«Ми з Лесиного краю» ( до 150 – річчя з дня народження Лесі Українки)
Download as docx, pdf0 likes166 views
«Ми з Лесиного краю» ( до 150 – річчя з дня народження Лесі Українки)
![То, бувало,
Упаду собі на лихо,
НАВЧАННЯ
Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню шістьох
дітей, їхній гуманітарній освіті. Розвивали цікавість до літератури та
мистецтва, вивчення іноземних мов.
Леся та її брат Михайло навчалися разом у приватних вчителів.
Іноземних мов Лесю навчали запрошувані час від часу вчителі.
Я
Мати намагалася прилучити дітей до літературної роботи, самостійної
творчості.
« Що болить?» - мене питали,
Але я не признавалась –
У 1878 році батька поетеси, Петра Антоновича Косача, перевели з
Новограда-Волинського до Луцька на посаду голови Луцько-Дубенського
з’їзду мирових посередників. А навесні 1879 року він перевіз сюди свою
сім’юЯ була малою горда,
Б
ББудинок у якому жили Косачі в Луцьку.
“Наша Леся (фільм про Лесю Українку)” [відеокліп] / Реж. Л. Поліщук, М. Лукашевич //
YouTube. 12 жовтня 2012 р.
Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=pBDpNb-x36I](https://image.slidesharecdn.com/222-210217131055/85/150-6-320.jpg)
«Ми з Лесиного краю» ( до 150 – річчя з дня народження Лесі Українки)
- 1. Ходить слово твоє по Волині, Ходить слово твоє по світу. «Ми з Лесиного краю» ( до 150 – річчя з дня народження Лесі Українки)
- 2. Луцьку судилася щаслива доля назавжди поєднатися з іменем Лесі Українки. Його поетеса любила дуже, адже тут пройшло більше як два роки її отроцького життя, коли вона ще певний час була здорова й зазнала радощів безтурботного віку. Ім’я Лесі Українки вкарбовано в історію Волині. Дух поетеси, її ім ‘я мовби встають серед вулиць, парків древнього міста, адже саме у нашому місті розпочався її творчий шлях який підніс її так високо, саме тут почалася недуга, що занапастила її, саме тут пролягли її життєві дороги. Лариса Петрівна Косач. Народилась 25 лютого 1871 року в місті Звягелі, нині Новоград – Волинський.
- 3. БАТЬКИ Батько –Косач Петро Антонович ( 1841 - 1909) юрист,дійсний статський радник,поміщик, шанувальник літератури. Мати - Драгоманова-Косач Ольга Петрівна (1849 - 1930) дитяча письменниця псевдонім- Олена Пчілка, перекладач, фольклорист,громадський діяч
- 4. ДИТИНСТВО В чотири роки навчилася читати, для того часу це було не типовим. Леся у шість років вишивала - це було заняття , яке вдавалося дуже добре. «Леся мала «золоті руки», за висловом однієї приятельки нашої мами, вона уміла, як ніхто, з нічого зробити щось дуже цікаве, частохудожнє. Леся робила для нас, молодших сестер,чудові ляльки, або могла з паперу і якихось трісочок кори – зробити лицаря в латах. А як гарно вишивала та мережила. На іменини татові, мамі, старшому братові Михайлові щоразу дарувала свої прекрасні вишивки. Татові на іменини Леся вишила дуже майстерно пацьорочками і шовком пантофельку, щоб на ніч вішати в ній кишенькового годинника. Це був дійсно художній твір, батько його беріг усе життя». Із спогадів про Лесю Українку її сестри Ізидори Косач –Борисової.
- 5. Дівчинка буладуже здібною до музики. Старанно вчилася грати на фортепіано, брала уроки гри в дружини М. Лисенка Ольги Олександрівни О’Коннор. Розвинути свій талант через хворобу не могла, саме до фортепіано звертається поетеса у вірші. Мала дуже хороший слух з її голосу записано 220 народних пісень Грала вона гарні класичні речі, або народні українські пісні, а часом навіть якісь свої власні імпровізації. Мій друже давній!Мушу я з тобою Розстатися на довго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. Коли я смуток свій на струни клала, З’являлась ціла зграя красних мрій, Веселкою моя надія грала, Далеко линув думок легкий рій. Розстаємось надовго ми з тобою! Зостанешся ти в самоті німій, А я не матиму де дітися з журбою… Прощай же, давній, любий друже мій!
