More Related Content
What's hot (20)
Similar to Леся Українка (20)
More from olesya soverhsenko (19)
Recently uploaded (13)
Леся Українка
- 1. Мене весна на лузі породила, Заквітчана у проліски. Вона мене за руку повела в лани, На луки дальні, до верби старої, Розщепленої громом весняним, Водицею з криниці степової Щоранку напувала… Була я вільна і щаслива. Та якось вдень, коли скінчилася злива, Я на отаві дудочку знайшла, Обвітрену, стару, робітникові. Заграла я й почула дивну мову – То мова муки людської була… Так вперше я відчула муку пісні, яка співцеві сну не принесла. Яка його будитиме й вестиме, і сіятиме слово молоде, Аж поки сам він хащами густими Пробуджених від сну не поведе… І я тепер на шлях ступити мушу. Я поспішаю… Я до вас іду.
- 3. Це талант наскрізь мужній… Її поезія – то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна. І. Франко Довго щирими сими словами До людей промовлятиму я… Л.Україна
- 4. Журнал складається з 5-х сторінок: 1. «Біографія Лесі Українки». 2. «Сім струн» 3. «Ода волинським лісам» 4. «Єдина! На всю Україну!» 5. «Віночок пам'яті для Лесі Українки»
- 5. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Хай палає свічка. Хай палає, Поєднає нас вона в цей час. Друзів голоси нехай лунають, Слово й музика нехай єднають нас.
- 8. Дитинство Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Новограді – Волинському , тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української інтелігенції.
- 9. Петро Косач – батько Лесі Українки Ольга Косач – мати Лесі Українки. Псевдонім Олена Пчілка
- 10. З братом Михайлом (1869 - 1903) Ольга Косач (1887 – 1945) Ізидора Косач-Борисова (1888-1979) Оксана Петрівна Косач- Шимановська, (1882–1975) Микола Петрович Косач (1884–1937)
- 11. Посвята Михайлові Драгоманову «Сім струн»
- 12. Будинок у Колодяжному У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька :сюди було переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України.
- 13. Вечірня година (Коханій мамі) Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Л.Українка з Оленою Пчілкою. Ялта 1897 р. Леся Українка у волинському народному вбранні. 1878–1879 роки
- 14. Надія Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянуть іще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно, Поглянуть іще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. Писати поезії Леся Українка почала рано, будучи 9- річною дівчинкою, написала вірш «Надія». Вперше надруковано в журн. «Зоря». Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко- Приходько), засланої за участь у революційному русі.
- 15. Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів«, в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі. Леся із сестрою Ольгою
- 16. Застудившись ,Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. З того часу розпочалась її «тридцятилітня війна» з тяжкою і невиліковною на той час хворобою – туберкульозом.
- 17. Луцьк. Один із будинків, в якому жили Косачі Кімнати в будинку Косачів
- 19. Через хворобу вона навчалася в дома, під керівництвом приватних вчителів, а потім самостійно здобувала освіту. Леся оволоділа 13 мовами, а французькою, німецькою, італійською вона могла писати вірші. Хто вам сказав що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, Чи пісня й думка кволі? Ви чули, раз я завела Жалі та голосіння, – То ж була буря весняна, А не сльота осіння. А восени… Яка журба, Чи хто цвіте, чи в’яне, Тоді й плакучая верба Злото-багряна стане…
- 20. Вперше спробувала пастель. Олекса́ ндр Олекса́ ндрович Мура́ шко Художник Леся Українка брала уроки малювання у відомого художника О. Мурашка Картина, яку написала Леся Українка «Мати і дитина»
- 23. Рояль Лесі в Ялті
- 24. Леся Українка неодноразово лікувалася в Одесі. Уперше Лесю запросив сюди знаний в місті правник та літератор Михайло Комаров, добрий знайомий родини Косачів. Сталось це в червні 1888 р. «Прощай, Волинь…» Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… І мчить залізний велетень мене. Передо мною килими чудові Натура стеле – темнії луги, Славути красної бори соснові І Случі рідної веселі береги. Снується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, То ж матінка-натура чарівниця Розмотує свої стобарвнії нитки.
- 25. Леся Українка неодноразово лікувалася в Одесі. Уперше Лесю запросив сюди знаний в місті правник та літератор Михайло Комаров, добрий знайомий родини Косачів. Сталось це в червні 1888 р. «Прощай, Волинь…» Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… І мчить залізний велетень мене. Передо мною килими чудові Натура стеле – темнії луги, Славути красної бори соснові І Случі рідної веселі береги. Снується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, То ж матінка-натура чарівниця Розмотує свої стобарвнії нитки.
