More Related Content
What's hot (20)
Similar to аналіз витрат 111 (20)
More from cit-cit (20)
аналіз витрат 111
- 1. АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ І СИСТЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА. АНАЛІЗ ТОЧКИ БЕЗЗБИТКОВОСТІ 2. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ 3. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 4. ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІЇ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА. ЧИННИКИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 5. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ
- 2. 1. ПОНЯТТЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Всі витрати підприємства за певний період можна поділити на дві принципово різні групи: • капітальні (інвестиційні); • поточні. Капітальні - здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий час, а вартість їх відшкодовується, як правило, шляхом амортизації або включенням по мірі споживання до витратної частини ціни. Капітальні витрати – це витрати, які спрямовані на отриманні доходу протягом одного або більше облікових періодів після поточного. В міру того, як витрати використовуються для створення доходів, про них кажуть, що вони вичерпуються. Вичерпані (спожиті) в певному періоді витрати називаються поточними витратами. В кожному періоді такі витрати вираховуються з доходів з метою визначення фінансового результату (прибутку чи збитку) діяльності підприємства за цей період. Поточні витрати – це величина капіталу, дійсно витрачена на виробництво і реалізацію продукції протягом певного періоду часу. Поточні витрати – це витрати, які спрямовані на отримання доходу тільки у поточному періоді.
- 3. За напрямками діяльності підприємства розрізняють поточні витрати, пов’язані зі звичайною діяльністю та втрати від надзвичайних подій (стихійних лих, крадіжок тощо). Надзвичайні події – події чи операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді (наприклад, стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії) Види діяльності підприємства Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають в результаті її проведення Операційна діяльність Фінансова діяльність Інвестиційна діяльність Інша звичайна діяльністьОсновна діяльність Інша операційна діяльність
- 4. Основна діяльність - операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт або послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. В процесі планування і аналізу величини спожитих за певний період операційних поточних витрат менеджери мають відповісти на два питання: у зв’язку з чим вони спожиті: • витрачені на виробництво певного об’єкта (замовлення, партії продукції тощо), їх можна безпосередньо пов’язати з конкретним видом продукції, вони є продуктивними витратами і становлять собівартість продукції підприємства або • мають загальний характер, витрачені в операційній діяльності на управління, маркетинг, дистрибуцію, обслуговування клієнтів тощо, є непродуктивними, невиробничими, їх неможливо безпосередньо пов’язати з конкретною продукцією, вони називаються витратами періоду (адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні). Собівартість продукції (витрати на продукцію) - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції. Витрати періоду – витрати, пов’язані з отриманими в поточному періоді послугами і витраченими матеріалами та іншими активами, які не включаються до складу собівартості продукції, що виробляється. Вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому були витрачені і відповідно відображаються у звіті про фінансові результати окремими статтями (адміністративні витрати, витрати на збут тощо).
- 5. 2. Спосіб перенесення суми витрат на вартість продукції - прямі; - непрямі (накладні) Прямі – витрати, пов’язані з виробництвом конкретного виду продукції, які можуть бути безпосередньо включені до складу собівартості цієї продукції. Наприклад, вартість витраченої на виробництво сировини, матеріалів, тари тощо. Непрямі (накладні) – витрати, пов’язані одночасно з виробництвом декількох видів продукції, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно доцільним шляхом і включаються до його собівартості за допомогою спеціальних методів. До непрямих витрат належать, наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати тощо.
- 6. 3. Метод обліку витрат -витрати, згруповані за однорідними економічними елементами; -витрати, згруповані за статтями калькуляції (витрати відносяться до певної кількості одиниць продукції) Групування витрат за однорідними економічними елементами відображає склад витрат відповідно до їхньої економічної сутності і передбачає облік незалежно від місця їх виникнення та економічного призначення. Групування витрат за статтями калькуляції (за центрами відповідальності) відбувається в залежності від місця їх виникнення та функціонального призначення. 4. Місце виникнення витрат -витрати на виробництво продукції (виникають на рівні цехів і утворюють виробничу собівартість продукції); -адміністративні витрати; -збутові витрати Групування застосовується при визначенні собівартості виробленої і реалізованої продукції, а також величини валового прибутку підприємства.
