More Related Content
What's hot (20)
Similar to ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕРНОВИХ МАС ЯК ОБ’ЄКТІВ ЗБЕРІГАННЯ (20)
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕРНОВИХ МАС ЯК ОБ’ЄКТІВ ЗБЕРІГАННЯ
- 1. Лекція 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕРНОВИХ МАС ЯК ОБ’ЄКТІВ ЗБЕРІГАННЯ
- 2. План 1. Хімічний склад основного компонента зернових мас 2. Характеристика інших компонентів зернових мас 3. Загальні показники якості партій зерна і насіння різних культур продовольчого, фуражного і технічного призначення 4. Показники якості партій зерна та насіння окремих культур і певного цільового призначення Ключові слова: зернова маса, зерно, ендосперм, зараженість зерна,, критична вологість, натура зерна, крупність, вирівняність, плівчастість, життєздатність зерна, клейковина.
- 3. Зернова маса – це сукупність взаємозв’язаних компонентів зерна основної культури, домішок, мікроорганізмів, комах та повітря міжзернових проміжків. Іншими словами, це штучно створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємодіють живі організми й навколишнє середовище. Найбільший вміст у зерновій масі зерна основної культури – від 60 до 95 %. Зернову масу слід розглядати, насамперед, як комплекс живих організмів. Кожна група цих організмів або її окремі представники за певних умов так чи інакше виявляють свою життєдіяльність і тим самим впливають на стан та якість зернової маси, що зберігається. Зерно і насіння, маючи невеликі розміри та малу масу 1000 зерен, навіть у малій за масою партії містяться у великій кількості. Наприклад, в 1 т зернової маси пшениці міститься 30–40, а в 1 т проса – 150–190 млн шт. зерен.
- 4. До складу зернової маси входять наступні компоненти: Зерно (насіння) основної культури та інших культурних рослин, які за характером використання і цінності подібні до зерна основної культури. Вони за об’ємом і масою є основою зернової маси. Різноманітні фракції домішок мінерального і органічного походження (в тому числі і насіння дикорослих і культурних рослин, не віднесені до основного зерна). Мікроорганізми. Повітря міжзернових просторів. В разі наявності – комахи і кліщі.
- 5. Розріз зерна пшениці: 1, 2, 3 - плодові оболонки; 4, 5, 6- насіннєві оболонки; 7 - алейроновий шар; 8 - шари клітин плодової оболонки; 9 - ендосперм; 10 - щиток; 11, 12, 13 - зародок із брунькою, осьовою частиною та корінчиком
- 6. Зернові культури. До зернових культур відносяться злакові, бобові та гречані. Яра пшениця — це сорти пшениці, які висівають навесні, а збирають урожай наприкінці літа або восени. До ярих культур, окрім пшениці, також належать жито, ячмінь, просо, рис тощо. Озимі культури — це сорти рослин, чий розвиток пов’язаний із упливом низьких температур. Зазвичай озимі культури висівають восени, а врожай збирають наступного року. Такими рослинами є озима пшениця, ячмінь, жито, а також ріпак . Сільськогосподарські культури мають велике значення для людства.
- 7. Жито Пшениця Основною зерновою культурою України є озима пшениця Пшениця займає 42-47% посівних площ. Вирощується в усіх областях України Жито вирошують на території Полісся (60%), Карпат, Лісостеп Жито є цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних ґрунтах. Зернові культури.
- 8. Кукурудза Ячмінь Овес Найбільше кукурудзи на зерно висівають у степовій і лісостеповій зонах, а також у Закарпатті. Один із невибагливих скоростиглий, посухостійкий злаків. Вирощують усюди, але більш за все у південних Цінна фуражна та продовольча культура, яку здебільшого вирощують у північних та західних частинах країни, також його посіви є на півдні та у центральних областях. Зернові культури.
- 9. гречка рис просо Дуже важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях вирощують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму Зернові культури.
- 10. За хімічним складом насіння (зерно) зернових, круп’яних, олійних та ефіроолійних культур поділяють на чотири групи: багате на крохмаль (55–80 %) – хлібні злаки (жито, пшениця, овес, ячмінь, рис, кукурудза), круп’яні (гречка, просо); багате на білок (понад 20 %) – бобові (горох, квасоля, люпин, соя); багате на олію (понад 35 %) – соняшник, льон, гірчиця, ріпак, мак, кунжут, рицина; багате водночас на рослинну та ефірну олії – коріандр, кмин, фенхель.
