More Related Content
What's hot (20)
Viewers also liked (20)
Similar to діти вулиці (20)
діти вулиці
- 2. План
- 3. 1. Діти «вулиці», їх шлях на вулицю Державна система соціального захисту, яка трансформується в нових умовах, поки що є не настільки гнучкою, щоб своєчасно і адекватно реагувати на існуючі негативні соціальні прояви. Незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, члени сім’ї, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. У значної частини з них фактично немає рідних сімей, оскільки батьки п'ють, або перебувають у місцях позбавлення волі. Діти змушенні проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в оточені інших дітей, на вокзалі, залишених будівлях. За останніх 10 - 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З’явилася нова категорія дітей, яких звично називають “діти вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки. В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні, тобто реально не мають батьків. Решта — діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на “вулицю”, і вулиця стає них домівкою.
- 5. За визначенням Дитячого Фонду Об’єднаних Націй до “'дітей вулиці” належать: • діти, які не спілкуються зі своїми сім’ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти); • діти, які підтримують контакт з сім’єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля (сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі на вулиці (бездоглядні діти); • діти — вихованців будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави). Збільшення кількості “дітей вулиці”, в першу чергу, зумовлене динамікою сімейного життя. Як зазначилось у доповіді ЮНІСЕФ Незалежної комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році: “Детина потрапляє на вулицю через те, що її сім’я переживає кризу, і якщо ще не розпалася, то перебуває на межі розпаду”.
- 6. Результати досліджень Державного інституту проблем сім’ї та молоді, проведених на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 році показали, що до “дітей вулиці” в Україні слід віднести наступні групи неповнолітніх: 1. Безпритульні діти Діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сім’ї; діти, котрих вигнали з дому батьки 2. Бездоглядні діти Діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частина дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів матеріально забезпечувати їх 3. Діти-втікачі з навчально- Діти, яких не влаштовують виховних закладів умови життя й виховання у цих закладах, я кі зазнали психологічного, фізичного або сексуальног о насилля у закладах інтернатного типу або притулках 4. Діти-втікачі із зовні Діти з високим рівнем благополучних сімей конфліктності, патохарактерологічни ми особливостями, відхиленнями у психічному й особистісному розвитку
- 10. Починаючи з 1997 року, в Україні проводився ряд досліджень визначення основних характеристик “дітей вулиці”, з’ясування їх стилю життя й потреб: • більшість “дітей вулиці” - діти підліткового віку; • хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток; • більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях; • надто часто “діти вулиці” проживають у нетипових для України сім’ях: без батьків або тільки без матері чи без батька; • серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу; • значна частина “дітей вулиці” мають проблеми з найближчими родичами; • значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу має низьке матеріальне становище сім’ї; • значна частина “дітей вулиці” заробляють гроші самостійно, причому дуже часто “робота” дає гарні прибутки, але є асоціальною: крадіжка, жебракування, надання сексуальних послуг та ін.; • “діти вулиці” часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома; • діти нерегулярно харчуються, часто голодують; • “діти вулиці” вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять цигарки.
- 11. Одинь день з життя дитини “вулиці”
- 12. Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема “дітей вулиці” з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді навіть важко пояснити, що спонукає дитину залишити родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, сьогодні можна стверджувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють зрозуміти, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя.
- 20. Відмежування дітей від сім’ї: Соціально-економічні умови появи - безробіття обох чи одного з ”дітей вулиці”: батьків; •погіршення матеріального станов - відсутність постійного місця ища значної частини населення роботи батьків чи залучення їх України; до так званого “човникового • збільшення незайнятих дітей та бізнесу”: підлітків; •економічна експлуатація дорос · відсутність постійного житла; лими дитячої праці (залучення до · розлучення батьків; жебракування, крадіжок, махінацій); · асоціальний спосіб життя •послаблення відповідальності батькі одного чи обох батьків; в за утримання і виховання дітей; · примус дітей дорослими • загострення розбіжностей і членами родини до конфліктів між батьками та дітьми; жебракування; • ослаблення роботи з організації · злочинні дії батьків; дозвілля дітей за місцем їхнього · різноманітні форми проживання і навчання; насилля, спрямованих і на • негативні тенденції у засобах дітей; ЗМІ, пропаганда насилля і легкого · раннє або позашлюбне життя. материнство;
- 25. 3. Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують, соціально-педагогічної допомоги Міжнародна декларація по забезпеченню виживання, захисту розвитку дітей, яка прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, що відбувалася в Організації Об’єднаних Націй у м. Н. Йорку 30 вересня 1990 року, проголошує пріоритетність проблем дитини у суспільстві. Таке рішення представників усього світу - керівників 190 держав, у тому числі й України, забов’язало: “Полегшити скрутний стан мільйонних дітей, які проживають в особливо важких умовах, таких, як сироти та бездоглядні діти, діти робітників-мігрантів і жертви стихійних лих та катастроф, викликаних діяльністю людини, діти-інваліди та діти-інваліди й діти, які піддалися жорстокому поводженню, що проживають в несприятливих соціальних умовах і підлягають експлуатації”.