- 7. 5. Ступінь впливу обсягу виробництва на рівень витрат - змінні; - постійні Змінні – витрати, загальна сума яких за поточний період залежить від обсягу виробленої продукції (збільшується або зменшується при зростанні або, відповідно, падінні обсягів виробництва). Наприклад, витрати на сировину, матеріали, тару тощо. Змінні витрати на одиницю продукції однакові для кожної додаткової одиниці продукції. Постійні - витрати, загальна величина яких за поточний період не змінюється, або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягів і структури виробництва. Наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, зарплата управлінського персоналу тощо. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Класифікація витрат за цією ознакою дозволяє оцінити зміну поточних витрат на виробництво продукції при збільшені обсягів її виробництва і реалізації та має важливе значення при розрахунках так званої «точки беззбитковості»* роботи підприємства.
- 8. Точка беззбитковості роботи підприємства (критичний обсяг виробництва) – - обсяг продукції, виробництво і реалізація якого дозволяє відшкодувати поточні витрати підприємства, але не забезпечує отримання прибутку (за умов, коли рівень реалізації продукції відповідає значенню точки беззбитковості, дохід від її реалізації дорівнює поточним операційним витратам за певний період). Виручка від реалізації продукції = Змінні витрати + Постійні витрати В*Qа*Qц ац В *Q Q* – точка беззбитковості (в натуральних одиницях); ц – ціна одиниці продукції (без ПДВ і акцизу); а – питомі змінні витрати (змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції); В – сума постійних поточних витрат за період.
- 9. Приклад Підприємство виробляє один вид продукції. Змінні витрати на одиницю продукції – 4 грн. За ціни на продукцію 10 грн. попит становить 8000 одиниць, а постійні витрати – 42000 грн. Якщо знизити ціну до 9 грн., то попит підвищується до 12000 одиниць, але постійні витрати зростають до 48000 грн. Визначити точку беззбитковості роботи підприємства для кожної ціни. 1. За умов реалізації продукції за ціною 10 грн. 4 х Q* + 42000 = 10 х Q* 2. За умов реалізації продукції за ціною 9 грн. 4 х Q* + 48000 = 9 х Q* 7000 )410( 42000 *Q 9600 )49( 48000 *Q
- 10. 2. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА ОДНОРІДНИМИ ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ Економічний елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат. Економічні елементи операційних витрат • Матеріальні витрати. • Витрати на оплату праці. • Амортизаційні відрахування. • Відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування). • Інші операційні витрати.
- 11. Елементи операційних витрат по підприємству Елемент витрат Сума витрат, тис. грн. Структура витрат (% до підсумку) Матеріальні витрати 9669,9 9669,9 / 13515,6 х 100 = 71,5 Витрати на оплату праці 828,3 828,3 / 13515,6 х 100 = 6,1 Відрахування на соціальні заходи 308,3 308,3 / 13515,6 х 100 = 2,3 Амортизаційні відрахування 239,8 239,8 / 13515,6 х 100 = 1,8 Інші операційні витрати 2469,3 2469,3 / 13515,6 х 100 = 18,3 Разом 13515,6 100,0
- 12. 1. Матеріальні витрати - вартість витрачених у виробництві: • сировини і матеріалів; • покупних напівфабрикатів; • палива та енергії; • запасних частин; • тари і тарних матеріалів; • допоміжних та інших матеріалів. Величина матеріальних витрат визначається на основі вартості спожитих в операційній діяльності ресурсів, виходячи з цін їх придбання (без ПДВ), включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання.