- 11. Середній хімічний склад зерна і насіння (з розрахунку на 100 г маси), г Культура Вода Білки Жири Моносахарид и Крохмаль Клейковина Зола Енергетична цінність, кДЖ Зернові Пшениця: м’яка озима 14,0 11,2 2,1 1,2 54,0 2,4 1,7 1212 м’яка яра 14,0 12,5 2,3 0,9 53,0 2,5 1,7 1216 тверда 14,0 13,0 2,5 0,8 54,5 2,3 1,7 1258 Жито 14,0 9,9 2,2 1,5 54,0 2,6 1,7 1199 Тритикале 14,0 12,8 2,1 1,0 53,5 2,6 1,7 1224 Овес 13,5 10,0 6,2 1,1 36,5 10,7 3,2 1045 Ячмінь 14,0 10,3 2,4 1,3 48,1 4,3 2,4 1103 Просо 13,5 11,2 3,9 1,9 54,7 7,9 2,9 1300 Гречка 14,0 10,8 3,2 1,5 52,9 10,8 2,0 1233 Рис 14,0 7,4 2,6 0,9 55,2 9,0 3,9 1183 Сорго 13,5 10,6 4,1 1,6 58,0 3,5 2,2 1350 Кукурудза: зубоподібна 14,0 8,3 4,0 1,6 59,8 2,1 1,2 1337 кремениста 14,0 9,2 1,2 1,6 57,3 2,2 1,2 1320 крохмалиста 14,0 9,4 4,8 1,6 58,0 2,0 1,1 1358 восковидна 14,0 10,1 5,0 1,5 54,3 2,0 1,5 1312 цукрова 14,0 11,2 4,5 8,0 29,9 2,5 1,3 1412 розлусна 14,0 10,7 4,3 3,0 55,0 2,0 1,1 1329 (в середньому) 14,0 10,3 4,9 1,6 56,9 2,1 1,2 1358 високолізинова 14,0 11,2 4,8 1,3 53,9 2,1 1,4 1312 Зернобобові Горох 14,0 20,5 2,0 4,6 44,0 5,7 2,8 1245 Квасоля 14,0 21,0 2,0 3,2 43,4 3,9 3,6 1220 Чина 14,0 24,4 2,2 3,1 38,2 4,9 3,0 1195 Сочевиця 14,0 24,0 1,5 2,9 39,8 3,7 2,7 1187 Нут 14,0 20,1 4,3 3,2 43,2 3,7 3,0 1291 Соя 12,0 34,9 17,3 5,7 3,5 4,3 5,0 1388
- 12. Негативна дія мікроорганізмів є головним чинником зниження якості зерна і його псування. Вони з’являються на зерні ще в період вегетації рослин, збільшується їх кількість у процесі збирання й обробки за контактів насіння з пилоподібними часточками ґрунту. Величезні втрати зернових мас під час їх зберігання пов’язані з розмноженням різних комах: довгоносиків, чорнушок, хрущаків, зерноїдів, молі, вогнівок, частково кліщів та ін. Ці шкідники заражають зерно на токах, у сховищах, під час перевезення, очищення через обладнання і тару. За своєчасного знезаражування токів, знищення минулорічних органічних решток, дезінфекції зерносховищ, тари, мішків і транспортних засобів обладнання токів і сховищ перед збиранням нового врожаю значно зменшується можливість зараження свіжозібраного зерна. Неоднорідність зерен та домішок за формою і розмірами зумовлює наявність у зерновій масі міжзернових проміжків, так званих шпарин. Повітря, яке заповнює ці проміжки, істотно впливає на компоненти зернової маси, одночасно змінюючись за своїм складом, температурою і навіть тиском.