- 26. Вже сонечко в море сіда… Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темніє; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє. На хвилях зелених тремтять Червонії іскри блискучі І ясним огнем миготять, Мов блискавка з темної тучі. А де корабель ваш пробіг, Дорога там довга й широка Біліє, як мармур, як сніг, І ледве примітно для ока
- 27. Тиша морська Певно, се країна світла Та злотистої блакиті, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в світі! Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом поплисти! Не страшні для мене вітри, Ні підводнії каміння, — Я про них би й не згадала В краю вічного проміння.
- 28. Будинок-музей Лесі Українки в Ялті Будинок–музей в Києві
- 29. Веніамін Кушнір. Леся Українка в Єгипті. 1989. Полотно, олія
- 30. Давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: «Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна». Ні, не забула! У вікно до мене Заглянули від яблуні гілки, Замиготіло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки. Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла. 1894 року.
- 31. 1913 рік Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. Леся Українка в останні роки життя
- 32. ІІ сторінка «Сім струн»До ( Гімн) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься, І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. Ре ( Пісня) Реве-стоне негодонька, Негодоньки не боюся. Як на мене пригодонька, То я не журюся. Мі ( Колискова) Місяць яснесенький, Промінь тихесенький Кинув на нас. Спи, мій малесенький, Пізній бо час. Фа ( Сонет) Фантазія! Ти сила чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сну. Соль ( Рондо) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю. Та пісень тих я чуть не здолаю. І весняні пісні запашні Не для мене розквітнули в гаю. Ля (Нюкторн, Нічна пісня) Лагідні, веснянії ночі зористії, Куди ви од мене полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті, Невже ви замовкли, минули? Сі Сім струн я торкаю, струна по струні. Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. «Сім струн» — цикл поезій Лесі Українки, що складається з 7 віршів. Вперше надруковано як цикл у збірці «На крилах пісень» Львів, 1893. Присвячений Михойлу Драгуманову («дядьку Михайлу»). Датується 1980р. за автографом в альбомі «Poesie», в якому дата 1890 р. проставлена майже під кожною поезією циклу.
- 33. ІІІ сторінка: «Ода волинським лісам» В дитячий любий вік, В далекім ріднім краю Я чула казку. Чула раз, А й досі пам'ятаю. Кохана сторона моя! Що раз згадаю я тебе, То й казку цю згадаю!
- 34. Весна ще ніколи не співала, як тепер . Чи то мені так снилось? Мені здається часом, що верба Ота стара, сухенька, то — матуся. Вона мене на зиму прийняла І порохном м'якеньким устелила Для мене ложе...
- 35. ІV сторінка «Єдина! На всю Україну!» Миха́йло Іва́нович Павли́ к — український письменник, публіцист, громадський і політичний діяч. Коли Михайло Павлик запропонував Лесі поміняти російське підданство на австрійське, поетеса відповіла:” Я, звісно, не хочу бути підданою Росії, але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України ”.
- 36. Леся Українка Іван Франкота У взаємовідносинах Франка та Лесі були різні періоди: від щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфрон- тації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє національ- ного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та повагу одне до одного.
- 37. Микола Бажан «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю».
- 38. V сторінка «Віночок пам'яті для Лесі Українки»
- 39. «Конва́лія» — вірш Лесі Українки, вперше надрукований в журналі «Зоря», 1884р. Вперше передруковано у збірці «На крилах пісень», 1893р. КОНВАЛІЯ Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу.
- 40. Травневі трави рясно вкрили роси, В гаю зазвичай теж співають солов’ї. Та окропилася земля людською кров’ю, Сльозами матерів вкраїнської землі. Наші сини! — оплакують родини, У горі почорніли матері. Не дочекалася когось одна-єдина, Більше не буде розставання на зорі. І батько діток милих не пригорне, Хоч часто бачив їх в коротких снах Все може статися — в бою загине, Запульсувала кров гаряча у висках. В нерівному бою боєць поліг, Інакше учинити він не зміг. В мішень стріляє вража «сатана» — Не оголошена Вкраїні ця війна. Молитвами ми просимо у Бога: «Ти перемогу нам пошли, Щоб Україна зажила щасливо, Без сліз, без жертв дай вибратись з пітьми!» Мак - символ печалі і туги.
- 41. Пам’ятник у США Пам’ятник у Канаді Пам’ятник у Новограді- Волинському Київ Маріїнський парк Київ Львів
- 47. Леся з мамою Оленою Пчілкою Батько Лесі Леся
- 48. Леся з сестрами Леся з братом Михайлом
- 51. Автограф