“І мертвим, і живим, і ненарожденним…”.pptx
Download as PPTX, PDF0 likes96 views
“І мертвим, і живим, і ненарожденним…”
More Related Content
Similar to “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”.pptx (20)
More from TykhomirovaKaterina (20)
Recently uploaded (13)
“І мертвим, і живим, і ненарожденним…”.pptx
- 1. “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” Послання
- 2. Теорія літератури Послання — різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів“ Горація, де мовиться про принципи художньої творчості), поширився у всіх європейських літературах, а відтак і в українській (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє“ Т. Шевченка або “Товаришам із тюрми“ І.Франка та ін.
- 3. “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє” Цей твір, як і поема «Сон» («У всякого своя доля...»), не міг пройти крізь лещата цензури, тому розходився в списках, які були знайдені й у членів Кирило-Мефодіївського товариства. Послання фігурувало в слідчій справі й також вплинуло на жорстокий вирок його автору. Уперше твір надруковано в 1859 р. в лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Твір звернено насамперед до української еліти, себто освіченої частини панства.
- 4. Історія написання У рукописній збірці «Три літа» Т. Шевченко зазначив, що послання «І мертвим, і живим…» він написав 14 грудня 1845 р. у селі В’юнищі на тодішній Переяславщині (нині це Канівський район Черкаської області), у маєтку поміщика Степана Самойлова, де поет перебував два тижні. Тут Шевченко виконав малюнок «У В’юнищі», з якого видно, що це село, котре належало Самойлову разом із кріпаками, мало добротні хати й великий майдан, було розлогим. У В’юнищі поет написав і низку інших значущих творів, зокрема «Псалми Давидові». Т.Шевченко «У В’юнищі»
- 5. Ідейно-тематичний зміст Як і в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»), у посланні Т. Шевченко художньо розкрив найголовніший соціальний конфлікт свого часу — протистояння закріпаченого народу й панів-кріпосників. Проте в «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» ця суперечність набула нових відтінків. Особливість назви полягає у тому, що автор називає мертвими українських поміщиків-кріпосників, живими — інтелігенцію, про яку поет найбільше говорить у творі, а ненароджені — простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності всіх сил нації.
- 6. Ідейно-тематичний зміст Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, висміює тих, хто хизувався своєю вдаваною любов’ю до України, проте власних кріпаків – теж українців – «запрягали в тяжкі ярма». Іван Їжакевич. „Кріпаків міняють на собак“
- 7. Ідейно-тематичний зміст Епіграф узято із Першого послання Іоана: «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець». А далі в тому ж вірші пояснюється: «Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» У часи Шевченка з Біблією були знайомі навіть неписьменні кріпаки, тож початок вірша не вимагав додаткових пояснень. Тим паче смисл Послання від Іоана був зрозумілий тим освіченим верствам населення України, до яких передусім було звернено Шевченкове «Послання». Епіграф, як годиться, виражає ідею твору: «І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв». С.Васильківський “Козацький двір”
- 8. Ідейно-тематичний зміст «І мертвим, і живим» - поетичне послання, дидактичний, повчальний твір письменника-реаліста. Це зразок громадянської лірики Шевченка, сповненої сатиричного пафосу. Поет різними способами у дискусії доводить свою думку, висловлює свої переконання, розкриває життєві принципи і проповідує важливі для нього ідеї. Внутрішній світ ліричного героя близький до переконань автора. «Посланіє» - спосіб проголосити своє життєве кредо і засудити в ідейній суперечці тих земляків, чиї погляди Шевченко вважав не просто хибними, а безбожними і низькими.
- 9. Ідейно-тематичний зміст Темою послання є показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів. Ідея: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. Провідний мотив: звернення до тогочасної української еліти, яка має дбати про свій народ, його історію, культуру та державність. С.Васильківський “Вечір”
- 10. Композиція Твір має складну назву, яку зазвичай скорочують для зручності називання. Але важливо, щоб читач усвідомлював усю назву цілком. Бо це послання стосується і кожного з нас, «ненарожденних земляків». До речі, старослов’янізми «ненарожденних», «посланіє» Шевченко вживає для створення високого стилю. Виходячи з назви, автор звертається до кожного, хто вважає себе українцем, незалежно від того, куди закинула його доля («в Украйні і не в Украйні»). С.Васильківський “Весна в Україні”
- 11. Композиція «Посланіє» складається з 9 уривків різного розміру, які ритмічно відділені один від одного. Кожен уривок має свою ідею і навіть іноді іншого адресата. Починаючи посланіє, Шевченко визначає своє місце як народного трибуна, подібного до народних співців-кобзарів: Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних…
- 12. Композиція Далі поет засуджує земляків, які «оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкі ярма». Мова йде тут про кріпаків; поет гнівно називає поміщиків «недолюди, діти юродиві». Він до всіх українців, як до людей розумних, таких, що зможуть змінити «велику руїну» і знову перетворити її «на рай тихий». Поет закликає схаменутися, розкутися, брататися і не шукати щастя у чужому краю. Завершується перша частина афоризмом: В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
- 13. Композиція Друга частина «Посланія» звернена до тих земляків, які шукають «доброго добра» на чужині. Це не допомагає землякам, які стали освіченими, довести свою освіченість ділами: І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв… Завершується другий уривок засудженням дворян – нащадків козацької старшини. Це їхні діди крали добро закріпаченої Катериною української землі.