- 13. Видовий склад мікрофлори зернових мас основних зернових культур Сапрофітні мікроорганізми Фітопатогенні мікроорганізми Мікроорганізми, патогенні для тварин або людини типові епіфіти інші сапрофіти а) Бактерії: Рs. herbicola, Рs. fluorescens а) Бактерії: Вас. mesentericus (картопляна паличка), Вас. subtilis (сінна паличка), Вас. proteus, Вас. micoides (гнильна паличка); бактерії кислотних бродінь; коки, мікрококи і сарцини а) Бактеріози, що викликають щуплість зерна: Вас. franslucens, Вас. atrofaciens а) Бактерії, що викликають захво- рювання у тварин і у людини: збудники бруцельозу, туляремії, туберкульозу, сибірської виразки, сапу та ін. б) Дріжджі: білі і рожеві із роду Тоrula, дріжджі верхового бродіння (сахароміцети) б) Плісеневі гриби: мукорові – Мuсоr mucedo, Мuсоr racemosus, Rhisopus nigricans; аспергілові – А. niger, А.glaucus, А.glavatus, Penicillium claucum; інші гриби – Моnilia, Оіdium та ін. б) Мікози, різні види сажки злакових, ріжки; різні види фузаріуму: Nitrospora, Diplodia zеае б) Бактерії, що викликають захворювання у людини: збудники стовбняку, газової гангрени, гноєрідні коки та ін. в) Плісеневі гриби: Alternaria, Сladosporium Dematium, Trichothecium в) Актиноміцети і споріднені їм організми
- 14. Виходячи з цього, показники якості залежно від їхнього значення та обов’язковості, за оцінки різних партій можна поділити на три групи: Обов’язкові для всіх партій зерна і насіння певної культури, що використовується на будь–які потреби. Показники цієї групи визначають на всіх етапах заготівель і переробки зерна, починаючи від формування партій під час збирання врожаю. До них належать: ознаки свіжості і стиглості зерна (зовнішній вигляд, запах і смак); зараженість шкідниками хлібних запасів; вологість і вміст домішок, їх включено до державних стандартів. Про показники цієї групи і їхню природу спеціаліст сільського господарства повинен мати повне уявлення. З урахуванням вимог до цих показників слід готувати партії зерна до їх реалізації. Обов’язкові за оцінки зерна деяких культур або партій зерна для певного цільового призначення. Прикладом показників, що нормуються для зерна або насіння деяких культур, може бути натура пшениці, жита, ячменю, вівса і соняшнику. Для зерна круп’яних культур, що використовується на виробництво крупи, визначають крупність (за розмірами) і вміст ядра та квіткових плівок. Для ячменю, що є сировиною для пивоваріння і спиртового виробництва, визначають і нормують схожість та енергію проростання. Ці показники обов’язкові і для жита, вівса та проса, що використовуються у спиртовому виробництві (для приготування солоду). Важливе значення мають специфічні показники якості пшениці (склоподібність, вміст і якість сирої клейковини, число падання тощо), які унормовуються вимогами державного стандарту на зерно пшениці. Усі показники цієї групи мають істотне значення і для переробників зерна. 3Додаткові показники якості. Їх перевіряють залежно від потреби, що виникла на різних етапах хлібообороту. Так, іноді визначають повний хімічний склад зерна або вміст у ньому деяких речовин (найчастіше білків, амінокислот або жиру), виявляють особливості видового і кількісного складу мікрофлори (наприклад, на зараженість гельмінтоспорами, фузаріозами), досліджують залишковий вміст фумігантів у зерні після його газації з метою дезінсекції та ін.
- 15. Для проведення аналізів беруть середній зразок зерна масою 2 кг. Його відбирають з вихідного зразка, який утворюють із точкових проб. Відбирають проби зерна згідно з ДСТУ 180 13690; ДСТУ 3355. Технологічна схема автоматичного пробовідбирника зерна
- 16. Ознаки свіжості. Кожному виду зерна і насіння властиві певні запах, смак і колір. Відхилення від цих ознак свідчить про зміну внутрішньої природи і властивостей сировини в бік погіршення, робить її неповноцінною або навіть непридатною для використання. Ось чому ці ознаки, що визначаються органолептично, мають велике значення і входять до показників державного нормування. Стан партії зерна відповідно до цих ознак дістав загальну назву свіжості. Визначають запах, колір і знебарвленість зерна згідно з ГОСТ 10967. Зовнішній вигляд – ознака, що змінюється з багатьох причин. Основні з них: несприятливі умови в період формування і достигання (запал суховієм, ранні заморозки, надмірне зволоження, що призводить до проростання зерна в колосі, та ін.); пошкодження зерна комахами–шкідниками як у полі, так і в сховищах; активний розвиток фітопатогенних або сапрофітних мікроорганізмів; неправильна обробка партій зерна (сушіння, очищення, знезаражування та ін.).
