О.Є.Матвійчук. Виховний ідеал родини в педагогічній спадщині Григорія ВащенкаІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГО.Є.Матвійчук. Виховний ідеал родини в педагогічній спадщині Григорія Ващенка
І.В.Падалко. Родинне виховання - шлях до формування цілісної особистостіІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГІ.В.Падалко. Родинне виховання - шлях до формування цілісної особистості
Родинне виховання та його вплив на особистісний розвитокNelly SypchuРодинне виховання та його вплив на особистісний розвиток. Результати анкетування учнів 4-9 класів.
Родинне виховання та його вплив на особистісний розвитокNelly SypchuРодинне виховання та його вплив на особистісний розвиток. Результати анкетування учнів 4-9 класів.
1. Рекомендації батькам по вихованню дитини.
Де згода в сімействі,
де мир і тиша,
щасливі там люди,
блаженна сторона.
І.П.Котляревський
Родина – це природнийосередок найглибшихлюдськихпочуттів, дедитина
засвоює основиморалі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти,
чуйності, любові до всього живого. Батьки – головніприроднівихователі дитини.
Основнийчинник у формуванніособистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна
домівка – не тільки місце притулку, дахнад головою, а й родинневогнище, місце
захисту від життєвих негараздів.
Рекомендації батькам :
Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.
Учити жити – це значить передати із серця в серце моральнібагатства. І
передає ці багатства той, хто з колискипестить дитину, хто дбайливою
рукою підтримуєїї перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою
життя. Це мати, батько і вчитель.
Виховання починається із дня народження.
Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська
усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідніобійми. З усього цього
складається перше уявлення про добро і зло.
У сімейному вихованні вирішальну роль відіграєморально-політичне
обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітейсім’я стає
тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в
ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
Турбота батька і матері про здорову сім’ю.
Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині
щастя дитинства – це спокійне домашнєвогнище.
Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуваєдитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків,
турботи люблячихїї людей? Аджебез них, без їхньої праці й турботи вона просто
не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину
егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне.
2. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів;
учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людейі що
найглибша людська радість – жити заради когось.
Готових рецептів сімейного виховання немає.
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати.
Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і
батьківською мудрістю. Народження людини –велике і важке діяння, щаслива і
складна праця, яка називається вихованням.
Поради для мам:
Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.
Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любовіна вашу
самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.
Будьтедругом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте
доброю.
Учіть дітей думатине про речі, а про справу.
Поради для татусів:
У дітей, які не знають, що їм робити в годинидозвілля, уражається і голова, і
серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати кориснезаняття. “Не
судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральнимиякостями,
апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину
людяності– тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.
“Не можна зводити духовний світ маленькоїлюдини до навчання. Якщо ми
прагнутимемо до того, щобусісили душідитини були поглиненіуроками, її
життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а
насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”
(В.. Сухомлинський).
Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, нестало холодним,
байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.
Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості,
безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиваєв дитячому серці
чутливість.
Уникайте ставити дитину в становище, колита змушена оборонятися
лінощами.
3. Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви
керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи
скривдити, образити.
Будьтесправедливі й чесні зі своїми дітьми.
Не забувайте поділитися зі своїми дітьмиудачамиі прикрощамина роботі – і
вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашоїпоради, підтримки.
Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковийавтомобіль із поламаним
колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як
поранене пташеня: це виховуєчуйність і доброту.
Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання.
Не забувайте підвищуватисвою педагогічну майстерність виховання.