- 6. То, бувало, Упаду собі на лихо, НАВЧАННЯ Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню шістьох дітей, їхній гуманітарній освіті. Розвивали цікавість до літератури та мистецтва, вивчення іноземних мов. Леся та її брат Михайло навчалися разом у приватних вчителів. Іноземних мов Лесю навчали запрошувані час від часу вчителі. Я Мати намагалася прилучити дітей до літературної роботи, самостійної творчості. « Що болить?» - мене питали, Але я не признавалась – У 1878 році батька поетеси, Петра Антоновича Косача, перевели з Новограда-Волинського до Луцька на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. А навесні 1879 року він перевіз сюди свою сім’юЯ була малою горда, Б ББудинок у якому жили Косачі в Луцьку. “Наша Леся (фільм про Лесю Українку)” [відеокліп] / Реж. Л. Поліщук, М. Лукашевич // YouTube. 12 жовтня 2012 р. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=pBDpNb-x36I
- 7. иПопри недовгий час проживання Лесі Українки в Луцьку, замок залишив слід у її пам’яті, що відбилось у поезії «Віче», написаній 10 серпня 1901 р. ЛЛеся Українка із сестрою Ольгою відвідали цей костел12 грудня 1890р., щоб послухати орган і колядки. ( за спогадами Ольги) Свій перший вірш - «Надія»-Леся написала дев’ятирічною дівчинкою. Сталося це під
- 8. враженням арешту й заслання до Сибіру рідної тітки Олени Косач. 1880 рік – на Водохреща на річці Стир– сильний мороз, Леся промерзла, спочатку боліли ноги, пізніше – руки. Діагноз - туберкульоз кісток. Настала «30 –літня війна» з хворобою, яка змусила відмовитись від уроків музики. У тринадцять років Ларису Косач почали друкувати. 1884 року у Львові в журналі «Зоря» опублікували два вірші ( « Конвалія» і «Сафо»)під якими вперше з’явилосьім’я - ЛЕСЯ УКРАЇНКА. Важкі випробування, що сформували сильну і непересічну особистість почалися ще у дитинстві письменниці. Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив Я собі вставала тихо. «Що болить?» - мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, Щоб не плакать, я сміялась. То, бувало, ДДовгі роки життя пройшли у подорожах на лікування. ( Вставити картинки із місць лікування 3 -4 шт)
- 9. ППомерла 1 серпня 1913 рокув Грузії в місті Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. ВЗ перебуванням поетесина Волині пов’язані міста Луцьк, Ковель села Колодяжне, Скулин,Любитів, Волошки, Запруддя, Бережці Піддубці кЛуцьк Ковель: аптека де купували ліки
- 10. За спогадами Ольга Косач-Кривинюк в середині 1880-х років О.П.Косач із дітьми Михайлом, Лесею та Ольгою – влітку їздили до Скулина, прожили там три дні у хаті дядька Лева, що стояла біля озера Нечимне. Щоб РодинаКосачів ходилидо церкви у село Волошки.
- 11. Церква у селі Піддубці . У середині квітня 1891 р. Леся Українка приїжджала до цього села, щоб побачитись із своєю приятелькою Марією Биковською. МУЗЕЇ Колодяжне – колиска Лесиного таланту З 1892 по 1907 роки тут із деякими перервами жила Леся Українка. У Колодяжному вона написала багато поетичних творів, які увійшли до скарбниці української та світової літератури.
- 12. Лесина Світлиця.
- 13. Музей Лесі Українки Волинського національного університету Пам’ятники:
- 14. Іменем Лесі Українки названі : Волинський національний університет; Парк культури і відпочинку: Вулиця Лесі Українки. Її житя та творчість вивчають у Волинському національному університеті.
- 15. «Найкращою шаною для пам’яті Лесі Українки, цього втілення благородства, лагідності, добрості, а разом з тим незламної сили й мужності, буде те, коли її юні земляки з незламною надією в серці будуть так само напосідливо, як вона, працювати над собою, щоб стати Віртуальна екскурсія музеєм Лесі Українки у Колодяжному vseosvita.ua › library › virtual... Джерело: https://www.l-ukrainka.name/uk/News.html Джерело: https://voladm.gov.ua/article/budinok-v-yakomu-zhila-lesya-ukrayinka- pamyatka-mistobuduvannya-arhitekturi-miscevogo-znachennya/ Джерело: Музей „Лесина вітальня”, м. Луцьк - Музейний простір Волині volyn-museum.com.ua › muzej_lesina_vitalnja_m_luck Джерело: Музей Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки | Додав: volyn-museum (11.05.2011)