More Related Content
Similar to Кіт у чоботях (7)
Recently uploaded (20)
Кіт у чоботях
- 1. Кіт у чоботях Художник Клеопа Марина Шарль Перо
- 2. Було у мірошника троє синів, і залишив він їм, умираючи, тільки млин, віслюка і кота. Поділили брати між собою батьківське добро. Старшому млин дістався. Середньому - віслюк. А молодшому довелося кота взяти. Засмутився бідолашний, одержавши таку жалюгідну спадщину.
- 3. Кіт побачив його смуток і каже так спокійно, розважливо: ● Не сумуй, хазяїне. Дай мені мішок і пару чобіт, і побачиш, що не все так погано. Нічого було робити хазяїнові, виконав він прохання кота. Тільки-но отримав кіт все, що замовляв, жваво взувся, кинув у мішок капустину та попрямував до заповідного лісу, де водилося безліч кроликів.
- 4. Розтягнувся кіт на траві, прикинувся мертвим і почав чекати, коли який-небудь недосвідчений кролик залізе в мішок, щоб поласувати капустою. Довго чекати не довелося: от якийсь молоденький довірливий кролик побачив ласощі і стрибнув у мішок.
- 5. Недовго думаючи, кіт затягнув зашморг і, задоволений такою здобиччю, вирушив до палацу на прийом до короля. Завели кота у королівські покої, той шанобливо вклонився Його Величності і сказав: ● Повелителю, ось кролик з лісів маркіза Де Карабаса (це ім'я він вигадав для свого хазяїна). Мій пан наказав мені віднести вам цей скромний подарунок. ● Подякуй своєму панові, - відказав король, - і скажи йому, що він мене дуже потішив.
- 6. Кілька днів потому пішов кіт у поле і там, сховавшись між колоссям, знову відкрив свій мішок. Цього разу в його пастку потрапили дві куріпки. Він жваво затягнув зашморг і знову поніс їх до короля. Король охоче прийняв і цей подарунок, і наказав дати котові на чай. Так пройшло два чи три місяці. Кіт щоразу приносив для короля дичину, начебто вбиту на полюванні його хазяїном, маркізом Де Карабасом.
- 7. Якось кіт дізнався, що король разом зі своєю дочкою, найпрекраснішою принцесою у світі, збирається на прогулянку в кареті. ● Послухай моєї поради, хазяїне, – каже кіт. – Вважай, що щастя у наших руках. Усе, що від тебе треба, це піти на річку і покупатися. Куди саме, я скажу, - каже кіт. - Усе інше я беру на себе. Маркіз Де Карабас слухняно виконав настанови кота. І в той час, як він купався, на берег річки виїхала королівська карета. Кіт чимдуж кинувся назустріч королівському екіпажу і щосили закричав: - Сюди, сюди! Допоможіть! Маркіз Де Карабас тоне!
- 8. Цей лемент, як і передбачалося, почув король. Він відчинив дверцята карети і побачив кота, що стільки разів приносив йому різноманітні подарунки, й одразу ж наказав своїй варті врятувати маркіза Де Карабаса. Поки бідного маркіза витягли з води, кіт вигадав історію про те, що під час купання у його пана злодії начебто вкрали увесь одяг. (Насправді хитрун власними лапами сховав хазяйське вбрання під великим каменем.) Тож король наказав своїм придворним негайно принести з королівського гардероба один з кращих костюмів.
- 9. Одяг виявився в міру. Маркіз і без того був хлопцем, хоч куди – і вродливий, і статний, а в королівських шатах, звісно, став ще кращим. Глянула на нього королівська дочка, а маркіз Де Карабас у відповідь ніжно і шанобливо усміхнувся, і закохалася в нього до нестями. Батькові також сподобався молодий маркіз. Король був з ним дуже привітним і запросив прогулятися з ними в кареті. Кіт був у захваті від того, що все вдалося, і весело побіг поперед каретою.
- 10. Незабаром він прибіг до воріт прекрасного палацу. У ньому жив дуже заможний велетень-людожер. Ніхто на світі ніколи не бачив багатшого велетня. Прокрався кіт у замок до велетня і каже йому: ● Мене запевняли, що ви вмієте перетворюватися на будь-якого звіра. Ну, наприклад, ви нібито можете перетворитися на лева чи слона... ● Можу! - відповів велетень.
- 11. - А ще мене запевняли, - сказав кіт, - що ви так само вправно перетворюєтеся у найдрібніших тварин. Ну, наприклад, на пацюка і навіть мишку... Мені здається, що це просто неможливо! - Он як! Неможливо? - обурився велетень. - А ну, дивися! І тієї ж миті перетворився на мишу. Мишка забігала по підлозі, а кіт накинувся на неї та й проковтнув.
- 12. Тим часом король, проїжджаючи мимо прекрасного замку, забажав оглянути його. Кіт почув, як гримлять на розвідному мосту колеса королівської карети, і, вибігши назустріч, промовив: - Ваша Величносте, ласкаво просимо до замку маркіза Де Карабаса! - О, маркізе! - вигукнув король. – То це ваш замок? Я не бачив нічого кращого за цей палац!
- 13. Король був у захваті від маєтків маркіза Де Карабаса, зрештою, так само, як і принцеса від самого маркіза. - Маркізе, можливо ви хочете стати моїм зятем, - спитав король, - я згоден. Маркіз шанобливо вклонився королю, подякував і того ж дня одружився з принцесою. А кіт став знатним вельможею і з того часу на мишей полював виключно заради задоволення.
- 14. КІНЕЦЬ