- 14. Композиція Третій уривок сповнений гніву щодо таких нікчемних панів, яких Шевченко називає “смердячим гноєм” та іронічно “орлами”, бо вони стають причиною того, що матері ридають, діти плачуть, а люди засуджують їхні вчинки. Четверта частина закликає дворянство схаменутися. Шевченко, як пророк, передбачає майбутнє українського народу: Розкуються незабаром Потече сторіками Заковані люде, Кров у синє море Настане суд, заговорять Дітей ваших… І Дніпро, і гори!
- 15. Композиція Шевченко переносить пророцтво з Біблії на український ґрунт. Він згадує українську географію і найбільшу проблему- кріпацтво, яке письменник називає рабством. Інші ж деталі біблійного пророцтва лишаються незмінними і оповідають про загибель дітей, про руйнування сімей і відцурання дітей від батьків. Але сучасна людина, на думку Шевченка, сама винна в неповазі дітей до батьків, бо ті обманюють своїх дітей, виховуючи їх як паненят, що не знають реалій справжнього життя: Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять…
- 16. Композиція П’ята частина звернена як раз до панських нащадків, які отримали модну освіту. Це кульмінаційна частина, у який Шевченко піднімає проблему самоідентифікації українців. За більш як 100 років мало що змінилось у свідомості освічених українців, так званої інтелектуальної еліти. Шевченко вважає, що проблема починається з освіти: Якби ви вчились так, як треба, І все те бачив, і все знаю, То й мудрість би була своя. Нема ні пекла, ані Раю. А то залізете на небо: Немає й Бога, тілько я! «І ми не ми, і я не я,
- 17. Композиція Проблемами освічених людей поет вважає пихатість , відмову від віри як справжньої цінності , орієнтацію на цінності, нав’язані авторитетами. За часів Шевченка - це умовний німець «учитель великий», з погляду поета, формує ідентифікацію української еліти, вирішує, яке коріння «віднайде» українська еліта (слов’яни чи моголи). Українська нація створила свою міфологічну ідеальну історію, начитавшись модної і прогресивної літератури: У нас воля виростала, У голови гори слала, Дніпром умивалась. Степом укривалась!
- 18. Композиція Шевченко пропонує альтернативну офіційній для 19 століття українську історію, сьогодні саме на стражданнях українського народу акцентується увага істориків, саме страждання і боротьба лежать в основі української самоідентифікації: Кров’ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах! Окрадених трупах! Поет пропонує вивчити своє славне минуле.
- 19. Композиція Наступна частина показує, що українська еліта цілком залежить від політичної гри сходу або заходу, і за 100 років знову нічного не змінилось: Раби, підніжки, грязь Москви Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. М. Пимоненко “У колодязя”
- 20. Композиція Шевченко стверджує, що сучасники чваняться минулими перемогами, самі ж перебувають у тому самому рабському становищі, що і їх батьки: Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І нам, синам, передали Свої кайдани, свою славу! М.Пимоненко “Київська квіткарка”
- 21. Композиція Остання частина – заклик будувати своє майбутнє на своїй власній історії, на живій славі дідів. Фінал будується на уособленні. Україна називається старою матір’ю, сліпою калікою, яку розпинають власні діти, точать кров із ребер, хочуть просвітити її очі «современними огнями». З погляду Шевченка, формула українського успіху проста: Не дуріте самі себе, Того Бог карає, Учітесь, читайте, Того діти цураються, І чужому научайтесь, В хату не пускають. Й свого не цурайтесь, Чужі люди проганяють… Бо хто матір забуває,
- 22. Українці повинні пам’ятати про своє минуле, іти в майбутнє і допомагати один одному, триматись разом, як єдиний народ: Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, - Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. М.Пимоненко “Хлопець у солом’яному капелюсі”
- 23. Художня своєрідність твору У «Посланії» дивовижно поєднались ліризм, патетика і гостра сатира. Деякі дослідники називають її виправною сатирою, бо Шевченко мав на меті виправити українське панство, хибно перебільшуючи повчальний ефект свого дидактичного твору. Ліричний герой органічно поєднує різні за характером і настроєм частини: ліричний відступ, сувора інвектива, викривальний монолог, у якому Шевченко відтворює за допомогою лексики дискусію між ліричним героєм і його опонентами, благання, заклик до національного єднання. М.Пимоненко “Перед грозою”
- 24. Художня своєрідність твору Затаврувавши своїм гнівним словом гріховні “діла” “земляків” у минулому й сучасному, Шевченко звертається й до “ненарожденних”, адже його послання – то глибокі філософсько-політичні роздуми над долею України. Афористичні пророцтва великого поета звучали пересторогою не тільки для його сучасників, вони особливої гостроти й актуальності набувають у наш час: “Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде”, “…і премудрих немудрі одурять!” Тим, хто використовує сьогодні народ як засіб для досягнення своєї політичної кар’єри, своїх корисливих цілей, варто прислухатися до пророчих Шевченкових слів: “Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори”. М.Пимоненко “Сінокіс”