Науки, що вивчають життя. Методи вивчення організмів.labinskiir-33Презентація до уроку ботаніки "Науки, що вивчають життя. Методи вивчення організмів."
Regimasis dangaus kūnų judėjimasElvina Tijūnaitytė
Žemė sukasi apie savo ašį iš vakarų į rytus. Jos pusiaujo taškai juda 465m/s greičiu,todėl apie savo ašį Žemė apsisuka per 24h. Šis jos sukimasis lemia dienos ir nakties kaitą. Į saulę atsisukusioje pusėje yra diena,o priešingoje pusėje-naktis.
Išimtį sudaro ašigaliai ir jiems artimos sritys. Ten tam tikrą laiką būna tik diena,ir tam tikrą laiką tik naktis.
Poliarinėms sritimis būdingas reiškinys, kuomet žiemą Saulė nepakyla virš horizonto ir naktis trunka visą parą,tai atsitinka dėl to, nes sritys apie ašigalį atsiduria priešingoje pusėje, nei krenta Saulės spinduliai. Priešingame ašigalyje tuo metu stebima poliarinė diena.
Dėl orbitos ištęstumo atstumas tarp Žemės ir Saulės per 8h pakinta 7000km.
Prieš 1500 mln. Žemė per metus apsisukdavo 900kartų.(Para trukdavo dabartines 10h)
Prieš 500 mln. Metų – 380kartų
Taigi,Žemės para kas 50k. metų pailgėja 1 s.
Metų laikai atsiranda dėl to, nes ašis,apie kurią sukasi Žemė, yra pasvirusi. Jei žemės ašis nebūtų pakrypusi,kiekviena diena ir naktis truktų 12 valandų ir nebūtų metų laikų.
Metų laikai skiriasi savo trukme,kadangi žemės forma yra ovali ir saulė nėra orbitos centre. Žemė juda greičiau,kai yra arčiau saulės,negu kai yra toliau nuo jos. Todėl vasara ir pavasaris keliomis dienomis ilgesnės nei ruduo ar žiema.
Gamtoje viskas juda. Kosminiai kūnai išimties nesudaro. Nors Žiūrint naktį į žvaigždėtą dangų,atrodo,kad žvaigždės nejuda,tačiau užfiksavę kokį nors nejudantį objektą vakare ir ryte,pamatysime,kad žvaigždžių padėtis keičiasi. Stebint tūktsnačių žvaigždžių judėjimą,randame tam tikrą jo dėsningumą.
Visos žvaigždės(kurios įeina į paukščių tako sudėtį) jų tarpe ir saulė,juda viena kitos atžvilgiu 30km/s greičiu,tačiau yra aptinkama ir žvaigždžių,kurios saulės atžvilgiu lekia milžinišku 250-300km/s greičiu,tokios žvaigždės yra vadinamos lekiančiomis..
Taigi, Regimasis žaigždžių sukimasis matomas dėl Žemės sukimosi apie savo ašį nukreiptą į Šiaurinę žvaigždę.
Regimasis planetų judėjimas dangumi yra kur kas sudėtingesnis nei Saulės ar Mėnulio. Planetos slenka tai į vieną tai į kitą pusę, dangaus sferoje brėždamos kilpas arba zigzagus. Toks judėjimas periodiškai kartojasi.
Kamuoliniai spiečiai juda panašiai kaip ir Žemės dirbtiniai palydovai. Tarp disko žvaigždžių masės ir kamuolinių spiečių masės veikia gravitacija ir kamuoliniai spiečiai turi judėti apie galaktikos branduolį. Spiečiui artėjant prie branduolio, greitis didėja. Tam tikrame nuotolyje centro spiečius pasineria į tą branduolį. Čia jo greitis būna didžiausias. Po kurio laiko spiečius išnyra ir lėtėdamas tolsta nuo branduolio. Lėčiausiai jis juda toli nuo Galaktikos branduolio, todėl ten užtrunka ilgiausiai, užtat mes daugumą spiečių ir matome toli nuo galaktikos disko abiejose jo pusėse.
Regimasis dangaus kūnų judėjimasElvina Tijūnaitytė
Žemė sukasi apie savo ašį iš vakarų į rytus. Jos pusiaujo taškai juda 465m/s greičiu,todėl apie savo ašį Žemė apsisuka per 24h. Šis jos sukimasis lemia dienos ir nakties kaitą. Į saulę atsisukusioje pusėje yra diena,o priešingoje pusėje-naktis.
Išimtį sudaro ašigaliai ir jiems artimos sritys. Ten tam tikrą laiką būna tik diena,ir tam tikrą laiką tik naktis.
Poliarinėms sritimis būdingas reiškinys, kuomet žiemą Saulė nepakyla virš horizonto ir naktis trunka visą parą,tai atsitinka dėl to, nes sritys apie ašigalį atsiduria priešingoje pusėje, nei krenta Saulės spinduliai. Priešingame ašigalyje tuo metu stebima poliarinė diena.
Dėl orbitos ištęstumo atstumas tarp Žemės ir Saulės per 8h pakinta 7000km.