- 27. Всі діти світу плачуть на одній мові!
- 30. Аналіз документів про роботу окремих міністерств і відомств із даною категорією молоді, і “дітей вулиці”, дозволив вичленити окремі аспекти діяльності державних структур щодо соціальної допомоги підліткам. Управління гуманітарної освіти і виховної роботи Міністерства освіти і науки України виконує певні функції щодо профілактики бездоглядності: • виявлення дітей, які залишилися без опіки батьків та їх розміщення у навчально-виховних закладах; • здійснення контролю за відвідуванням такими дітьми навчально- виховних, загальноосвітніх закладів.
- 32. Міністерство освіти і науки Розробило систему інформування потенційних усиновителів, опікунів і піклувальників. Крім того, Міністерство постійно працює над механізмом повернення дітей шкільного віку до навчання, які з різних причин покинули школу. Міністерство охорони здоров’я України Надає медичну допомогу дітям, в тому числі “дітям вулиці”. Це стосується саме тих дітей, які вилучені з вуличного середовища правозахисними органами. Державний комітет у справах сім’ї та • виявляє можливості та створює умови для альтернативних форм сімейної опіки: дитячих будинків молоді сімейного типу; • здійснює профілактичні заходи щодо безпритульності та правопорушень серед дітей, їхню соціальну реабілітацію; • розробляє документи, що складають основу Концепцій, законів. Державний центр соціальних служб Взяв на себе функцію координатора роботи обласних, міських та районних центрів служб для сім’ї, дітей для сім’ї, дітей та молоді та молоді щодо надання юридичної, психологічної і соціальної допомоги “дітям вулиці” Кримінальна міліція у справах • пошук і повернення до постійного місця проживання неповнолітніх, які залишили сім’ю (у випадку можливості неповнолітніх повернення туди); • виявлення дорослих осіб, які “втягують” неповнолітніх у злочинні дії, проституцію, наркоманію, пияцтво, жебрацтво Служба у справах неповнолітніх Налагодження діяльності між міністерствами та відомствами з питань проведення заходів щодо профілактики бездоглядності серед дітей та підлітків
- 36. «…Діти вулиці – це не проблема міліції, це соціальне явище…»
- 38. Вулична соціальна робота - це мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних громадян. Вулична соціальна робота полягає у своєрідному посередництві між соціальними службами та бездомними особами. Соціальний працівник, який працює на вулиці, набагато доступніший для бездомного, ніж той, хто працює у кабінеті. У цьому є головний позитив вуличної роботи - вона скорочує дистанцію між клієнтом та соціальним працівником, і в цьому ж її складність.
- 39. ВУЛИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА - ПОСЕРЕДНИЦТВО МІЖ СОЦІАЛЬНИМИ СЛУЖБАМИ та БЕЗДОМНИМИ ОСОБАМИ
- 40. виявлення та облік інформування бездомних бездомних осіб; осіб про можливість надання або організація отримання послуг; надання невідкладної сприяння формуванню допомоги бездомним позитивної громадської особам, які опинились у думки про бездомних осіб з кризовій ситуації, силами метою уникнення патрульної бригади або із стигматизації та залученням відповідних дискримінації щодо цих осіб; служб міста; розроблення плану дослідження причин і заходів, спрямованого на умов, які спричинюють профілактику бездомності виникнення та поширення та надання допомоги бездомності у даному бездомним в їх реінтеграції. регіоні;
- 49. Додай кольорів у їхнє життя
- 52. 1. 2.