- 17. Запах зерна і насіння. Поява в партії зерна або насіння запахів, не властивих даній культурі, свідчить про відхилення від норми внаслідок несприятливих впливів. Різноманітність сторонніх запахів досить велика, проте їх можна поділити на дві групи: запахи сорбційного походження і запахи розкладу. Смак зерна. Зовнішній вигляд і запах дають достатнє уявлення про свіжість партії зерна. Смак визначають значно рідше (коли виникають сумніви щодо визначення запаху). Так, смак перевіряють за наявності солодового або полинового запаху. Смак нормального зерна злакових культур і гречки, а також насіння більшості бобових культур виражений слабо. Найчастіше він буває прісним, а в насінні ефіроолійних культур – пряним. Як відхилення від норми розрізняють солодкий, гіркий і кислий смак. Зараженість хлібних запасів шкідниками. У світовій практиці відомо кількасот видів комах і десятки видів кліщів, що є шкідниками хлібних запасів. Втрати у масі і зниження якості зернових продуктів через цих шкідників настільки великі, що захист продуктів від знищення і псування ними належить, до державних заходів.
- 18. Зараженість зерна шкідниками в явній формі – це наявність у міжзерновому просторі живих шкідників хлібних запасів – комах або кліщів на різних стадіях їх розвитку. Зараженість зерна шкідниками в прихованій формі – це наявність усередині окремих зерен живих шкідників хлібних запасів на різних стадіях їх розвитку. Вологість зерна і насіння. Вміст вільної і частково зв’язаної води, яка визначається висушуванням зерна стандартними методами. Вологість зерна визначають згідно з 180 712–85; ГОСТ 29143491; 180 711–85. Наважка зерна для визначення вологості, виділена із середнього зразка, містить і домішки, які є в цій партії, це потрібно знати тому, що визначається середня вологість партії, а вологість домішок, що є в ній (зокрема насіння бур’янів), може різко відрізнятися від вологості зерна основної культури. Найбільша різниця звичайно буває у свіжозібраному зерні в перші години після утворення зернової маси. Вологість як показник якості зерна має подвійне значення – економічне й технологічне. Людина цінить у зерні суху речовину, а не воду. Звідси потреба нормувати вміст води і оплачувати вміст сухих речовин.
- 19. Сухе зерно перед переробкою на борошно зволожують до 15,5–18 %. Стан середньої сухості характеризується тим, що в зерні вже з’являється невелика кількість вільної води. Рівень, за якого з’являється вільна волога, отримав назву критичної вологості. За такої вологості вже помітно зростає інтенсивність дихання зерна, і за певних умов, можуть активно розвиватися мікроорганізми.
- 20. У нашій країні стандартним методом визначення вологості за сухим залишком є висушування наважок меленого зерна (5 г) за температури 130 0С протягом 40 хв. Досліди показали, що скорочувати строк висушування за рахунок підвищення температури (понад 130 0С) не можна. Для висушування зерна і насіння застосовують різні сушильні шафи. Найдосконалішими є шафи з електричним обігрівом та автоматичним регулюванням температури – марок СЕШ–1 і СЕШ–3.