Prieš 1500 mln. Žemė per metus apsisukdavo 900kartų.(Para trukdavo dabartines 10h)
Prieš 500 mln. Metų – 380kartų
Taigi,Žemės para kas 50k. metų pailgėja 1 s.
Metų laikai atsiranda dėl to, nes ašis,apie kurią sukasi Žemė, yra pasvirusi. Jei žemės ašis nebūtų pakrypusi,kiekviena diena ir naktis truktų 12 valandų ir nebūtų metų laikų.
Metų laikai skiriasi savo trukme,kadangi žemės forma yra ovali ir saulė nėra orbitos centre. Žemė juda greičiau,kai yra arčiau saulės,negu kai yra toliau nuo jos. Todėl vasara ir pavasaris keliomis dienomis ilgesnės nei ruduo ar žiema.
Gamtoje viskas juda. Kosminiai kūnai išimties nesudaro. Nors Žiūrint naktį į žvaigždėtą dangų,atrodo,kad žvaigždės nejuda,tačiau užfiksavę kokį nors nejudantį objektą vakare ir ryte,pamatysime,kad žvaigždžių padėtis keičiasi. Stebint tūktsnačių žvaigždžių judėjimą,randame tam tikrą jo dėsningumą.
Visos žvaigždės(kurios įeina į paukščių tako sudėtį) jų tarpe ir saulė,juda viena kitos atžvilgiu 30km/s greičiu,tačiau yra aptinkama ir žvaigždžių,kurios saulės atžvilgiu lekia milžinišku 250-300km/s greičiu,tokios žvaigždės yra vadinamos lekiančiomis..
Taigi, Regimasis žaigždžių sukimasis matomas dėl Žemės sukimosi apie savo ašį nukreiptą į Šiaurinę žvaigždę.
Regimasis planetų judėjimas dangumi yra kur kas sudėtingesnis nei Saulės ar Mėnulio. Planetos slenka tai į vieną tai į kitą pusę, dangaus sferoje brėždamos kilpas arba zigzagus. Toks judėjimas periodiškai kartojasi.
Kamuoliniai spiečiai juda panašiai kaip ir Žemės dirbtiniai palydovai. Tarp disko žvaigždžių masės ir kamuolinių spiečių masės veikia gravitacija ir kamuoliniai spiečiai turi judėti apie galaktikos branduolį. Spiečiui artėjant prie branduolio, greitis didėja. Tam tikrame nuotolyje centro spiečius pasineria į tą branduolį. Čia jo greitis būna didžiausias. Po kurio laiko spiečius išnyra ir lėtėdamas tolsta nuo branduolio. Lėčiausiai jis juda toli nuo Galaktikos branduolio, todėl ten užtrunka ilgiausiai, užtat mes daugumą spiečių ir matome toli nuo galaktikos disko abiejose jo pusėse.
«Шевченкова весна під сонцем шани і любові»Бібліографи ОДБ ім. Т. Г. Шевченкавебмандрівка до 100-річчя заснування Шевченківського національного заповідника у Каневі
«ЧАРІВНА СКРИНЬКА КАЗОК МИКОЛИ ЗІНЧУКА»: віртуальна книжкова виставка до 100-...Чернівецька обласна бібліотека для дітейВидатний історик, етнограф, фольклорист, "чорнороб культури", правдивий подвижник - це все без перебільшення сказано про Миколу Антоновича Зінчука.
У 2025 році виповнюється 100 років з дня народження видатного фольклориста, який за 86 років свого життя пішки обійшов сотні гірських сіл, побував у кожному регіоні України, зустрічався з тисячами людей, які розповідали йому казки. Ця титанічна праця вилилась у сорокотомне видання "Українських народних казок".
Зінчук Микола Антонович народився 7 березня
1925 році в селі Кошелівка Червоноармійського
району Житомирської області.
458549.pptx fhffujikgibhikfloflodlesdelsdekidjssuserfed972Презентація для супроводу уроку у 6 класі НУШ на тему «Як організми співіснують у середовищі. Як складати ланцюги живлення.» містить посилання на інтерактиву вправу для перевірки знань. Матеріал буде корисний для онлайн уроку та як доповнення до розповіді вчителя на уроці, зацікавить учнів при вивченні розділу «Пізнаємо взаємозв’язки у природі» озв’язки між живими організмами»).
4. Корінь – осьовий підземний орган
рослини
• Корені бувають:
1. Головний (найбільший за
розміром);
2. Бічні (відгалужуються від
головного та додаткових;
3. Додаткові (виникають на
будь-якій частині рослини,
окрім коренів;
5. Сукупність усіх коренів рослини називається
кореневою системою.
Стрижнева - це
така коренева
система , у якій
добре вираже-
ний головний ко-
рінь.
Мичкувата - це така коренева система , у якій
відсутній головний корінь, або ж він практично не
виражений.
6. Пікірування — це відщипування кінчика кореня
і розсаджування молодих рослин за допо-
могою загостреного кілочка, що нагадує піку.
