More Related Content
What's hot (20)
Viewers also liked (13)
Similar to 16158 євген маланюк (20)
More from njhujdbwz (20)
Recently uploaded (13)
16158 євген маланюк
- 1. НАШОГО ЦВІТУ – ПО ВСЬОМУ СВІТУ!
- 3. ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
- 4. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в тому, щоб зробити науковий аналіз і систематизацію поглядів Євгена Маланюка на образ України крізь призму сучасних літературознавчих досліджень творчості поета-мислителя. ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: 1. Систематизувати розпорошені в численних публікаціях, на сторінках періодичних видань, наукових бібліотеках України матеріали про життєвий і творчий шлях поета. 2.Дати характеристику літературній діяльності Євгена Маланюка. 3.Дослідити поетично-містичний образ України у поезіях Євгена Маланюка. ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є громадянська лірика Є. Маланюка, публіцистика націонанально-державницького спрямування. ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ наукової роботи є індивідуальні особливості творення поетичного образу України у творчості Є.Маланюка.
- 5. Євген Маланюк народився 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в Архангороді Херсонської губернії (тепер селище Новоархангельск Кіровоградської області).
- 6. Внук кремезного чумака, Січовика блідий правнук,— Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну... Євген Маланюк — випускник 7-го класу реального училища. 14 червня 1914 року, Єлисаветград. Навчався Євген Маланюк в Архангородській початковій школі. Як і його молодші брати, Онисим та Сергій, він відзначався блискучими знаннями
- 7. Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський, П. Саксаганський, Гнат Юра, композитор і диригент К. Шимановський, видатний поет Є. Маланюк, письменник Ю. Яновський, академік Петро Проскура. Є. Маланюк навчався в 1906-1914 рр. Єлисаветградське реальне училище
- 8. Петербурзький політехнічний інститут У 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера. Євген Маланюк після закінчення Київської військової школи. 1916 р.
- 9. . Каліський табір інтернованих воїнів армії УНР (Польща). 1922(7) р. Чужа земля, чужі похмурі люди — Й саме життя, здається, вже чуже... Чужа земля, чужі похмурі люди — Й саме життя, здається, вже чуже... У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно- просвітницьку діяльність. У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.
- 10. Подєбрадський замок - осідок Української господарської академії 1928 року закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині (1923-1928 рр.), отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.
- 11. ТВОРЧІСТЬ 1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР). 1922 співвидавець альманаху “Озимина”. Збірки поезій 1925 “Стилет чи стилос?” Калуш, Польща. 1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина 1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща “Земна Мадонна” , Варшава, Польща “Перстень Полікрата” , Варшава, Польща “Вибрані поезії”, Варшава, Польща Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).
- 12. У 1925 році Євген Маланюк одружився із Зоєю Равич, проте цей шлюб розпався 1929 року. Через кілька років поет одружиться вдруге з чешкою Богумілою Савицькою, у 1934 році у цьому шлюбі народиться син Богдан. 1945 рік змусив поета залишити домівку і перебратися до Німеччини. У червні 1949 року поет переїжджає до США, поселяється на околиці Нью-Йорка: спершу працює фізично, потім – у проекторному бюро, де й трудився до виходу на пенсію в 1962 р.
- 13. Збірка «Стилет чи стилос?». Вийшла у світ у 1925 році у Подєбрадах. Це друга з упорядкованих Євгеном Маланюком книг поезій (перша «Гербарій»), проте їй випало стати першою книгою, що побачила світ. До збірки увійшли поезії, написані протягом 1921-1925 років Назва збірки ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет - зброя в руках воїна, стилос - перо літописця.
- 14. Євген Маланюк зберіг у своєму серці образ рідної України, заради неї жив і працював у світах. В епіцентрі його поезії є завжди і всюди Україна: Як до тебе протоптати тропи? В сивій млі спостерегти мету? Чи ж пропалить синій жар Європи Азії проказу золоту? Це край зелених степових просторів, оповитих теплими, пахучими вітрами: І сниться степ Твій, сняться луки І на узгір’ях - вітряки Там свист херсонського простору! Там вітер з кришталевих хвиль! Для Євгена Маланюка Україна - це “степова Еллада”, “Мадонна Дикого поля”, це і “свист херсонського простору”, і річка його дитинства Синюха, і гомін дубів прадідівських, тепла долоня сестри, бабця біля печі. Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі –весна. О, моя степова Елладо, Ти й тепер антично – ясна... А мені ти – фата – моргана На пісках емігрантських Сахар – Ти, красо землі несказання, Нам немудрим – даремний дар
- 15. Про повернення в Україну не могло бути й думки. Тоді Батьківщина виринає в уяві поета зовсім інакшою : А може, й не Еллада Степова, Лиш відьма – сотниківна мертва й гарна Поворотними у розвитку цього мотиву виявилися поезії циклу «Псалми степу». Євген Маланюк робить відкриття, яке шокує і його самого: Ні, Ти не мати! Шал кохання У чорнім полум’ї коси, В обличчі степової бранки Хміль половецької краси Тебе б конем татарським гнати, І тільки просвистить аркан – Покірливо підеш сама Ти, З лукавим усміхом у бран
- 16. “Україна-ненька” перестала існувати. Для Маланюка вона уже – страшно подумати! - “не мати!”. Він ще сам боїться цього відкриття: на цьому рівні виникає мотив любові до України в образах сина і матері: Прости, що я не син, не син Тобі ще, бо й Ти – не мати, бранко степова! З Твоїх степів летять птахи зловіщі, А я творю зневажливі слова ... Проте слово уже було знайдено, образ явився, постав і невдовзі набув остаточного завершення: Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати, мертва чи жива Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто гвалтував тебе? Безсила, Безвладна, п’яна і німа Неплодну плоть, убоге тіло Давала кожному сама…
- 17. Поет навчився любити й ненавидіти одночасно. І чим більше любові до рідної землі, тим більше ненависті до її бездержавності. “Любити й ненавидіти батьківщину дано геніям. Так немилосердно картати Україну міг лише той, хто був готовий за неї віддати своє життя. Той, для якого вона “у кров і мускули вросла”, воістину набуває й нетрадиційне для нас розуміння патріотизму” – писав М.Неврлий. Поет, котрий сам із зброєю в руках воював за волю України, шкодував, що не наклав головою у боях, котрий так проймався скорботою і ностальгією на чужині, не міг примиритися з її долею. Любов - ненависть стала двома полюсами, максималістським натхненням його незвичного патріотизму.
- 18. В Нью-Йорку 16 лютого 1968 року Є.Маланюк i помер. Похований на Нью-Джерському Бавнд-Бруку (цей цвинтар американськi украïнцi називають "нашим пантеоном"). З останнього листа до сина Богдана. 2 жовтня 1967 “Мій єдиний (сину) і вся сім'я, тут також "бабине літо", але досить мінливе... Я радий, що маєш пристойну працю і взагалі працюєш. Але я мушу Тобі сказати: найголовніше і найважливіше - це ступінь доктора, це повинно бути основним завданням. Ти мусиш над цим зосередитися, сконцентрувати працю і волю. Дуже Тебе прошу і нагадую про це. Цілую. Вас Та + Ді.”
- 19. 14 квітня 1997 р.Торговицькій ЗШ присвоєно ім’я Євгена Филимоновича Маланюка
- 20. Синові Богдану було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка у рідному селищі Новоархангельську Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.