- 21. Основні технічні характеристики діелькометричних вологомірів, представлених на ринку країни Назва приладу Країні- виробник Діапазон вимірювання, % Похибка вимірювання/ сходимість, % Тривалість вимірювання, хв Маса, кг/ потужність споживання, Вт Діапазон робочих температур, С РМ–400 “Кеtt” Японія 6 – 30 ±0,5 1,5 Аквасерч–600 “Кеtt” Японія 1 – 40 ±0,5 1,7 WILE–65 Фінляндія 8 – 35 ±1.1,5 0,8 0 – 60 Sinar АР 6060 Швеція 1 – 35 ±0,3 (6) 0 – 55 Grain Master США 5 – 40 ±0,25/0,25 0,6 0 – 40 Мulti- Grain США 6 – 45 ±0,5 1,5 Farmpoint Данія 5 – 45 ±0,5 2,0 GАС500 США 5 – 45 ±0,5/0,1 5,4 0 – 50 НЕ–50 Німеччина 8 – 35 ±0,5 3,2 Superpoint Данія 5 – 45 ±0,5 0,75 0 – 45
- 22. Домішки бувають рослинного, тваринного та мінерального походження. Зернова домішка – домішка неповноцінних зерен основної культури, а також деяких інших культурних рослин, яка нормується для кожного виду зерна окремо. Органічна домішка – домішка рослинного і тваринного походження (органічними домішками вважаються: частини стеблин, листків, стержні колосся, остюки, плівки, рештки шкідників та ін.). Мінеральна домішка – обмежено допустима домішка мінерального походження. (мінеральними домішками вважаються: пісок, грудочки ґрунту, галька та ін.). Шкідлива домішка – домішки рослинного походження, шкідливі для здоров’я людини і тварин (шкідливими домішками вважаються сажка, ріжки, гірчак повзучий, в’язіль різнокольоровий, софора листохвоста, пажитниця п’янка, геліотроп опушеноплідний, зерна, ушкоджені нематодом, триходесма сива) – вміст кожної окремо обмежується чинними стандартами на зерно будь–якого цільового призначення. Визначення засміченості проводять згідно з ГОСТ 30483–97
- 23. Натура зерна – маса 1 л зерна, виражена в грамах (натурна вага, натурна маса) або 100 л в кг. Це один з найдавніших показників якості, який набув значного поширення у світовій практиці. Якщо засипати зерно в будь–яку місткість з додержанням певних правил, які забезпечують досить стабільні умови засипання, а отже, і щільності укладання, маса його в даному об’ємі в межах однієї культури може бути різною. Пояснюється це трьома причинами: 1) неоднаковою виповненістю окремих зерен; 2) неоднаковою кількістю і складом домішок у зерні; 3) різною вологістю зерна.
- 24. У зерні багатьох культур (кукурудзи, проса, гречки, рису, гороху та ін.) натурну масу не визначають, тому що вона недостатньо корелює з виповненістю. Крупність, вирівняність, плівчастість і вміст ядра. Вирівняність – це однорідність партій зерна за крупністю. Якщо в партії зерно в основному однакове за розмірами, її вважають вирівняною. Вирівняні партії зерна одержують після сепарування (сортування) його на зерноочисних або спеціальних сортувальних машинах. За переробки вирівняного зерна вихід крупи і її якість є вищою.
- 25. Показники життєздатності або окремо енергії проростання та здатності до проростання обов’язково нормуються у партіях зерна для переробки (на солод, пиво). Життєздатність зерна – це відношення кількості життєздатних зерен до загальної кількості аналізованого зерна. Енергія проростання – це відношення кількості зерен, які проросли за 72 години, до загальної кількості зерен, що аналізувалися, виражена у відсотках. Сільськогосподарським виробникам це, насамперед, слід враховувати за продажу державі партій ячменю пивоварного. Так, стандарт передбачає, що здатність до проростання зерна має бути не меншою, ніж 95 %. Енергію проростання та здатність до проростання визначають методами, викладеними в ЕОСТ 10968– 88.
- 26. Склад і властивості клейковини, фактори, які впливають на її кількість і якість. Клейковина зерна – це комплекс білкових речовин зерна, здатних за набухання у воді утворювати зв’язану еластичну масу. Після видалення з тіста водорозчинних речовин, крохмалю і клітковини залишається нерозчинний у воді досить еластичний згусток. Відмита з шматочка тіста клейковина називається сирою. Суха клейковина на 82–85 % складається з білків, 6–16 % крохмалю, 2–2,8 % жиру, 3–5 % небілкових азотистих речовин, 1–2 % цукру і 0,9–2 % мінеральних речовин. Всі вони входять до складу драглів клейковини і навіть за найстараннішого відмивання залишаються в білковій основі. Вміст сирої клейковини у зерні пшениці коливається в межах від 14 до 50 %. Пшеницями з високим вмістом клейковини вважаються такі, в зерні яких міститься понад 28 % сирої клейковини. Методи визначення кількості і якості клейковини викладено в ГОСТ 13586.1–68. Якість клейковини — сукупність фізичних властивостей клейковини: колір, тягучість, пружність, еластичність. Якість клейковини виражається одиницями пружності. Цей показник закладено у вимогах стандарта на зерно пшениці.