- 13. 2. Витрати на оплату праці – витрати на виплату: • основної заробітної плати за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами; • додаткової заробітної плати, включаючи надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством (в тому числі оплату невідпрацьованого на виробництві часу); премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій; • інші заохочувальні і компенсаційні виплати, тобто виплати у формі винагород за результатами роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені діючим законодавством або здійснюються понад законодавчо встановлені норми.
- 14. 3. Відрахування на соціальні заходи: а) відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування – 33,2% від фонду оплати праці; б) відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – 1,4% від фонду оплати праці; в) відрахування на обов’язкове державне страхування на випадок безробіття – 1,6% від фонду оплати праці; а) + б) + в) = 33,2 + 1,4 +1,6 = 36,2% - сталий загальний відсоток нарахувань на фонд оплати праці підприємства г) відрахування на обов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві - від 0,2% до 13,8% від фонду оплати праці в залежності від класів професіонального ризику; Єдиний соціальний податок - від 36,76% (1 клас) и до 49,7% (67 клас) д) відрахування на добровільне індивідуальне страхування персоналу підприємства.
- 15. 4. Амортизація: - основних засобів; - нематеріальних активів; - інших необоротних активів. 5. Інші операційні витрати – усі інші витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів: – витрати, пов’язані з управлінням виробництвом; – оплата робіт і послуг консультаційного або інформаційного характеру; – оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів; – оплата робіт із сертифікації продукції; – оплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління; – витрати на сплату процентів за користування кредитами; – витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків; – витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів; – витрати на реалізацію продукції; – відрахування до державних цільових фондів; – інші витрати.
- 16. 3. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ. (ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ) Термін собівартість може використовуватися в двох значеннях: - собівартість = виробнича собівартість (при веденні бухобліку і складанні фінансової звітності) - собівартість = повна собівартість (в процесі ціноутворення) Собівартість продукції (витрати на продукцію) - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції. Калькуляція – економічний документ, з якого можна дізнатися про собівартість одиниці (1 кг, 1л) конкретного виду продукції. Калькулювання – процес обчислення собівартості окремих видів продукції за встановленими статтями калькуляції. Калькуляційна одиниця – засіб вимірювання об’єкта калькулювання (продукції, послуг) у визначених вимірниках.
- 17. Група витрат Орієнтовні статті калькуляції Прямі матеріальні витрати (вартість сировини і основних матеріалів, які становлять основу продукції, що виробляється, а також покупних напівфабрикатів, допоміжних та інших матеріалів та спожитої енергії, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат) 1.Сировина і матеріали 2.Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби 3.Роботи і послуги виробничого характеру, надані сторонніми організаціями, спожиті безпосередньо у виробничому процесі 4.Паливо та енергія на технологічні цілі 5.Поворотні відходи (вираховуються) Прямі витрати на оплату праці (витрати, які включаються до фонду оплати праці і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат) 1.Основна заробітна плата робітників, зайнятих у виробничому процесі 2.Додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати робітників, зайнятих у виробничому процесі
- 18. Інші прямі витрати (інші витрати, що не увійшли до попередніх статей і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат) 1.Відрахування на соціальні заходи (% від витрат на оплату праці робітників, зайнятих у виробничому процесі) 2.Витрати на утримання і експлуатацію устаткування, включаючи амортизаційні відрахування по виробничому устаткуванню, витрати на його ремонт і обслуговування) 3.Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва (в частині їх списання зі статті “витрати майбутніх періодів”) 4.Відшкодування зносу інструментів Загальновиробничі витрати 1.Загальновиробничі витрати.