Це зумовлює ріст бічних і додаткових коренів,
їх розростання у верхньому, найбільш родю-
чому шарі ґрунту.
8. Внутрішня будова кореня
Зона Особливості
Кореневий
чохлик
Кореневий чохлик вкриває верхівку кореня. Він складається з кількох
шарів живих клітин і запобігає ушкодженням верхівки кореня.
Зона поділу
(твірна)
Довжина 2-3 мм. Складається з клітин твірної тканини. Вони постійно
поділяються і дають початок іншим типам клітин кореня.
Зона розтягу-
вання (росту)
Клітини видовжуються, просуваючи зону поділу з кореневим
чохликом у глиб ґрунту. У верхній частині клітини твірної тканини
перетворюються на клітини інших тканин.
Всисна зона завдовжки 5-20 мм, щільно вкрита кореневими волосками. Кореневі
волоски - це вирости поверхневих клітин кореня. Вони вбирають із
ґрунтового розчину воду і мінеральні солі.
Провідна зона Забезпечує рух уже поглинутих у всисній зоні води і мінеральних
речовин до надземної частини рослини, а органічних речовин,
навпаки, від стебла до кореня
17. Пагін – вегетативний орган рослини, який
складається із листка, бруньок та листків
18. Будова пагона
Місця прикріплення
одного чи кількох
листків - вузли.
Частина стебла між
двома сусідніми
вузлами має назву
міжвузля.
Верхній кут,
утворений стеблом і
листком, називають
пазухою листка.
19. Брунька - це зачаток нового пагона з дуже
вкороченими міжвузлями .
20. Стебло - осьова частина пагона
•Транспортування води, мінеральних
і органічних речовин у рослині.
•Утримання інших частин рослини.
•Фотосинтез.
•Запасання поживних речовин тощо.
23. •
Шар стебла З чого складається Тип тканини Функції
1. Кора
а) корок
Містить відмерлі клітини.
Ззовні розташована шкірка з
сочевичками.
Покривна 1. Захист від надмірного випаровування
вологи.
2. Захист від проникнення пилу та
мікроорганізмів;
3. Здійснення газообміну(через сочевички).
б) луб Складається з:
а) луб'яних волокон;
б) ситоподібних трубок;
в) паренхіми
а) механічна;
б) провідна;
в) основна
1. Надання гнучкості та міцності стеблу
(луб'яні волокна)
2. Забезпечення руху органічних речовин від
листка до кореня (ситоподібні трубки).
2. Камбій Побудований з клітини, які постійно
діляться.
Твірна 1. Щорічне потовщення стебла
3. Деревина Містить:
а) деревні волокна;
б) судини;
в) паренхіму
а) механічна;
б) провідна;
в) основна
1. Забезпечує рух води і мінеральних
речовин від кореня до листків (судини).
2. Накопичення різних речовин
(паренхіма).
4. Серцевина Складається з великих тонкостінних,
пухко розташованих клітин . Ряд таких
клітин, який починається від серцевини і
проходить у вигляді променя через
деревину до кори,
називають серцевинним променем.
Основна 1. Запасання поживних речовин.
2. Переміщення різних сполук між шарами
стебла (серцевинні промені).
30. Листкорозміщення - це певний порядок розташування листків на
стеблі . Розрізняють такі типи листкорозміщення: почергове
(спіральне), супротивне та кільчасте (мутовчасте).
31. Зазвичай на пагонах листкові пластинки
розташовуються таким чином, що якомога менше
затіняють одна одну. Таке розміщення листків на
рослині називають листковою мозаїкою
32. Функції листка
Фотосинтез –
процес утво-
рення органічних
речовин з води
та вуглекислого
за рахунок со-
нячної енергії в
зелених листках,
що супровод-
жується виді-
ленням кисню.
Дихання – процес
поглинання
рослиною кисню
та виділення
вуглекислого
газу
Транспірація –
процес
виділення
рослиною
газоподібної
види з метою
запобігання
перегрівання
рослини
39. Ділянки
листка
Особливості будови Функції
Шкірка
(епідерма)
клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів),
розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені
та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском;
продихи - щілини, що утворені двома дрібними замикаючими
(підковоподібними) клітинами:
а) містять хлоропласти;
б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно:
зовнішня тонка і внутрішня товста вкривають верхню і нижню
поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені
(безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть);
забезпечують газообмін з
навколишнім середовищем;
регулюють транспірацію;
відбувається фотосинтез;
при зміні тургору такі стінки
нерівномірно розтягуються, що
сприяє відкриванню їх чи,
навпаки, закриванню.
Мезофіл Стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні
клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить
рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато
хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину);
губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної
форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять
хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники;
жилки (судинно-волокнисті пучки):
а) судини (ксилема);
б) ситоподібні трубки (флоема);
в) склеренхіма
здійснює процес фотосинтезу
(основна асиміляційна тканина);
здійснює транспірацію, газообмін,
запасання поживних речовин;
здійснюють провідну та
механічну функції;
постачають воду та мінеральні
речовини;
здійснюють виведення із листка
продуктів фотосинтезу