- 27. За кольором клейковина може бути світла або темна. Як правило, тільки світла за кольором клейковина має найкращу розтяжність і пружність. Темні тони свідчать про несприятливі впливи на зерно умов достигання, зберігання або післязбиральної доробки. Пружність – властивість клейковини повертатися у початковий стан після розтягування або надавлювання. Розтяжністю клейковини називається її здатність розтягуватися в довжину. Шматочок клейковини розтягують до розриву з таким розрахунком, щоб усе розтягування тривало 10 с. У момент розриву клейковини відмічають довжину, на яку вона розтягнулась. За розтяжністю клейковина характеризується як коротка (за розтяжності до 10 см включно), середня (за розтяжності від 10 до 20 см включно) і довга (до розтяжності понад 20 см).
- 28. Залежно від пружності і розтяжності клейковину поділяють на три групи: 1. група – клейковина з доброю пружністю і довга або середня за розтяжністю. Клейковина цієї групи дає змогу мати тісто з доброю формостійкістю і досить розпушене, завдяки чому хлібні вироби мають більший об’ємний вихід і пористість. 2. група – клейковина з доброю або задовільною пружністю. За розтяжністю вона може бути короткою, середньою або довгою. Такої клейковини досить. Тісто має меншу газоутримувальну здатність, хліб випікається з меншим об’ємним виходом і пористістю, але здебільшого доброякісним. 3. група – клейковина із слабкою пружністю. Ця клейковина має властивість дуже витягуватися, провисати за розтягування, розриватися у висячому положенні під дією власної маси, пливти, а також кришитися. З борошна, яке має клейковину цієї групи, виходить низькопористий погано розпушений хліб з дуже малим об’ємним виходом,
- 29. Встановлено такі характеристики клейковини: Показник шкали приладу ИДК–1 Характеристика Група клейковини 0...15 Незадовільна міцна ІІІ 20...40 Задовільна міцна ІІ 45...75 Добра І 80…100 Задовільна слабка ІІ 105...120 Незадовільна слабка ІІІ
- 30. Показники якості зерна м’якої пшениці Показники Характеристика і норма для м’якої пшениці за групами та класами А Б 6 1 2 3 4 5 Натура, г/л, не менше ніж 760 740 730 710 710 не обмежено Склоподібність, %, не менше ніж 50 40 30 не обмежено Вологість, %, не більше ніж 14,0 14,0 14,0 14,0 14,0 14,0 Зернова домішка, %, не більше ніж 5,0 8,0 8,0 10,0 12,0 15,0 Зокрема: зерна злакових культур 4,0 4,0 4,0 4,0 4,0 у межах зернової домішки пророслі зерна 2,0 3,0 4,0 4,0 4,0 у межах зернової домішки Сміттєва домішка, %, не більше ніж 1,0 2,0 2,0 2,0 2,0 5,0 Зокрема: мінеральна домішка 0,3 0,5 0,5 0,5 0,5 1,0 Зокрема: галька, шлак, руда 0,15 0,15 0,2 0,15 0,2 у межах мінеральної домішки зіпсовані зерна 0,3 0,3 0,5 0,3 0,5 1,0 Зокрема: фузаріозні зерна у межах зіпсованих зерен шкідлива домішка 0,2 0,2 0,2 0,2 0,2 0,5 Зокрема: сажка, ріжки 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,1 триходесма сива не дозволено кукіль у межах шкідливої домішки кожен з видів іншого токсичного насіння 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,1 Сажкове зерно, %, не більше ніж 5,0 5,0 8,0 5,0 8,0 10,0 Масова частка білка, у перерахунку на суху речовину, %, не менше ніж 14,0 12,5 11,0 12,5 11,0 не обмежено Масова частка сирої клейковини, %, не менше ніж 28,0 23,0 18,0 не обмежено Якість клейковини: група одиниць приладу ВДК І – ІІ І – ІІ І – ІІ не обмежено 45–100 45–100 45–100 Число падання, с, не менше ніж 220 180 150 150 130 не обмежено
- 31. Дякую за увагу!