили в бій…
Повір мені, я не злякався, мамо…

В останню путь проводжали
Євгена всім містом.
Важким було прощання.
Ховали Героя з військовим
оркестром, під залпи салюту та
спів Гімну України.
Я ще не жив, та в пам’яті зоставсь
В пташинім леті, в росяних світанках.
Пече мені ще досі Іловайськ
Скривавленою величчю останків.
Я повернувсь, як станули сніги,
І посміхнувсь до всіх так щиро-щиро.
Зустрінь мене й відразу проведи
Із журавлями у життєвий вирій…

Обставини загибелі:
Євген був разом з полковником
Борисом Борисовичем Кифоренко.
Вiн їхав на БТРі зв’язку пiд
номером 004 перед уазиком
полковника Кифоренка. Загинули
вони разом 29 серпня 2014 р. під час
виходу з оточення поблизу м.
Іловайськ
(с. Многопольє, Старобешівський
район, Донецька область). БТР
підбили, і весь екіпаж згорів: солдат
Солодовник Євген Олегович,
механік-водій, молодший сержант
Юрковець Ігор Володимирович та
майор Губа Яків Миколайович.
Сімейний стан: Залишились батьки.
Місце поховання:
м. Барвінкове, Харківська область.

Герої не вмирають!
Вони з нами! У нашій пам’яті, у наших
серцях!
Я не боявся смерті, мамо, ні.
Священна смерть за батьківські пороги.
Немає в тім солдатської вини,
Що ворогам не встиг відстрелить ноги,
Щоб не топтали землю цю святу
І зброєю не бряцали страшною.
Ти не хвилюйся, мамо, я прийду
І буду тепер завжди із тобою… (Ю. Ситник).
Однією зіркою на небі стало більше…

Солодовнік Євген
Олегович
15.07.1991 – 29.08.2014

�ݺ�ߣ

Світлій пам'яті випускника Барвінківської гімназії №1 Солодовніка Євгена

Recommended

More Related Content

What's hot (20)

Similar to Світлій пам'яті випускника Барвінківської гімназії №1 Солодовніка Євгена (20)

More from Ruslana Peresada (20)

Recently uploaded (16)

Світлій пам'яті випускника Барвінківської гімназії №1 Солодовніка Євгена