- 19. Калькуляція на хліб “Білий” 1г, 0,8 кг калькуляційна одиниця – 1 т Стаття калькуляції Сума витрат, грн. % до підсумку Сировина і матеріали 844,05 81,6 Паливо і електроенергія 30,76 3,0 Основна і додаткова заробітна плата 35,4 3,4 Нарахування на заробітну плату 13,28 1,3 Загальновиробничі витрати 111,07 10,7 Собівартість (виробнича собівартість) 1034,56 100,0
- 20. 4. ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІЇ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА. ЧИННИКИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Техніко-економічні чинники, які впливають на рівень собівартості продукції: Матеріально-технічні: • механізація і автоматизація виробництва; • заміна діючих технічних засобів на прогресивніші; • модернізація устаткування; • впровадження прогресивних технологічних процесів; • застосування економічних видів сировинних та матеріальних ресурсів. Організаційні: • удосконалення управління та організації виробництва і праці; • створення раціональних структур управління. • Структурні зрушення у виробництві: • зміна структури асортименту продукції. • Зміна обсягів виробництва: • відносне зменшення поточних витрат (відносно обсягів виробництва).
- 21. 5. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ Ціна – це кількість грошей, яку споживач сплачує за товар. Відповідно до теорії трудової вартості ціна – це грошовий вираз вартості продукції. Тариф – плата за надання певних послуг (перевезення вантажів, юридичних, консультаційних на інших). Класифікаційна ознака Види цін Рівень встановлення і регулювання цін централізовано - фіксовані – сталі державні ціни, рівень яких підприємства не мають права перевищувати; регульовані – ціни, що формуються на види продукції, на які держава вводить граничні рівні рентабельності; договірні – ціни на продукцію, які встановлюються при укладенні договорів між суб’єктами підприємницької діяльності; вільні – ціни, які підприємство встановлює самостійно, враховуючи ринковий попит Сфера застосування - світові – ціни, які формуються залежно від попиту і пропозиції на світовому ринку; - оптові – ціни, за якими оптово-збутові організації відпускають продукцію роздрібним організаціям та іншим споживачам; - роздрібні ціни і тарифи - ціни, за якими роздрібні торговельні організації продають продукцію чи надають послуги населенню і організаціям
- 22. Методи ціноутворення 1. За умов орієнтації на внутрішні витрати підприємства та очікування певного фінансового результату від продажу продукції застосовується метод «середні витрати плюс (прибуток)». 2. Відповідно до принципу орієнтації на конкурентів може використовуватись метод «за рівнем конкуренції». 3. Орієнтуючись на ринковий попит на відповідну продукцію, використовують метод «за рівнем попиту», який передбачає встановлення ціни на основі продажу експериментальних партій продукції. 4. Встановлення ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку. 5. Встановлення ціни на основі цінності товару. 6. Метод тендерного ціноутворення.
- 23. При укладанні зовнішньоекономічних угод суб’єктами підприємницької діяльності мають використовуватись ціни, встановлені відповідно до Правил ІНКОТЕРМС. ІНКОТЕРМС (скорочене від англійського “International Commercial Terms” - міжнародні торговельні терміни (умови)) - Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (умов), зазвичай їх називають “базові умови поставки”, розроблені Міжнародною торговельною палатою. Правила ІНКОТЕРМС не є обов’язковими для їх виконання і дотримання, а мають рекомендований характер. Проте Україна своїм внутрішнім законодавством встановила обов’язкове використання Правил ІНКОТЕРМС національними суб’єктами в їх зовнішньоекономічних угодах.
- 24. Всі терміни ІНКОТЕРМС поділені на чотири групи ( за ступенем урахування в ціні транспортних, митних та інших супутніх витрат): • група Е - продавець надає покупцеві товари безпосередньо в своїх приміщеннях; • група F - продавець зобов’язаний надати товар у користування перевізника, який надається покупцем; • група C - продавець зобов’язаний укласти договір перевезення, проте без прийняття на себе ризику випадкового пошкодження товару або інших додаткових витрат після відвантаження товару; • група D - продавець несе всі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення.
- 25. Група E Група F EXW (Ex Works) FCA (Free Carrier) Франко - завод Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з поставки товарів, коли він надасть товар у користування покупця на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за відвантаження товару на транспортний засіб, а також за митну очистку товару для експорту. Франко - перевізник Продавець доставить товар, що пройшов митне очищення до вказаного місця. Якщо поставка товару здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо поставка здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.