1. Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути
нікому невідомою порошинкою. Людина народжується для того, щоб
залишити по собі слід вічний.
Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше
безсмертя.
Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у
сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. У цьому високе
щастя й сенс життя. Якщо ви хочете залишитися у серці людському –
виховуйте своїх дітей.
Виховання людини – важливий обов’язок кожного. Наші батьки
уповноважені суспільством виховати майбутнього громадянина
України , вони несуть відповідальність перед суспільством. І на
цьому заснований їхній батьківський авторитет, влада в очах своїх
дітей.
Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати
дитині щастя. А щастя дитини – це і спокійний вогонь, який дає тепло
та їжу, але вогонь цей може перетворитися і в катастрофічну пожежу.
Усе залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В
мудрості бути кочегаром цього вогнища – уся мудрість виховання.
Але все ж наш вихованець – дитина, як сказав В.О.Сухомлинський:
«Щоб мати доступ до дивного палацу, ім’я якому дитинство, ми
повинні перевтілюватися, ставати якоюсь мірою і дитиною. Тільки за
цієї умови нам буде доступна мудра влада над дитиною. Тільки за цієї
умови діти не дивитимуться на нас, як на істот, що випадково
потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий
світ, байдужих сторожів, яким усе одно, що робиться в дивному
палаці – в дитинстві».
Є у Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з
думкою проте, що ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з
гарячим серцем, в якому живе, б’ється пульс дитячого життя. Не
подумайте, батьки, що світ дитинства – це ідеальний світ. я прекрасно
розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо у
своїх дітях. Але саме тому, що дитина – ніжний пагін,слабенька
гілочка, яка стане могутнім деревом, дитинство й вимагає особливої
турботи, ніжності, обережності.
Мудрість влади батька і матері – це передусім їх здатність усе
зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палац дитинства, то
зрозумійте насамперед ту істину, що в дитини ніколи не буває
прагнення навмисне чинити зло.
Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою,
злою. І все ж таке трапляється навіть у гарних родинах. Чому? …
2. Батьки просто-напросто не розуміють, звідки береться доброта,
егоїзм, гуманність, байдужість. Виростити дитину нелегко.
Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні.
Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.
Єдиною лінією у вихованні дітей є дотримання і здійснення
єдиних вимог сім’єю і школою. Участь батьків у житті школи
повинна виявлятися не у формальній присутності на батьківських
зборах, а в постійному спілкуванні, в щирому висловленні своїх
вагань, питань які їх хвилюють; вони можуть бути певні, що вчителі
уважно прислухаються до їхніх зауважень, терпляче пояснять і
розвіють неправильні погляди, які є у батьків, будуть добросовісно
ліквідовувати недоліки, які помітили батьки.
У родині є свій життєвий досвід, своє спостереження, яких не
має школа; у школи є знання і досвід, яких не має в сім’ї, і тому
тільки спільними зусиллями, постійним співробітництвом можна
правильно розв’язати велике й відповідальне завдання – виростити
покоління, озброєне знаннями, виховане в любові і повазі до праці.
Взаємна підтримка сім’ї і школи справляє помітний вплив на
утвердження й підтримання авторитету і батьків і вчителів, що є
однією із умов ефективності навчання.
Недарма в народі кажуть: «Без сім’ї немає щастя на землі». Тому
й повинні вчителі, об’єднавшись з батьками, родинами, дбати про
виховання юних громадян, які житимуть, продовжити нашу справу у
вільній, незалежній, квітучій Україні.