![Критерії Номативнийакт прецедент
Поняття офіційний письмовий документ,
прийнятий уповноваженими
фізичними особами у
визначеній законодавством
формі та за встановленою
законодавством процедурою,
спрямований на регулювання
суспільних джерел права що
містить норми права,має
неперсоніфікований характер і
розрахований на неодноразове
застосування.
являє собою письмове або
усне рішення судового або адміністративного
органу, якомунадається державою формальна
обов'язковість,і воно стає нормою,еталоном,
зразком при розгляді всіхподібних справу
майбутньому.
Повідношенню до джерел
права
є основним джерелом права. Визнання правового прецеденту
рівнозначним джереломправа є одним з
основних пунктів, за яким
відрізняються англосаксонська та романо-
германська системи права.
Характерні ознаки завжди містять хоча б
одну нормуправа;
приймаються лише
правотворчими
суб'єктами — у межахїх
компетенції.
• формулювання судових прецедентіввищими
судовими інстанціями;
• нормативний характер судових прецедентів;
• загальнообов'язковий характер прецедентуяк
для нижчих судів, так і для всіх інших державних
органіві посадових осіб;
• відносна зв'язаність вищих судових інстанцій
своїми власними рішеннями;
• обнародування судових рішень прецедентного
характеру в бюлетенях або інших офіційних
виданнях і в цьомузначенні — писаний характер
прецеденту;
• формування і функціонування прецеденту на
основі чинного законодавства і в цьому
значенні — його вторинний характер порівняно із
законом;
• спрямованість прецедентівне тільки на більш
ефективний і кваліфікований розгляд судами
конкретнихсправ,а й на заповнення прогалин та
усунення двозначностей у законодавстві;
•казуїстичність прецеденту, створення його на
підставі вирішення конкретних,поодиноких
казусів, випадків,множинність,певна
неузгодженість та невпорядкованість.
Суб’єкти Суб'єктами прийняття
нормативнихактів є народ,
органи державноївлади,
територіальні громади,органи
місцевого самоврядування,
органи автономних утворень,
можуть бути — громадські
організації,підприємства і інші
інституції, передбачені
законодавством;
Суди, фізичні та юридичні особи
Види Нормативно-правові акти
поділяють
на закони та підзаконні
нормативно-правові акти.
Позитивний прецедент — рішення,зміст
котрого без будь-яких значнихзмін
імплементовано урішення стосовно нової
справи.
Негативний прецедент — рішення,раніше
сформульовані судом, в якомувнаслідок зміни
конкретно-історичнихумов переглядаються
підходи, які доцільно застосовувати при
прийнятті рішення по суті справи, що
розглядається.[1]](https://image.slidesharecdn.com/1-170621065838/85/1-1-320.jpg)
More Related Content
What's hot (20)
Similar to критері1 (20)
More from olenafab (20)
Recently uploaded (13)
критері1
- 1. Критерії Номативнийакт прецедент Поняття офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими фізичними особами у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних джерел права що містить норми права,має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якомунадається державою формальна обов'язковість,і воно стає нормою,еталоном, зразком при розгляді всіхподібних справу майбутньому. Повідношенню до джерел права є основним джерелом права. Визнання правового прецеденту рівнозначним джереломправа є одним з основних пунктів, за яким відрізняються англосаксонська та романо- германська системи права. Характерні ознаки завжди містять хоча б одну нормуправа; приймаються лише правотворчими суб'єктами — у межахїх компетенції. • формулювання судових прецедентіввищими судовими інстанціями; • нормативний характер судових прецедентів; • загальнообов'язковий характер прецедентуяк для нижчих судів, так і для всіх інших державних органіві посадових осіб; • відносна зв'язаність вищих судових інстанцій своїми власними рішеннями; • обнародування судових рішень прецедентного характеру в бюлетенях або інших офіційних виданнях і в цьомузначенні — писаний характер прецеденту; • формування і функціонування прецеденту на основі чинного законодавства і в цьому значенні — його вторинний характер порівняно із законом; • спрямованість прецедентівне тільки на більш ефективний і кваліфікований розгляд судами конкретнихсправ,а й на заповнення прогалин та усунення двозначностей у законодавстві; •казуїстичність прецеденту, створення його на підставі вирішення конкретних,поодиноких казусів, випадків,множинність,певна неузгодженість та невпорядкованість. Суб’єкти Суб'єктами прийняття нормативнихактів є народ, органи державноївлади, територіальні громади,органи місцевого самоврядування, органи автономних утворень, можуть бути — громадські організації,підприємства і інші інституції, передбачені законодавством; Суди, фізичні та юридичні особи Види Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Позитивний прецедент — рішення,зміст котрого без будь-яких значнихзмін імплементовано урішення стосовно нової справи. Негативний прецедент — рішення,раніше сформульовані судом, в якомувнаслідок зміни конкретно-історичнихумов переглядаються підходи, які доцільно застосовувати при прийнятті рішення по суті справи, що розглядається.[1]
- 2. Ст338ЦК Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання Національній поліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, Національна поліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб. 343.1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього. 3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна. 4. У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.