2019.8.08. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.
Download as PPTX, PDF0 likes977 views
ЗНО, історія України
More Related Content
What's hot (20)
Similar to 2019.8.08. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. (20)
More from КЗВО КОР "Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж" (8)
Recently uploaded (20)
2019.8.08. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.
- 1. КЗВО КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» © Дрібниця В.О., 2019 Національно- визвольна війна українського народу середини XVIІ ст.
- 7. Конфлікт дрібного українського шляхтича, реєстрового козака Богдана Хмельницького з сусідом - польським шляхтичом Даніелем Чаплинським, який забрав хутір Суботів, що належав родині Хмельницького
- 10. Бойові дії 1648-1649 рр.
- 11. Мета – автономія козацтва в межах Речі Посполитої
- 12. Портрет Б. Хмельницького. В. Гондіус. Сер. XVII ст.
- 13. Хмельницький Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович (1595/1596 — 657) — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657рр. , творець Української козацької держави (Військо Запорізьке низвое, Гетьманщина) та її перший гетьман. Народився у сім’ї шляхтича Михайла Хмельницького й козачкки. Навчався у Львові. в єзуїтському колегіумі. Володів українською, польською і латинською мовами; пізніше опанував турецку й татарську. Мав великий авторитет серед козацтва. Брав участь у повстаннях 1630-х pp. 1637 р. обійняв посаду військового писаря, 1638 р. — чигиринського сотника. Обстоюючи інтереси Війська Запорозького у складі його посольств, двічі 1639 і 1646рр. проводив переговори з польським королем Владиславом IV Ваза. В умовах наростання невдоволення козацтва свавіллям властей, магнатів й орендарів, цькувань із боку Д.Чаплинського (оволодів весною 1647 хутором Хмельницького) він розпочав підготовку повстання. Після її провалу втік на Запорожжя, де за підтримки запорожців узимку 1648 р. оволодів Микитинською Січчю та відбив наступ польських урядових підрозділів. У середині лютого обраний гетьманом Війська Запорозького. Із цього часу очолив національну революцію, що спалахнула в Україні (1648—1676). Похований у Суботові в Іллінській церкві.
- 14. Союзники – кримські татари на чолі з мурзою Тугай-беєм
- 17. Грудень 1648 р. – в’їзд козацьких військ до Києва, зустріч з патріархом Єрусалимським Паїсієм, переговори з королем Яном Казимиром через Адама Киселя
- 18. Кисіль Адам (1600–1653) – український магнат, посередник між Богданом Хмельницьким та королем Речі Посполитої. Здобувши добру освіту, служив у коронному війську, відзначившись у війнах з Москjвією та Османською імперією. В умовах конфесійної нестабільності виступав захисником православ'я. Політичні вагання Киселя між Україною та Польщею позначилися на його діяльності під час козацьких повстань 30-х рр. XVII ст. та національної революції 1648–1676 років. Прагнення Киселя знайти компромісні рішення у відносинах між козацтвом і урядом Речі Посполитої викликали звинувачення його з обох сторін. Надгробок Адама Кисіля у Свято-Успенському монастирі в Низкиничах (Волинь) 1653 р.
- 19. Початок 1649 р. – переговори з Яном Казимиром
- 24. На карті зображено перший період Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. (1648-1657 рр.) від початку збройного виступу (1648 р.) до Зборівського договору (1649 р.)
- 27. Автономна українська козацька держава «Військо Запорізьке Низове» (Гетьманщина) у складі Речі Посполитої у відповідності до Зборівського мирного договору 1649 року
- 28. Структура Української козацької держави — Гетьманщини («Військо Запорізьке»)
- 29. Портрет гетьмана Богдана Хмельницького. Про гетьманську владу свідчить булава у правій руці Церква-усипальниця Б. Хмельницького в стилі бароко. Суботів (Черкащина). Малюнок Т. Шевченка
- 30. Військо Запорозьке Низове – назва української козацької держави з середини XVII до кінця XVIII століття.
- 31. Гетьманщина – від середини XVII ст. до 1764 р. – напівофійна назва значної територїі України, на яку поширювалося владарювання гетьманського уряду. Напередодні об'єднання Війська Запорозткого Низового з Московією (1654 р.) Гетьманщина охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства Речі Посполитої. Після ліквідації польськими і турецькими владами гетьманського правління на Правобережній Україні наприкінці 70 – поч. 80-х рр. XVII ст. і внаслідок підписання «Вічного миру» 1686 р. термін «гетьманщина» вживається лише стосовно Лівобережної України разом із Києвом і 30–40-верстною зоною навколо міста.
- 33. Бойові дії 1650-1653 рр.
- 34. 1650 р.
- 35. Богун Іван (? – 1664) – кальницький (вінницький) полковник (1650, 1651, 1653– 57). Наказний гетьман під час битви під Берестечком. Противним військового союзу з Московією 1654 року.
- 40. Бойові дії 1654-1655 рр.
- 43. «Військо Запорізке Низове» на час укладення українсько- російського договору 1654 р. та сусідні землі, контрольовані гетьманом у 1654–1657 рр.
- 44. Бойві дії 1656—1657 рр.
- 49. Наслідки війни: • утворення української козацької держави – «Війська Запорізького Низового» (Гетьманщини); • автономія Гетьманщини у складі Московської держави; • козацька старшина та українська православна шляхта стають новою елітою українського суспільства. Зміни в соціально-економічному житті: • ліквідація польського фільваркового господарства; • поділ землі між українською козацькою старшиною; • покозачення великої кількості селян; • селяни стають залежними від козацької старшини (без юридичного оформлення кріпацтва); • міста зберігають самоврядування, засноване на Магдебурзькому праві.
- 50. Покозачення – соціальний процес переважно самовільного набуття козацьких прав представниками ін. соціальних груп і верств українського суспільства соціуму, що наприкінці XVI – у XVIII ст. становив одну із провідних тенденцій соціального розвитку. Участь у процесі покозачення могли брати як представники провідної соціальної верстви – шляхти, котрі в такий спосіб долучалися до військової організації козацтва українського й отримували можливість реалізувати себе у військовій сфері, так і соціальні низи – селяни та міщан, для котрихпокозачення, крім військової складової, несло в собі можливість підвищити свій соціальний статус, позбутися залежності від дідича чи міської корпорації. Найбільш масовий в українській історії процес покозачення населення мав місце у 1648–1649 рр., коли з початком Національно-визвольної війни українського народу серед. XVII ст. чисельність Війська Запорозького у деякі роки збільшувалася до 100–150 тис. осіб, а на теренах Подніпров'я, Лівобережжя та частини Правобережжя утвердилась Українська козацька держава (Гетьманщина). Покозачення, що відбулось у цей час, змінило й якісні показники козацького стану, до якого долучилася значна кількість православної шляхти, котра в такий спосіб намагалася зберегти за собою майно і владу на землях, що увійшли до складу Гетьманщини.