More Related Content
What's hot (20)
Similar to Євген Плужник (20)
Recently uploaded (20)
Євген Плужник
- 3. 1898 - 1936 Євген Плужник
- 5. Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина) Життєпис
- 6. - переїхав на Полтавщину - вчителював у селi Багачка Миргородського повiту (під час громадянської війни) Життєпис
- 7. Навчається у Ветеринарно-зоотехнiчному iнститутi. Невдовзi вiн вступає до Киïвського музично-драматичного iнституту iм. Лисенка. Акторськi здiбностi Плужника, його гумор та дотепнiсть цiнують викладачi й товаришi, пророкують перспективне сценiчне майбутнє. Життєпис Киïвський музично-драматичний iнститут iм. Лисенка.
- 8. 1926 року завдяки дружинi поета, Галинi Коваленко, вийшла в свiт перша книжка вiршiв Євгена Плужника пiд назвою "Днi". Перші кроки в літературі
- 9. «Євген все писав, писав, - розповiдала вона, - а ми бiдно жили, на шостому поверсi, одна кiмнатка, а вiн все писав i засував то в пiч, то пiд матрац. Одного разу вiн вишов. Викликали його - Я собi подумала так: якщо я не зможу оцiнити його поезiю, то викраду. Понесу я Юрiєвi Меженковi, хай вiн скаже - вiн же фахiвець, чи це чогось варте. Потiм Меженко викликає мене до телефону i каже: "Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вiршi такого поета, якого ми в життi будемо довго чекати i дай нам Бог, щоб ми дочекалися". Спогади дружини
- 10. Через рiк виходить друга i остання прижиттєва поетична збiрка Є.Плужника "Рання осiнь", яка мала прихильну рецензiю Ю.Меженка, а iншими розкритикована. Збiрка поезiй пiд назвою "Рiвновага", яку Плужник пiдготував до друку i датована 33-м роком, лишилася ненадрукованою: разом з багатьма своïми друзями й колегами по перу вiн потрапив у жорна сталiнськоï репресивноï машини. Цi вiршi увiйшли до "Вибраних поезiй" Є. Плужника 1966 року. Усього десять рокiв тривала лiтературна дiяльнiсть цього талановитого поета. Творчість
- 11. Вiдразу пiсля розстрiлу двадцяти восьми "ворогiв народу", серед яких були друзi Є.Плужника по "Ланцi" i "Марсу", митець потрапляє в "чергу" призначених до розстрiлу. Ордер на арешт i трус у його квартирi був виписаний 4 грудня 1934 року. Але ще 2 грудня уповноважена секретно-полiтичного вiддiлу НКВС УРСР Гольдман скомпонувала постанову, в якiй Плужник звинувачувався в тому, що вiн "є членом контрреволюцiйноï органiзацiï, був зв'язаний з нацiоналiстичною групою письменникiв, вiв контрреволюцiйну роботу. Знав про практичну дiяльнiсть органiзацiï по пiдготовцi терактiв". На пiдставi цього зроблено висновок: "перебування його на волi є соцiально небезпечним", а тому Євген Плужник пiдлягає "утриманню в спецкорпусi Киïвського обласного управлiння НКВС". Арешт
- 12. Арешт Плужник зустрiв спокiйно. Пiсля безпiдставних ув'язнень його колег-лiтераторiв, його власний арешт не став несподiванкою для нього. 25 березня 1935 року Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пiзнiше було замiнено десятьма роками заслання. Проте десять рокiв заслання на Пiвнiч з суворими умовами полярного клiмату та напiвголодне життя в'язничних казарм для людини, хвороï на легенi, - означали вiрну смерть. Замiна розстрiлу на заслання не давала поетовi жодних шансiв на порятунок. Та все ж, того дня, коли йому повiдомили про змiну вироку, вiн зрадiв. Арешт
- 13. У листi, написаному до дружини пiд першим враженням одержаноï звiстки, Євген Плужник писав: "Галча моє! Це не дрiбничка, що пишу я тобi чорнилом, але разом з тим - це величезну має вагу: я хочу, щоб надовго, на все своє й моє життя, зберегла цей лист - найрадiснiший, вiр менi, з усiх листiв, що я коли- небудь писав тобi. Галю, ти ж знаєш, як рiдко я радiв i як багато треба для того, i от тепер, коли я пишу тобi, що сповнює менi груди почуття радости - так це значить, що сталося в моïм життi те, чому й ти разом зо мною - я знаю - радiтимеш. У мене мало зараз потрiбних слiв - менi б тiльки хотiлося пригорнути тебе так мiцно, щоб вiдчула ти всiм єством твоïм, що пригортає тебе чоловiк, у якого буяє життєва сила i в м'язах, i в серцi, i в думках. Я пишу тобi, а надворi, за вiкном, сонце - i менi, ïй-богу, так важко стримати себе, щоб не скрикнути: яке хороше життя, яке прекрасне майбутнє в людини, що на це майбутнє має право! Я цiлую тебе, рiдна моя, i прошу: запам'ятай дату цього листа, як дату найкращого з моïх днiв. 28.03.35 Твiй Євген". З листа до дружини
- 14. До Соловецьких казематiв разом iз побратимами по засланню в арештантських вагонах поет вже ïхати не мiг. Його, тяжко хворого, везли окремо. На Соловках вiн переважно лежав у тюремнiй лiкарнi, зрiдка писав листи на Украïну. Останнiй його лист датований 26 сiчня 1936 року. Цей лист Євген Плужник вже продиктував, а дружинi лише приписав власною рукою: "Присягаюся тобi, я все одно виживу!" На жаль, це було вже нереальним. Євген Плужник помер 2 лютого 1936 року. 4 серпня 1956 року постановою Вiйськовоï колегiï Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано i справу припинено "за вiдсутнiстю складу злочину". На Соловках
- 15. Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася. Умовна могила - на Байковому кладовищі у Києві, 9 дільниця. Тіло з биркою №1137 загорнули в лахміття, у санки впрягся з/к Підмогильний та ще декілька таких, як він. На далекому біломорському острові, у "країні мук і відчаю", поховали поета в мерзлій кам’янистій землі... Без квітів, без поминок.. Поховання